Чуприна Дмитро Олександрович
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.676-678.

Проблеми та перспективи розвитку морського туризму в Україні

«Морський туризм» у більшості громадян України асоціюється лише з подорожами на морських лайнерах, які пересуваються по замкненому колу між портами нашої держави і портами інших країн світу. У той же час, у жителів Америки, Австралії, Азії та Європи в таке поняття також включений яхтовий туризм, послугами якого користуються мільйони людей цих країн. Завдяки технічному прогресу, в більшості країн світу яхтовий туризм є доступним для середнього класу відпочиваючих. Найбільшою популярністю в питаннях «ціна і якість» такого виду відпочинку зараз користуються країни Середземного моря: Греція, Італія, Кіпр, Туреччина, Хорватія [8].

Якщо говорити про круїзний туризм - це єдиний вид туризму, що дозволяє відвідати кілька країн за одну поїздку, а також отримати задоволення від перебування на борту нових лайнерів. Круїзи відрізняються найвищим відсотком серед повернень туристів. В даний час прийнято розрізняти круїзні подорожі в сегментах standart, premium і deluxe, при цьому клас круїзних лайнерів завжди вище, ніж у готелів з такою ж кількістю зірок (4* у морі приблизно відповідають 5* на землі). Круїз в середньому коштує дешевше аналогічного наземного туру на 30%. У світі налічується понад 150 морських круїзних компаній - грецьких, італійських, іспанських, американських, датських, норвезьких тощо. До найбільш відомих перевізників в сфері морських круїзів належать Carnival Cruise Lines (CCL), Celebrity Cruises, Royal Caribbean International. Більшість туроператорів, що спеціалізуються на круїзному туризмі об’єднані у професійну міжнародну асоціацію - Cruise Line International Association (CLIA) [2].

Таким чином, становище на світовому ринку круїзів обумовлює доцільність їх розвитку в Чорноморсько-Азовському басейні [3]. Лідерами на цьому ринку є такі оператори, як Carnival, RCCL, Р&О, UK/ Europe Independence, МSС, ТUI.

Найбільш привабливим Чорноморський басейн є для пасажирів з Великобританії - 31%, Америки - 30%, Італії - 21% та Німеччини - 12%. Безперечно, в перспективі чорноморський круїзний ринок повинен більшою мірою задовольняти потреби туристів з країн регіону [4].

У сучасних умовах особливо гостро перед українським круїзним бізнесом стоять декілька нагальних проблем, що заважають активно інтегруватися в міжнародний туристичний ринок:

1) не відповідний світовим стандартам якості і безпеки пасажирський флот;
2) відсутність як портової так і туристичної інфраструктури;
3) адміністративні перешкоди у вигляді ускладнених митних і прикордонних процедур [1].

Одним з факторів, який може призвести до повного знищення круїзного туризму в Україні може стати погіршення економічної ситуації в Україні і як наслідок - зубожіння населення і зменшення попиту населення на відпочинок. Ще одним безперечним фактором знищення круїзного туризму в Україні є політика основних круїзних компаній світу щодо зниження цін на круїзні тури для українських туристів та тих туристів, які в минулому користувалися пропозицією морських перевізників. Але головною проблемою, яка може призвести до повного знищення круїзного туризму - це недосконалість державного регулювання цим видом діяльності. Жоден нормативно-правовий документ в галузі туризму не регламентує діяльність круїзного туризму як перспективну сферу господарювання, а визначає її як немасовий та рідкісний за попитом вид туризму, з чим не погоджуються деякі вчені [6]. Поступовий ріст можна пов’язати з наступними причинами:

