Габчак Н.Ф.
Науковий вісник УжНУ. Серія «Економіка». 2009. Вип.28. С.17-21.

Геологічні пам’ятки як перспективні об’єкти розвитку туризму Закарпаття

Досліджено можливість використання геологічних пам’яток Закарпаття у розвитку туризму. Проведено комплексний аналіз сучасного стану та обстеження природоохоронних об’єктів неживої природи. Вивчено потенційну туристичну можливість геооб’єкту в Угольському масиві Хустського району. Визначена перспектива створення геопарку «Угольський масив».

Ключові слова: геологічні пам’ятки, туристична експлуатація, природоохоронні об’єкти.

Вступ. За останні десятиліття туризм України набув значних розмахів у розвитку, що виокремлює його як важливу галузь, яка здатна суттєво поповнити бюджет країни. Стикування західних кордонів України з ЄС дає підстави говорити про необхідність більш ширшого впровадження «туристичних ідей», які могли б задовольнити попит в першу чергу потенційного туриста - європейця. Саме для нього туризм західного регіону України є більш доступним з точки зору ціни та відстаней. Закарпаття - не тільки західні ворота в країні, але й чудові ландшафти з багатими рекреаційно-туристичними ресурсами. Тому туристична галузь краю може отримати більш значні прибутки через задоволення туристичних потреб населення, надання йому різноманітних турпослуг у вигляді житла, харчування, транспортного та екскурсійного обслуговування.

Результати дослідження. Класичною схемою розвитку туристичної індустрії Закарпаття є поєднання різноманітних видів туризму, починаючи від зимового гірськолижного і закінчуючи лікувально-оздоровчим на базі значних бальнеологічних ресурсів. З кожним роком відбувається удосконалення та впровадження нових форм туристичної діяльності, які є важливою складовою та гарантом успіху.

Невід’ємним елементом природної системи є геологічне середовище, практичне значення якого важко переоцінити, але це не тільки мінеральна сировина, а й безліч унікальних за різноманітністю природних ландшафтів, що створені геологічними процесами [1; 2]. Це виходи геологічних порід та тектонічних структур на земну поверхню, кар’єри, печери, які мають науково-пізнавальне та практичне значення, часто створюють неповторні природні ландшафти, що приваблюють найвибагливіших цінителів природи. Колесо цивілізації іде вперед і об’єкти неживої природи, тобто геологічні пам’ятки потребують негайного захисту, бо саме вони не можуть бути відновлені ні за яких умов і зникають з поверхні Землі назавжди. Саме це підказало необхідність створення у 1991 році Європейської асоціації по збереженню геологічної спадщини (ProGeo), яка прийняла на І симпозіумі у Франції «Міжнародну декларацію прав пам’яті Землі», у якій чітко вказано на необхідність охорони геологічної спадщини всіма юридичними, фінансовими та організаційними методами і зберегти її для нащадків. У листопаді 1993року у Мадриді було проведено ІІІ Міжнародний симпозіум ProGeo, де обговорювались питання проблем збереження геологічної спадщини та перспектива їхнього використання у туризмі, інвентаризація та каталогізація даних об’єктів [5].

Так, науковці Львівського національного університету ім. І. Франка, зокрема: Зінько Ю.В., Мальська М.П. вперше в Україні запропонували цікавий з наукової точки зору проект щодо необхідності обстеження та використання об’єктів неживої природи в геотуристичних цілях на прикладі Львівщини. Ними в рамках громадського проекту «Збережемо природну спадщину Львівщини» було обстежено стан заповідних об’єктів неживої природи в околицях Львова, на Сколівщині та Стрийщині, що користуються найбільшою популярністю серед відвідувачів [3].

Ю.В. Зінько вважає доречним створення в Україні геопарків - нової форми збереження цінних об’єктів неживої природи, що забезпечить стале природокористування у національних та ландшафтних парках [3].

