Дишкантюк О.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.193-197.

Концептуальні підходи до підготовки кадрів для індустрії гостинності

Індустрія гостинності є однією з галузей світової економіки, яка динамічно розвивається. Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації витрати туристів складають 1,25 трлн. дол. США, що складає 9% світового ВВП. У сфері гостинності сьогодні працює 249 млн. осіб і за прогнозами до 2030 р. цей показник досягне 323 млн. Таким чином, індустрія гостинності виступає як регулятор зайнятості населення. Глобалізація ринку обумовлює необхідність приведення якості обслуговування у вітчизняних закладів гостинності до світових стандартів. Але аналіз показує що значна частина працівників закладів готельного, ресторанного господарства, сфери туризму не має спеціальної освіти, не володіє сучасними інформаційними технологіями, виконувана ними робота дуже часто не відповідає сучасним стандартам якості обслуговування. З іншої сторони, ці працівники мають великий практичний досвід, якого бракує випускникам освітніх закладів.

Питаннями підготовки кадрів для індустрії гостинності займаються Доценко В.Ф., Ткаченко Т.І., Русавська В.А., Федорченко В.К., Герасименко В.Г., Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А, Скрипник М.І., Поважна Л.І., Сакун Л.В., Чорна Л.В. та інші.

Аналіз системи підготовки кадрів провідних країн в сфері гостинності, програм і моделей освіти показує, що їх досвід можливо застосувати в умовах України. Серед професіоналів у всьому світі визнаними є традиційні моделі підготовки кадрів - швейцарська, американська, британська.

Велику роль у підготовці фахівців гостинності здійснює Всесвітня туристична організація (UNWTO), за ініціативою якої розроблені Стандарти міжнародної класифікації туристичної діяльності [1].

підготовка кадрів для індустрії гостинності

Світовими лідерами в системі підготовки кадрів для індустрії гостинності є Швейцарія, Італія, Швеція, Ірландія, Великобританія, США, Канада, Франція, Іспанія, Австрія, Німеччина, Мальта та Кіпр.

На основі виконаних досліджень, можливо виділити наступні конкурентні переваги освіти з гостинності у вказаних країнах:

  • висока якість освіти;
  • гнучкість і ступеневість освіти з правом вибору студентом програм і тривалості навчання (від чотирьох тижнів до чотирьох років) з отриманням документа на кожному рівні;
  • практичний досвід, здобуття якого забезпечується під час престижної високооплачуваної практики, яка займає від 50 до 70% освітнього процесу;
  • дипломи, які визнаються у міжнародному просторі і дозволяють влаштуватися на роботу у багатьох країнах світу.

Упродовж тривалого періоду в Україні не готували фахівців з гостинності. Тому фундаментальна освіта в гостинності є відносно новою сферою освіти. На перших етапах це були спеціалізації в менеджменті, економіці, географії.

З 2006 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр» визначено напрями підготовки фахівців з гостинності: напрям 020107 «Туризм», який був віднесений до галузі знань 0201 «Культура», та напрям 140101 «Готельно-ресторанна справа» у галузі знань 1401 «Сфера обслуговування». З 29 квітня 2015 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» визначено галузь знань 24 «Сфера обслуговування», куди входять спеціальності 242 «Туризм» та 241 «Готельно-ресторанна справа».

Згідно п.2 ст. 3 розділу І Закону України «Про вищу освіту» державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

  • сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя;
  • міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейський простір вищої освіти, за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи;
  • державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою для пріоритетних галузей економічної діяльності, напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково- педагогічної та педагогічної діяльності; сприяння здійсненню державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти;
  • відкритості формування структури і обсягу освітньої та професійної підготовки фахівців з вищою освітою.

Згідно з п.1 ст. 10 розділу ІІІ Закону України «Про вищу освіту», стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності ВНЗ і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності. В теперішній час в Україні розроблені проекти стандартів освіти нового покоління на основі компетентністного підходу. Місією компетентністного підходу є приведення освіти у відповідність до потреб ринку праці. Сучасність даного підходу полягає в культурі самовизначення, тобто готовності саморозвиватися та самореалізовуватися. Відмінність компетентного фахівця від кваліфікованого, полягає у тому, що компетентний фахівець не тільки володіє знаннями, вміннями і навичками, але й уміє застосовувати їх на практиці в реальних умовах.

