Ціватий Вячеслав
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.254-258.

Релігійний туризм і туристична дипломатія в умовах глобалізаційних процесів XXI століття: міжнародний та інституціональний дискурси

Релігійний туризм і туристична дипломатія в умовах глобалізаційних процесів сучасності - це інституціональні напрями, які найбільш динамічно розвиваються у сфері туристичної діяльності, сфері гостинності та туризму [1, с.249].

Дослідники цього напряму виділяють у класифікації туризму такі концепти як: концепт «релігійний туризм», концепт «сакральний туризм», концепт «паломницький туризм» та концепт «духовний туризм». Кожен із зазначених видів може бути як самостійною дефініцією, так і частиною одного із зазначених концептів. На сьогодні можна виділити 5 основних (базових) типів (груп) сакральних та релігійних об’єктів за ступенем і можливостями залучення їх у туристичну діяльність:

• особливо шановані пам’ятки природної та історико-культурної спадщини;
• археологічні пам’ятки та великі середньовічні міські центри;
• релігійні та культові об’єкти, що є місцями поклоніння;
• сакральні місця, пов’язані з історичними особистостями;
• сакральні місця, пов’язані з історичними та політичними подіями [2, с.149-164].

Сучасний релігійний туризм - це потужна, інституціонально розгалужена світова індустрія, що охоплює різні сфери діяльності людини, один із найбільш швидко зростаючих сегментів туристичної індустрії. У зарубіжних країнах, і в Україні туристичні релігійно зумовлені поїздки стали особливо поширеними та популяризованими в останні кілька десятиліть, займаючи значний сегмент міжнародного туризму. Абсолютне та пропорційне зростання цієї частки туристичного ринку є провідним трендом у сучасній туристичній галузі.

У світових релігіях паломницькі подорожі зазвичай поділяються на два види: внутрішні та зарубіжні. Внутрішнє паломництво передбачає подорож віруючих до святих місць, розташованих у конкретному регіоні чи державі. Закордонне, або виїзне паломництво передбачає подорож представників тієї чи іншої релігії до святинь, що знаходяться за межами держави, в інших регіонах і навіть на інших континентах. З розвитком сучасних засобів комунікації закордонні паломництва стають повсюдним суспільним і соціокультурним явищем, до яких залучається все дедалі більше індивідуумів [3, с.208-210].

Релігійний туризм - це трансформаційна сила, що руйнує культурні бар’єри та зводить інституціональні мости між людьми, спільнотами та індивідуумами. Саме тому питання релігійного туризму дедалі більше актуалізується та привертає увагу науковців.

У світовій літературі описано безліч різноманітних практик організації турів із релігійною тематикою до найрізноманітніших точок планети. Усе це є найбагатшою науково-методологічною основою для будь-якого регіону, який планує розвивати релігійний туризм як одну з галузей спеціалізації своєї сфери туризму та гостинності. В умовах сьогодення поняття «гостинність» має високу міжнародно-політичну, політико-дипломатичну, туристичну і соціальну значимість. Концепт «гостинність» особливо актуалізується у сфері публічної та культурної дипломатії, публічному інформаційному просторі, міжкультурному спілкуванні та міжкультурній комунікації [4, с.8-17].

У різних трактуваннях концепту «гостинність» науковці наголошують, з одного боку, на модельно-позитивному характері поведінки індивідуума, що вирізняється привітністю, повагою та хлібосольством, який любить приймати, частувати, пригощати гостей, тим самим звужуючи суть даного поняття, з іншого боку, розглядають його як широкий набір видів бізнесу, кожен з яких пов’язаний із обслуговуванням людей, які перебувають поза межами постійного місця проживання або роботи [5, с.196-208].

Ці трактування демонструють полярність поглядів розуміння феномена гостинності і відбивають його соціокультурну, релігійно-філософську та етикетно-протокольну специфіку. Феномен гостинності можливо охарактеризувати як гостинність яка являє собою універсально поширений громадський інститут, що забезпечує гостю (гостеві) прийом, увагу та турботу. Гостинність - феномен кроскультурний, кроскультуральний і історико-регіональний. Концепт «гостинність» та концепт «ритуал зустрічі гостей» характеризуються особливостями інституціоналізації та їх особливою інституціональною історією [6, с.84-102; 7].

Незважаючи на етнічну різноманітність проявів гостинності в різних культурах, істотну історичну та інституціональну еволюцію, у результаті якої гостинність трансформувалася і за своїм змістом і формою, основні структурні та інституціональні риси її залишаються незмінними і єдиними. Соціальна мобільність, розвиток ресторанного бізнесу, розвиток готельного бізнесу та туризму - це не лише тенденції сучасності, а й явища, що підтверджують онтологічну вкоріненість соціального інституту гостинності [8, с.21-27].

Традиційно релігійний туризм розглядають як відвідування священних місць тієї чи іншої релігії, пов’язаних із виконанням певних релігійних обрядів (богослужіння, релігійні зібрання та святкування подій). Той самий змістовий контент, як і релігійний туризм, включає паломницький туризм - подорож або відвідування священного місця у той час, коли там відбувається певна релігійна подія. Паломництво вважається частиною релігійного туризму. Одним із інноваційних підходів на сьогодні є поява таких термінів як духовний туризм і духовна дипломатія [9].

Загалом цей інституційний напрям у сфері туризму включає як традиційні форми релігійного туризму та паломництво, так і нетривалі місіонерські поїздки, наукові експедиції, відвідування конференцій, присвячених тематиці релігійного туризму або пошуку духовного буття, тощо. На сьогоднішній день загальновизнаним є факт, що релігійний туризм - це подорож виключно або частково з релігійними цілями. Проте все частіше релігійний турист переслідує комплексні інтереси, у тому числі прагне задоволення пізнавальних потреб, особистісного і духовного зростання, єднання з природою і т.п.