У світовій практиці геопарк - великопросторові охоронні території з різноманітною геолого-геоморфологічною спадщиною. Програма розвитку геопарків розроблена ЮНЕСКО ще в березні 1999 року у співпраці з Міжнародним Союзом Геологічних Наук на XXIX Генеральній Конференції ЮНЕСКО. Успіх даної Програми - це співпраця з Центром Світової Спадщини ЮНЕСКО. Вона дасть змогу відбирати найбільш цікаві геооб’єкти, що містять закономірний комплекс вартих уваги геологічних і географічних компонентів та мають певні географічні ознаки, які насамперед зумовлені генезисом ГПП в географічній оболонці внаслідок геолого-географічних процесів [4].

Важливим є обстеження природоохоронних об’єктів неживої природи та розробка рекомендацій щодо покращення їх охорони та екоосвітнього і геотуристичного використання.

В основу досліджень таких об’єктів Закарпаття необхідно покласти польові дослідження, які включатимуть стандартизовані описи (паспортизація) головних різновидів геоморфологічних об’єктів - скель, печер, водоспадів, поверхневих карстових форм та інших генетичних форм краю, що перебувають під охороною як пам’ятки природи чи заказники, або уможливлюють входження в їх перелік. Це дасть можливість сформувати необхідну базу даних, створити пакет нових карт геологічних та геоморфологічних об’єктів Закарпаття за допомогою комп’ютерної програми Arc Map та провести бальну оцінку перспективи їх використання у розробці нових туристичних маршрутів. На жаль, не всі природні пам’ятки визначені на місцях та взяті на облік обласною інспекцією по охороні природи, що негативно впливає на їх збереження та використання з краєзнавчо-пізнавальною та навчальною метою. Тому першочерговим завданням є територіальне (локальне) визначення та оформлення (паспортизація) цінних в геологічному, геоморфологічному і ландшафтному відношенні заповідних об’єктів неживої природи області. Також слід врахувати той факт, що природна спадщина Закарпаття в останні десятиріччя зазнає суттєвого антропогенного впливу, який проявляється у надмірному навантаженні відвідувачами (рекреантами) заповідних ділянок та рекреаційній дигресії грунтово-рослинного покриву, в активізації забудови і посиленні засміченості території, а також через знищення і пошкодження заповідних об’єктів (скель, печер, унікальних порід дерев та ін.).

Тому, очевидною є гостра необхідність проведення комплексного аналізу сучасного стану та обстеження природоохоронних об’єктів неживої природи досліджуваного регіону. Першочерговими у вивченні, на нашу думку, є наступні геологічні пам’ятки:

  • відслонення нижньокрейдяних та верхньокрейдяних відкладів в урочищі Баня с. Перечин;
  • пенінські скелі біля села Приборжавського Іршавського району;
  • риф міоценового моря, складений багряниковими вапняками на околицях с. Липча Хустського району;
  • карстові воронки та печера Жолоб в урочищі Чертеж в селі Крігчеві Тячівського району та інші цікаві геологічні об’єкти.

Перспективною територією, на нашу думку, є вивчення потенційних туристичних можливостей цінних об’єктів неживої природи в Угольському масиві Хустського району Закарпатської області. Це дозволить розширити спектр заповідних форм рельєфу Закарпаття шляхом взяття під охорону в межах даного масиву екзотичних вапнякових скель (висотою до 70 м) юрського періоду - клипенів, карстових порожнин в домині Великої та Малої Угольки.

Скеля «Карстовий Міст»
Скеля «Карстовий Міст» біля села Мала Уголька (Фото: Вікіпедія)

Пропонується наступна низка заходів для досягнення поставлених завдань:

  • стандартизація та вибір тих геологічних пам’яток, які можуть стати основою для коректування рангу заповідності об’єктів (загальнодержавного чи місцевого значення), а також їхнього відбору до списку Європейської геоспадщини;
  • розробка проекту про створення геопарку «Угольський масив», який повинен охопити ряд типових та унікальних скелястих утворень;
  • розробка нового туристичного маршруту по Карстових печерах Малої та Великої Угольки;
  • перспектива залучення до туристичного використання системи печер Черлений Камінь.

