Гладкий О.В.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 27-29 жовтня 2021 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2021. 202 с. С.174-178.

Правові аспекти розвитку міського туризму різних країн світу

Важливе значення для розвитку міського туризму в Україні відіграє нормативно-правове забезпечення його діяльності. Світовий досвід, що систематизованих в публікаціях Всесвітньої Туристичної Організації UNWTO, свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується через різноманітні загальнодержавні туристичні організації, урядові комісії і комітети. Її реалізація на рівні окремих міст регламентується за допомогою приєднання до ряду міжнародних угод, через впровадження різноманітних правових режимів розвитку міського туризму, нормативних актів з підтримки міської туристичної інфраструктури. Туристична політика в місті має всі характерні риси загальної політики держави і включає в себе складання цільових програм з розвитку туризму міста (групи споріднених міст, об’єднаних спільною туристичною продукцією), розробку конкретних заходів розвитку туристичної інфраструктури та залучення нових туристів, державне регулювання розвитку туристичної галузі міста за допомогою різноманітних урядових, неурядових, регіональних та муніципальних організацій.

В світі накопичений значний досвід нормативно-правового забезпечення розвитку туризму в містах. Так, в Парижі, за даними В.Л. Глибовець [1], існує окремий Департамент з питань туризму та Управління туризму. Обидва потрапляють під юрисдикцію міністерства транспорту і суспільних робіт. Вони забезпечують стратегії управління та регулювання міського туризму, здійснюють регулювання притоку іноземних інвестицій і міжнародні відносини у сфері туризму. Крім того, при даному міністерстві діє Рада з туризму (що виконує переважно дорадчі функції), Французьке агентство туристичного інжинірингу, Національна наглядацька рада з туризму (проводить маркетингові дослідження і веде туристичну статистику), Національне агентство з питань відпускних подорожей, Національний комітет з процвітання Франції (питання екології й озеленення міст), асоціація «Atout France», що займається створенням брендового іміджу міст. Ці організації активно розробляють різноманітні туристичні проекти локального та загальноміського рівня. Їх виконання підпорядковано безпосередньо префектам на місцях [2].

В Іспанії питання туризму координує Державний секретаріат з питань торгівлі, туризму та малого бізнесу, що функціонує в рамках Міністерству економіки. Його повноваження дуже невеликі. І тому такі важливі функції, як ліцензування, сертифікація послуг, розробка стратегій розвитку туристичної індустрії в різних містах та регіонах Іспанії є прерогативою місцевої влади. З метою координації її діяльності в країні створена Рада з розвитку туризму, до складу якої входять не лише регіональні та муніципальні органи влади, але й представники приватного бізнесу.

У Великобританії розвиток туризму регулюється міністерством культури і засобів масової інформації та спорту, до складу якого входить окремий туристичний департамент «VisitBritain». Він займається розвитком туризм в містах і графствах Великобританії, активізацією іноземного туризму, а також консультує уряд з питань розвитку галузі. Крім того, ця організація сприяє поширенню інформації про країну та її окремі міста (в рамках успішно реалізованої програми «The City Breaks»), надає платні консалтингові послуги, організовує виставки та семінари.

В Італії департамент з туризму входить до складу Міністерства виробничої діяльності. Основні його функції зводяться до координації регіональних та міських туристичних адміністрацій, розробки нормативно-правових документів загальнонаціонального характеру, зібрання та аналізу статистичних даних, а також активізації міжнародної діяльності (міжурядові годи, взаємовідносини з міжнародними організаціями та ЄС). Провідна роль у позиціонуванні Італії на міжнародному туристичному ринку належить Ente Nazionale Italiano per il Turismo - ENIT), основними функціями якого є рекламно-інформаційна робота на рівні окремих міст та регіонів, маркетингові дослідження, координація міжнародної діяльності місцевих туристичних адміністрацій.

В Україні основу нормативно-правового забезпечення сфери туризму і діяльності курортів складають закони України «Про туризм» та «Про курорти». Крім того, їх діяльність регулюється Водним, Лісовим та Земельними кодексами України, Кодексом України про надра, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів», «Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів», національними стандартами туристичних послуг тощо [1; 3].

Україна конче потребує більш широкої координації розвитку туристичної діяльності в межах окремих міст та регіонів держави. Вона може здійснюватися за допомогою надання відповідних повноважень та реалізації регіональних (загальноміських) стратегій при спеціальному комітеті Кабінету Міністрів України (наразі при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України діє окреме управління з туризму та курортів, що тісно пов’язане з UNWTO), а реалізовуватись на місцях, на рівні окремих відділів чи департаментів місцевих районних державних адміністрацій, міських рад та інших регіональних утворень. Кім того, враховуючи зарубіжний досвід ряду європейських країн, доцільно активізувати роботу ряду наукових установ та організацій, які б виконували рекомендаційні та дорадчі функції, створити майданчик активної взаємодії представників регіональної влади, науково-освітніх установ з місцевими підприємцями, спеціалістами з організації туризму на місцях [4; 5].

Все це істотно сприятиме розвитку українського міського туризму, формуванню позитивного іміджу українських міст як в межах держави, так і на світовій арені.

Література

1. Глибовець В.Л. Рекреаційно-туристичні ресурси столиць Європи: монографія. К.: Прінт Сервіс, 2014. 172 с.
2. Туризм і місто: досвід, проблеми та перспективи: монографія / за заг. ред. І.М. Писаревського. Х.: ХНАМГ, 2011. 284 с.
3. Christian Oliver Wenge. Städtetourismus in Barcelona und Madrid unter besonderer Berücksichtigung der deutschen Reisenden. URL: http://kups.ub.uni-koeln.de.
4. Hartmut Leser (Hrsg.) Diercke Wörterbuch Allgemeine Geographie. München, Braunschweig, 1997. 125 p.
5. Henrike Neuenfeldt, Olaf Rose Stadttourismus als Wirtschaftsfaktor in Aachen. URL: http://www.geogr.uni-goettingen.de/.