В процесі розроблення стандарту його авторами сформульовано інтегральну компетентність, а саме - здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у процесі навчання і в діяльності суб’єктів готельного і ресторанного бізнесу, що передбачає застосування теорій та методів готельно-ресторанної справи і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Стандарт регламентує спеціальні (фахові компетентності) бакалавра спеціальності «Готельно-ресторанна справа», які наступні:

  • здатність аналізувати тенденції розвитку індустрії гостинності та рекреаційного господарства.
  • здатність організовувати сервісно-виробничий процес з урахуванням вимог і потреб споживачів та забезпечувати його ефективність.
  • здатність використовувати на практиці основи діючого законодавства в сфері готельного та ресторанного бізнесу та відстежувати зміни.
  • здатність формувати та реалізовувати ефективні зовнішні та внутрішні комунікації на підприємствах сфери гостинності, навички взаємодії (робота в команді).
  • здатність управляти підприємством, приймати рішення у господарській діяльності суб’єктів готельного та ресторанного бізнесу.
  • здатність проектувати процес надання основних і додаткових послуг у підприємствах (закладах) готельно-ресторанного та рекреаційного господарства.
  • здатність проектувати технологічний процес виробництва продукції і складати необхідну нормативну документацію на напівфабрикати та готову кулінарну продукцію.
  • здатність розробляти нові послуги (продукцію) з використанням інноваційних технологій виробництва та обслуговування споживачів.
  • здатність здійснювати підбір технологічного устаткування та обладнання, уміння вирішувати питання раціонального використання просторових та матеріальних ресурсів.
  • здатність розробляти та формувати об’ємно-планувальні рішення підприємств (закладів) готельного та ресторанного господарства, санаторно-курортних закладів.
  • здатність оцінювати та забезпечувати якість продукції та послуг на підприємствах сфери гостинності.
  • здатність розуміти економічні процеси та здійснювати планування, управління і контроль діяльності суб’єктів готельного та ресторанного бізнесу.

Стандартом регламентується наявність процедури внутрішньої системи забезпечення якості освіти, що передбачає:

  • розроблення і затвердження освітніх програм, які повинні відповідати першому (бакалаврському) рівню національної рамки кваліфікацій вищої освіти (НРК) (збір, аналіз і використання інформації для ефективного управління програмами та іншою діяльністю);
  • студентоцентроване навчання, викладання та оцінювання;
  • зарахування, досягнення, визнання та атестація здобувачів вищої освіти (використання процедур об’єктивного оцінювання знань студентів через моніторинг результатів навчання та сформованих компетентностей шляхом упровадження різних форм контролю);
  • забезпечення якості науково-педагогічних кадрів (чесні і прозорі процеси щодо прийняття на роботу і розвитку науково-педагогічних кадрів, заохочення їхньої наукової діяльності та інновацій у методах викладання);
  • навчальні ресурси та підтримка студентів (відповідне і належне фінансування навчальної та викладацької діяльності);
  • дотримання норм забезпечення якості освіти відповідно до принципу автономії ВНЗ

На сьогоднішній час, за даними інформаційної системи ЄДБО Вступ 2018, 62 заклади вищої освіти України готують бакалаврів за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа» та 111 - за спеціальністю «Туризм».

Зважаючи на попит зазначених спеціальностей у абітурієнтів, багато закладів вищої освіти започаткувало освітню діяльність в галузі сфери обслуговування. Разом з тим, не всі змогли забезпечити відповідний кадровий склад та матеріально-технічну базу, зокрема спеціалізовані лабораторії, що безперечно позначається на якості освіти.

Висновки. На основі зарубіжного та вітчизняного досвіду підготовки кадрів нами розроблена концепція вітчизняної системи підготовки кадрів для індустрії гостинності, основними положеннями якої є:

  • розробка концептуальної моделі системи підготовки кадрів для індустрії гостинності;
  • вдосконалення нормативно-правової бази, що забезпечує підготовку кадрів для індустрії гостинності;
  • створення системи незалежної акредитації професійними асоціаціями освітніх послуг в даному сегменті;
  • посилення співпраці освітніх закладів з підприємствами галузі;
  • застосування сучасних інформаційних технологій в освітньому процесі;
  • створення на базі провідних закладів освіти центрів підвищення кваліфікації викладачів та працівників галузі.

Розроблена нами концептуальна модель підготовки кадрів для індустрії гостинності, яка реалізована в Одеській національній академії харчових технологій, ґрунтується на наступних принципах:

  • орієнтованість на практичну підготовку фахівців з урахуванням кращих світових стандартів;
  • застосування сучасних освітніх технологій у навчанні;
  • врахування запитів роботодавців, їх кваліфікаційних вимог;
  • надання студентам можливості вибору індивідуальної освітньої траєкторії,
  • забезпечення безперервності та багаторівневості програм;
  • отримання «подвійного» диплома і додаткових сертифікатів.

Список використаних джерел

1. World Tourism Organization. URL: https://www.unwto.org/.