Виходячи з вищенаведеного, саме Угольський масив розташований в межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву Карпатського біосферного заповідника і по всіх критеріях оцінки має перспективу отримати статус геопарку.

До особливостей Угольського масиву належать вапнякові скелі та численні карстові печери (із 60 карстових печер Українських Карпат половина знаходиться в межах даного масиву). Тому пропонуємо провести наступні заходи:

  • обстеження природоохоронних об’єктів неживої природи та розробка рекомендацій, щодо покращення їх охорони та екоосвітнього і геотуристського використання, зокрема: вапнякові скелі Малий і Великий Гребінь, Вежа, Чур, Копиця, карстові печери: «Дружба», печери скелі Вів; порожнини скелі Чурь; печера прозорих стін; печера Ведмеже Ікло; печера Гребінь; печера Молочний Камінь та ін.;
  • розробка пропозицій щодо облаштування печер і їх «туристичної експлуатації»;
  • залучення до співпраці фахівців біологів, екологів та ґрунтознавців для комплексної оцінки рекреаційної дигресії грунтово-рослинного покриву на території Угольського масиву Закарпатської області;
  • обстеження наслідків антропопресії на досліджуваній території;
  • діагностика та оцінка екологічних проблем освоєння території, розробка заходів щодо покращення стану ландшафтних систем;
  • розробка моделі сталого туризму на природоохоронних територіях Закарпаття;
  • конкуренція розвитку Угольського масиву як території відпочинкового, пізнавального і спортивно-оздоровчого туризму.

Висновки. В результаті досліджень необхідно передбачити виконання таких основних завдань:

  1. створити сучасний електронний банк даних наявних цінних об’єктів неживої природи Угольського масиву;
  2. обстежити стан заповідних об’єктів неживої природи в межах досліджуваної території;
  3. виявити сильні і слабкі сторони геологічних об’єктів, а також загрози (проблеми) та можливості їх туристичної експлуатації;
  4. розробити план освоєння відпочинкової зони з урахуванням рекреаційного навантаження;
  5. розробити заходи, щодо модернізації місць масового відпочинку і розвитку інформаційно-освітньої туристичної інфраструктури;
  6. запропонувати широке науково обґрунтоване (конкретні маршрути) впровадження екологічних форм туризму;
  7. спільно з місцевими органами самоврядування розробити план дій щодо впровадження елементів сталого розвитку: через забезпечення доступу до основних геологічних пам’яток, підняття індексу безпеки туриста; підтримку традиційних народних промислів (лозоплетіння), а також забезпечення розвитку гастрономічно-нічліжної бази;
  8. видрукувати каталог геологічних пам’яток Угольського масиву та інші інформаційні та освітні видання з метою популяризації природної та культурної спадщини цієї унікальної території.

Отже, використання об’єктів неживої природи краю сприятиме розвитку пізнавального, оздоровчо-спортивного туризму на базі існуючих об’єктів геоспадщини з широким залученням пішохідного, велосипедного, кінного, екстремального, скелелазіння та інших видів туризму.

Перелік використаних джерел

1. Гриценко В.П., Іщенко А.А., Русько Ю.А., Шевченко В.І. Геологічні пам’ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання. К., 1995. 61 с.
2. Гриценко В.П. Європейська політика з охорони геологічної спадщини на Україні // Матеріали Міжнарод. наук. практ. конференції «Регіон - 2003»: стратегія оптимального розвитку». Харків, 2003. С.227-228.
3. Зінько Ю.В. Збережемо природну спадщину Львівщини. Львів, 2007. 26 с.
4. Космачева М.В. Про ранжирування геолого-географічних памяток природи за їх науковим і практичним значенням (на прикладі об’єктів Харківщини) // Вісн. Харків. нац. ун-ту. Геологія. Географія. Екологія. 2005. №655. С.144-148.
5. Івченко А. Геологічна спадщина України: вивчаючий світовий досвід // Географія та основи економіки в школі. К., 1998. С.7-8.