Дзима В.В., Задорожня Ю.С., Миколенко Л.В.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Перспективи розвитку індустрії туризму
і гостинності в Україні та світі»
(м. Луцьк, 4-5 вересня 2026 р.)
Луцьк: ЛНТУ, 2026. 325 с. С.153-156.

Сакральна спадщина як ресурсна основа розвитку релігійного туризму

Важливою складовою сучасної туристичної індустрії є релігійний туризм. Його ресурсною основою, зазвичай, виступають сакральні об’єкти, місця паломництва та інші об’єкти історико-культурної спадщини, пов’язані із релігійним культом.

На превеликий жаль, найвизначніші кам’яні православні храми зруйновані, і місце їх у більшості випадків забудовано; а дерев’яна сакральна архітектура, яка протягом століть формувала силуети містечок і сіл України, - не лишила після себе і сліду. Наприклад, у Каневі втрачено більшість сакральних споруд, що протягом століть визначали його самобутність. Серед них - історична церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка постала у 1702 р. біля західного підніжжя Чернечої гори, в урочищі Монастирок як духовний центр Свято-Покровського Пустинно-Канівського православного монастиря [5, с.84-85]. У 1776 р. церкву було перенесено з Монастирка до зруйнованого у 1678 р. Успенського собору. Саме на цьому місці її замалював видатний французький митець Жан-Анрі Мюнц. Виконані ним зображення церкви (олівцевий та акварельний малюнки) 1781 та 1783 рр., віднайдені в архівах Варшави та Москви, стали візуальною основою для її подальшого відтворення [5, с.283-310]. Коли Успенський собор було відновлено (поч. 19 ст), козацьку церкву знову розібрали і перенесли в селище Костянець (нині знаходиться в межах м. Канева). У 1861 р. Григорій Честахівський, друг Тараса Шевченка, лишив у своєму альбомі малюнок «Церква Вознесіння у Костянці», на якому можна впізнати козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці, зображену на роботах Ж.-А. Мюнца, що стало ще одним візуальним свідченням для подальшого відтворення історичної козацької церкви [5, с.371-372]. І хоча доцільність і правомірність відтворення втраченого архітектурного надбання є найбільш дискусійним питанням нашого часу, все ж і воно має винятки: «Ризька хартія про реконструкцію і автентичність…» допускає натурну реконструкцію (копію), втраченого об’єкта, якщо він є «віхою національної історії, становлять надзвичайну художню цінність, має глибоке символічне значення чи особливо важливий для збереження історичного середовища відповідного регіону [4]. Відроджена за історичними джерелами Церква Покрови Пресвятої Богородиці, освячена священнослужителями кількох конфесій візантійської християнської традиції 9 березня 2014 р., і стала тим знаковим об’єднавчим компонентом культурної спадщини регіону, що розкриває історичне минуле Чернечої (Тарасової) Гори, утверджує її унікальність в історико-культурному ландшафті України та відкриває нові можливості та перспективи розвитку туристичного ресурсу Шевченківському національному заповідника.

Маленьку дерев’яну церкву, що через понад 300 років повернулась із небуття, з любов’ю називають «козацькою» і вважають культовою не лише десятки тисяч шанувальників Кобзаря, які щороку підіймаються на Тарасову Гору. Вона стала сучасним об’єднавчим осередком для поліконфесійної православної громади, яка під проводом Настоятеля Парафії Святої Покрови Божої Матері УПЦ о. Сергія (Нікітіна) доброзичливо і неупереджено проводить спільні з іншими Церквами молитовні сніданки, Прощі (щорічна Проща на Чернечу Гору у Каневі вірян УГКЦ, Всеукраїнська «Проща до Тараса»), акції («Паростки єднання», «Алея єдності»); літургії і панахиди з нагоди Шевченкових роковин тощо. Адаптуючись до викликів часу, проводяться он-лайн богослужіння, ведеться активний діалог між настоятелем та вірянами церкви у соціальних мережах, здійснюється служіння, спрямоване на допомогу потребуючим членам громади. З часу відкриття церкву відвідало понад 200 тис. прочан.

