Бунтова Н.В., Коренько К.
Тези доповідей V Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна
спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід,
практики, інновації» (м. Київ, 19-20 травня 2022 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2022. 298 с. С.195-198.

Історико-культурна спадщина в системі розвитку індустрії туризму України

Туристична галузь є найбільш чутливою до будь-яких змін. У зв’язку з нестабільною економічною ситуацією в Україні, девальвацією національної валюти і військовими діями підприємства індустрії туризму потребують пошуку нових методів формування та реалізації своїх конкурентних переваг.

Криза в країні змінила плани українців щодо розваг та відпочинку, люди стали менше витрачати на дозвілля. Згідно з результатами опитування громадян країни, складна ситуація в Україні позначилася на планах 68% респондентів, з яких 61% - в гіршу сторону, і тільки 7% дали відносно позитивну відповідь щодо своїх планів під час відпустки.

Історико-культурні ресурси як складова туристичної інфраструктури мають сьогодні стати базисом у створенні та розвитку нових ексклюзивних гостьових форматів у сфері розміщення туристів, що обумовлено високою їх атрактивністю в структурі об’єктів туристичної дестинації України.

Постійно зростаючий обсяг інформації, ординарний характер масового туристичного продукту, нав’язлива реклама - ці чинники роблять потенційного мандрівника все менш сприйнятливим до традиційних пропозицій. Навпаки, зростає інтерес туристів до нових ексклюзивних та креативних продуктів.

Переважаючі ринкові тенденції дають змогу прогнозувати на перспективу збільшення туристичного потоку в рамках таких видів діяльності, як:

• різні види природнього туризму, включаючи «активний» (пригодницький туризм) і «м’який» (огляд визначних пам’яток);
• туризм за об’єктами культурної спадщини, а також комбінування фізичних об’єктів з об’єктами нематеріальними, включаючи традиційні ремесла, музику, уявлення і кухню;
• маршрути, що наповнені об’єктами природної та культурної спадщини, які приваблюють мандрівників.

У зв’язку з цим особливої актуальності набувають способи інтеграції історико-культурної спадщини в сферу індустрії гостинності у вигляді інноваційних концепцій продуктів і послуг, з одного боку, здатних задовольнити безліч різноманітних переваг сучасного туриста, а з іншого - створити умови для збереження і розвитку культурно-історичних ресурсів без залучення значних державних витрат.

В останні десять років за кордоном серед закладів гостинності широкого розповсюдження отримала концепція створення оригінальної атмосфери та вражень. Сучасні мандрівники, «мисливці за емоціями», свідомо готові платити більше за задоволення та враження від відпочинку.

Серед готелів, які входять в десятку кращих замків-готелів Європи, вони користуються великим попитом як серед іноземних, так і місцевих туристів. Комфортабельні номери історичних готелів - нечисленні, обставлені відповідно до своєї епохи (час розквіту конкретного замку) та обладнані сучасною технікою.

Франція, Німеччина, Британія, Чехія, Італія, Іспанія - у цих країнах можна знайти цілі мережі готелів-замків. При цьому під словом «замок» у різних країнах мають на увазі різні будови. Так, готелі в замках Німеччини більше схожі на заміські резиденції, а французькі та чеські замкові готелі своїм зовнішнім виглядом нагадують про ті найдобріші лицарські Середні віки. У той же час готелі в замках Британії часто можна прийняти за звичайний кам’яний особняк.

Більшість готелів-замків - це готелі класу «люкс», як правило, не нижче 4 зірок, розташовані в старовинній резиденції, поєднують послуги з проживання туристів з різноманітними пізнавальними програмами. Практично кожен готель-замок має власний міф. Легенди, які оточують готель, дуже часто знаходять відображення у назвах страв у ресторані замку та у супутніх послугах готелю - екскурсійних турах.

Бутік-готель «Via Regia» у замку Радомисль

Керівництво таким комплексом передбачає врахування культурного статусу об’єкту, увагу до вимог збереження історичної пам’ятки. Персонал повинен володіти окрім вузькопрофесійних компетенцій широкими історико-культурними знаннями, організаторськими здібностями, що дозволяє йому створювати нові послуги, наприклад, персоніфікований екскурсійний сервіс в готелі для туристів та місцевого населення.

Концептуальний підхід до комерційного використання історико-культурних об’єктів дозволяє знайти різноманітні варіанти збереження архітектурних пам’яток. В цьому плані Україна може використати багатий досвід країн Західної Європи з управління своєю історико-культурною спадщиною. В європейських країнах такі споруди (готелі) як правило є об’єктами культурної спадщини, контроль за їх діяльністю знаходиться у руках держави. А ось витрати на утримання вже несе приватний підприємець, що орендує пам’ятку на довгостроковий період, чи інвестор.

На відміну від концептуальних готелів, які поширені по всьому світу, кількість замків-готелів в країні трохи більше десяти. Тренд «замок-готель» з’явився недавно, незважаючи на те, що в наш час відсутнє офіційне визначення цього типу закладу розміщення. Концепція «замок-готель» є досить перспективною для України, адже історико-культурна спадщина нашої країни приваблює безліч туристів з усього світу.

Вивчаючи культурну спадщину нашої держави можна з впевненістю стверджувати, що концепція замок-готель, за умов його правильного розташування, є виграшна для вітчизняного готельного ринку. Безцінність і привабливість культурно-історичних ресурсів створюють стійку мотивацію туристської діяльності.

Оскільки держава не має можливості утримувати всі замки України, а щоб залучити інвесторів потрібна можливість створення на базі замків комерційних туристичних об’єктів: готелів, пансіонатів, ресторанів, конференц-центрів, санаторіїв, музейних комплексів. Самі замки мають відіграти роль магніту для туристів, які приїдуть подивитися на пам’ятник культури, а заодно витратять там гроші. Отже це є вигідною для обох сторін, як і для бізнесменів так і для держави.

Фортифікаційні споруди можна реконструювати не змінюючи зовнішнього вигляду під готель, таким чином ми могли б приваблювати більшу кількість туристів та гостей.

Нажаль на сьогоднішній день немає підтримки збоку держави. Необхідним є на законодавчому рівні дозволити використання історико-культурних об’єктів та пам’яток архітектури з метою проведення соціокультурних заходів (форумів, конференцій тощо), їх реконструкцію під готелі та музеї, з забороною їх перепланування та руйнування. Передача об’єктів на певних умовах туристичному бізнесу повинна відбуватися за умови збереження їх архітектурного стилю та самобутності.

Чітке визначення правового статусу замкового туризму в Україні приверне увагу приватного інвестиційного капіталу і прискорить відродження замкової культури, що забезпечить формування стійкого внутрішнього і зовнішнього туристичного попиту.

Список використаних джерел

1. Всесвітня туристична організація. URL: https://www.unwto.org/.
2. Державне агентство розвитку туризму (ДАРТ). URL: https://www.tourism.gov.ua/.