Серед трендів релігійного туризму сьогодні найчіткіше простежуються такі:

• стрімке зростання та набуття характеристик окремої індустрії;
• нішева диференціація;
• секуляризація окремих підвидів, у тому числі зарахування до релігійного туризму так званої світської прощі;
• розширення меж поняття релігійного туризму;
• зростання сегменту luxury-класу в організації релігійних турів;
• залучення дедалі більшої кількості об’єктів, які, зачасту, до релігійної сфери початково не відносилися;
• поява нових географічних центрів тяжіння релігійних туристів;
• проникнення технологій «економіки вражень»;
• гейміфікація;
• розвиток мережі тематичних розважальних релігійних парків;
• суперечки з приводу можливості використання діючих культових об’єктів у туристичних цілях і т.д. [10].

У низці держав світу практикується як інституціональний розвиток традиційних релігійно-пізнавальних маршрутів, так і створення релігійно-пізнавальних центрів. Такі центри створюються повсюдно як у традиційних релігійних туристських напрямках, і нових - наприклад, країни Центральної Азії або держави АТР. Одним із незвичайних форматів репрезентації релігійної тематики стали тематичні релігійні парки. Це яскравий приклад тренду на геймі-фікацію, голівудизацію цієї сфери - залучення технологій «економіки вражень». Наприклад, біблійний парк «Події на Святій Землі» (Holy Land Experience) у Флориді у США, тематичний комплекс «Свята земля» у Буенос-Айресі, тематичний парк історії ісламської цивілізації в Малайзії та ін. [11, с.161-170]. Набирають популярності й релігійні (у т.ч. паломницькі) круїзи. Найбільш затребуваними серед таких є круїзи Карибським морем, до Аляски, Середземним морем, а також річками. Щорічно з’являються кілька нових маршрутів, у багатьох із яких бере участь велика кількість релігійних організацій і представників різних конфесій. Ці напрями і форми релігійного та паломницького туризму теж набувають свого поширення та практичної реалізації [12, с.103-107].

Отже, на сьогодні дослідники виокремлюють п’ять основних груп мотивацій, якими керується абсолютна більшість сучасних туристів: культурно-пізнавальні, духовні (прозріння, просвітлення, спокута гріхів), зцілення, бажання відчути себе частиною духовного простору, гедоністичні. Релігійний туризм можливо назвати одним із способів інституціонального розвитку регіональних територій, що постраждали від будь-яких глобальних катаклізмів, а також засобом усунення та попередження можливих проблем соціальних та комунікаційних у суспільстві в цілому.

Релігійний туризм і релігійна дипломатія є вагомими чинниками соціокультурного розвитку суспільства в умовах глобалізації ХХІ століття.

Література

1. Duran-Sanchez A., Alvarez-Garcia J., de la Cruz del Rio-Rama M., Oliveira C. Religious Tourism and Pilgrimage: Bibliometric Overview // Religions. 2018. Vol.9(9). p.249.
2. Lois-Gonzalez R., Santos X.M. Tourists and Pilgrims on their Way to Santiago. Motives, Caminos and Final Destinations // Journal of Tourism and Cultural Change. 2015. Issue 13. pp.149-164.
3. Ціватий В.Г. Історико-культурний туризм і туристична дипломатія: світовий та український інституціональний досвід // Інноваційні технології бізнесу, природокористування і туризму: збірник тез I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 9 квітня 2020 р.). Чернігів: ЧНТУ, 2020. С.208-210.
4. Collins-Kreiner N. Pilgrimage-Tourism: Common Themes in Different Religions // International Journal of Religious Tourism and Pilgrimage. 2018. Vol.6. Issue 1. pp.8-17.
5. Шульга М. Освоєння особистістю соціокультурного простору життя через туризм // Соціальний ареал життя особистості. К.: Ін-т соціології НАН України, 2005. С.196-208.
6. Miller J.W. Wellness: The History and Development of a Concept // Spektrum Freizeit. 2005. Vol.1. pp.84-102.
7. Goeldner Ch.R., Ritchie J.R.B. Tourism: Principles, Practices, Philosophies. 9th ed. New Jersey: John Wiley & Sons Inc., 2003.
8. Ціватий В.Г. Концепт «Дипломатична гурманістика» як новий напрям інституціональних досліджень історії та сучасної моделі гастрономіки (історії їжі): міжнародно-політичний і теоретико-методологічний дискурси // Гуманітарний корпус: збірник наук. статей. 2023. Вип.49. С.21-27.
9. Stausberg M. Religion and Tourism: Crossroads, Destinations and Encounters. Abingdon: Routledge, 2011.
10. Balzacq T., Charillon F., Ramel F. Global Diplomacy: an Introduction to Theory and Practice. Paris, 2020. 344 p.
11. Ціватий В.Г. Туристична дипломатія, міжкультурна комунікація та концепт «історико-культурний туризм» в сучасних міжнародних відносинах: інституціональний і регіональний дискурси // Історико-культурний туризм: український та світовий досвід: Зб. наукових статей. К.: Ліра-К, 2022. С.161-170.
12. Raj R., Griffin K., Blackwell R. Motivations for Religious Tourism, Pilgrimage, Festivals and Events // Religious Tourism and Pilgrimage Management: An International Perspective. Wallingford: Cabi, 2015. pp.103-117.