Разом з тим, Шевченківський національний заповідник спільно із Міністерством культури України і відповідними релігійними структурами продовжує працювати над розробленням комплексу заходів щодо оптимізації функціонування, збереження, утримання та ефективного використання Церкви Покрови Пресвятої Богородиці з урахуванням задекларованого статусу діючого музею і сакральної споруди. Вони не лише регламентуватимуть сукупність організаційно-правових відносин в її діяльності як світського і релігійного об’єкта в структурі Заповідника для забезпечення реалізації прав громадян України на вільне віросповідання з одночасним забезпеченням реалізації права вільного доступу до об’єктів культурної спадщини, а й сприятимуть творенню єдиного з Шевченківським Меморіалом ціннісного, понятійного, символічного простору, який матиме ідентифікуючий, консолідуючий і мобілізуючий вплив на українське суспільство, що особливо важливо в умовах широкомасштабної російської збройної агресії проти України.

Окрім того, зазначений комплекс дозволяє розширити діапазон пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, видавничої, експозиційної, екскурсійної, культурно-освітньої, виставкової, фондової роботи Заповідника; сприяє поглибленню знань про духовну культуру України, більш чіткому усвідомленню своєї національної культурної самобутності. Водночас, створюється позитивне інформаційне поле, що не лише підвищує суспільний інтерес до Музею «Церква Покрови Пресвятої Богородиці» як до сакрального об’єкта, а й підсилює туристичний потенціал Заповідника, збільшує попит на його екскурсійно-туристичний продукт, підвищує динаміку росту чисельності туристів, що, в свою чергу, впливає на інвестиційну привабливість та економічний розвиток як міста Канева, так і регіону в цілому.

Рис.1. Учасники Прощі біля Церква Покрови Пресвятої Богородиці (20 березня 2017 року)

Але для повноцінного розвитку і функціонування релігійного туризму як окремого напрямку роботи Заповідника необхідно вирішити (і на вищому рівні також) ще низку завдань, серед яких: розроблення теоретично-методичних засад функціонування релігійного туризму; оцінка сучасного стану сакрально-туристичних ресурсів та ефективності їхнього використання; розроблення методики оцінки відповідних об'єктів; визначення та обґрунтування привабливості території та внутрішнього і зовнішнього попиту на послуги; розробка і реалізація продукту та його ефективна промоція; (нові туристичні маршрути; тематичні екскурсії; сувенірна продукція); підготовка фахівців для забезпечення менеджменту сакрально-туристичної діяльності.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні можливостей використання відтвореного сакрального об’єкта - музею «Церква Покрови Пресвятої Богородиці» не як окремого релігійного об’єкта, а як частини сакрального ландшафту Чернечої (Тарасової) Гори та історико-культурного ландшафту Канева у визначенні можливостей інтеграції цього ресурсу комплексний туристичний продукт Шевченківського національного заповідника. Концептуально такий підхід може бути представлений послідовністю: «сакральний об’єкт - сакральна спадщина - сакральний ландшафт - паломництво - релігійний туризм - туристичний продукт Заповідника».

Отже, функціонування музею «Церква Покрови Пресвятої Богородиці» у складі Шевченківського національного заповідника демонструє перспективність використання сакральних об’єктів (навіть відтворених) як ресурсної бази розвитку релігійного туризму, якщо вони інтегровані у процес формування комплексного туристичного продукту.

У подальшому необхідним є:

• оцінювання сакрально-туристичних ресурсів та визначення їх туристичної привабливості;
• постійний моніторинг внутрішнього і зовнішнього попиту;
• розроблення нових тематичних маршрутів та екскурсій;
• підготовка фахівців у сфері організації та менеджменту релігійного туризму.

Важливим завданням є також формування інформаційної політики, яка б одночасно забезпечувала науково достовірне представлення історії церкви у контексті використання її як сакрального так і туристичного об’єкта.

Список використаної літератури

1. Божук Т.І. Оцінка сакрально-туристичних об’єктів // Науковий Вісник Чернівецького університету. 2008. Вип.391. С.76-86.
2. Дуткіна О.П. Релігійне паломництво як перспективний вид туризму. Туристичні ресурси України. Туристичний щорічник. К.: ІТФПУ, 1996. С.112-116.
3. Ковальчук А.С. Релігійний туризм в Україні: проблеми і перспективи розвитку // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць: у 3 т. Луцьк: Вежа, 2000. Т.1. С.365-367.
4. Ризька хартія про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_260.
5. Тарахан-Береза З.П. Святиня: Чернеча гора та стародавній монастир Канівський. Черкаси: Інтроліга ТОР, 2018. 416 с.