1. Спрощення візового режиму для громадян України до країн ЄС.
2. Зміна менталітету українського споживача на європейський манер.
3. Орієнтація на туристів країн колишнього СРСР - Молдови, Республіки Білорусь, країн Закавказзя.
4. Просування бренду України як потужної морської країни для розвитку міжнародного круїзного туризму.
5. Підвищення транзитного рейтингу України на світовому ринку перевезень. Станом на 2014 рік Україна мала транзитний рейтинг 3,11 бали, що вище у порівнянні з сусідами - Польщею, Болгарією, рейтинг яких складає 2,72 бали.
6. Удосконалення портової інфраструктури, покращення привабливості українських портів.
7. Купівля вторинного флоту, вартість якого складає від 50 до 200 млн. євро за одиницю [6], фрахт іноземних засобів транспортування, чи купівля нових засобів пересування по воді. Так, наприклад, Херсонська міська рада придбала на початку 2015 р. новий прогулянковий катер, вартість якого 3,8 млн. грн., призначений для регулярних перевезень Дніпром жителів до дач.
8. Знаходження для суднобудівних заводів Миколаєва якісних інвесторів та будівництво нових транспортних засобів, в першу чергу - малих кораблів, яхт, річкових кораблів і ін.
9. Перезавантаження туристичного кластеру «Малими містами Півдня України», створення нового потужного туристичного кластеру, кластероутворюючим центром якого буде місто Одеса.
10. Ефективне вливання України в Асоціацію круїзних портів Середземного, Егейського та Чорного морів [7] та функціонування міждержавної компанії «CruiseBlackSea».
11. Продовження функціонування спільно з Польщею концепції транспортного коридору Гданьск - Одеса, який має розвиватися у формі сполучення між портами України, Грузії, Азербайджану, Туркменістану.
12. Ефективне маркетингове дослідження із залученням науковців-фахівців в галузі туризму, економіки, маркетингу та менеджменту.
13. Взагалі невідомим та «закритим» для українського та зарубіжного туриста залишається варіація круїзного туризму, метою якого є знайомство та відвідування підприємств «закритого» типу - суднобудівних та судноремонтних заводів, підприємств стратегічного призначення - АЕС, машинобудівних заводів, хімічних і т. п. Цей фактор також може вплинути на зростання попиту на морські круїзи. Але для цього, на нашу думку слід перенести центр воєнного флоту України з Одеси до Миколаєва, таким чином створюючи моральну небезпеку для іноземних відвідувачів.
14. Створення нових форм господарювання на місцевому рівні. Наприклад, в Миколаєві розглядається питання щодо створення комунального пароплавства. Суть проекту в тому, що 99% акцій будуть у приватних осіб, а 1% - у власності міста. Місцева влада знаходить інвесторів, надає на довготривалий період можливість користуватися будівлями портів, причалами та узбережжям річок Інгулу та Південного Бугу, частиною Дніпро-Бузького лиману з метою отримання власного прибутку за рахунок організації водних перевезень, а місто буде отримувати у пільговий час (наприклад, з 14.00 до 16.00) можливість користуватися засобами пересування для пільгових категорій населення - пенсіонерів, громадян міста для перевезення їх до дачних територій, загальноміських свят і т.п. [5].

Список використаних джерел

1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма. Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. 252 с.
2. Баикина О.А., Валькова Т.М. Круизный туризм: географические и методические рекомендации по формированию индивидуальных комбинированных программ // Современные проблемы сервиса и туризма. 2011. №1. С.88-95.
3. Дем’янченко А.Г. Потенціал і проблеми розвитку круїзного бізнесу в Україні // Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. 2009. №13. С.183-187.
4. Логунова Н.А. Теоретические аспекты развития круизного туризма. URL: http://be5.biz/ekonomika1/r2013/3782.htm.
5. Морские бизнес-новости Украини. URL: https://maritimebusinessnews.com.ua/.
6. Нездойминов С., Андреева Н. Морской круизный бизнес как вектор международной интеграции морехозяйственного комплекса Украины // Економіст. 2014. №7. С.43-45.
7. Одеський морський порт. URL: http://www.port.odessa.ua/.
8. Яхтенный туризм. URL: https://tourlib.net/statti_otdyh/yahtennyj-turizm.htm.