Гринюк В.І.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Проблеми та перспективи розвитку сучасної науки»
(м. Рівне, 21-22 травня 2020 р.). У 2-х ч.
Рівне: НУВГП, 2020. Ч.2. 497 с. C.367-372.

Туризм як фактор впливу на екологічний стан довкілля

Туристична галузь є однією з найбільш перспективних у розвитку Івано-Франківської області, що характеризується значним туристично-рекреаційним потенціалом, а за кількістю та складом історичних і архітектурних пам’яток випереджає багато інших областей. Про популярність цієї території свідчить значний потік туристів та високий показник доходу суб’єктів туристичної діяльності області від надання туристичних послуг. Проте туристична діяльність має дві сторони, як позитивну, так і негативну. Таким чином, дослідження впливу туризму на навколишнє середовище є актуальним та потребує детального вивчення.

Питання щодо впливу туризму на екологію досліджували такі науковці: Кифяк В.Ф., Арсеньєва Є.І., Дроздов А.В., Голод А.Н., Новосад З.П., Дмитрук О.Ю., Куценко В.І. [1; 2].

Метою дослідження є оцінка впливу рекреаційно-туристичної діяльності Івано-Франківської області на екологічний стан довкілля.

На Івано-Франківщині туристи мають змогу відвідати національні парки «Галицький», «Карпатський», «Гуцульщина», «Верховинський», природний заповідник «Горгани», що створені для збереження лісів, захисту рослинного і тваринного світу. Позитивний вплив туризму також включає охорону і реставрацію пам’яток природи (Дівич-гора, Довбушанський праліс та ін.), історії, культури. Також перспективи розвитку туристичного потенціалу є в тих регіонах Івано-Франківської області, де природно-географічні умови дозволяють використовувати їх як основу для розвитку туризму (зокрема це Рожнятівський, Надвірнянський, Долинський, Богородчанський райони та Болехів), а також сільськогосподарським районам, де такою основою можуть стати альтернативні види туризму.

Позитивним моментом є проведення стратегічної екологічної оцінки при плануванні будівництва туркомплексів, що дає можливість зосередитися на всебічному аналізі можливого впливу планованої діяльності на довкілля та використовувати результати цього аналізу для запобігання або пом’якшення екологічних наслідків в процесі стратегічного планування [3].

Проте негативний вплив туристичної діяльності, на жаль, більший, зокрема, це вплив на якість води в річках, озерах, забруднення повітря викидами шкідливих речовин від транспортних засобів, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, накопичення твердих побутових відходів, самовільне розпалювання вогнищ. Такі види туристичного відпочинку, як полювання, риболовля, збирання рослин, завдають значної шкоди живій природі і призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, в свою чергу, збільшує навантаження на навколишнє середовище.

Основна концентрація галузі туризму зосереджена на території Яремчанської, Івано-Франківської, Коломийської міських рад, Верховинського, Коломийського, Косівського районів. Таким чином, випереджаючий характер розвитку туристичної галузі в зазначених районах свідчить про використання суб’єктами господарювання наявного природного потенціалу та інфраструктури, переважаючий характер саме рекреаційного, традиційного гірського та оздоровчого напрямів туризму.

Прямий вплив на природні ресурси внаслідок інтенсивного будівництва закладів розміщення, пов’язаного з туризмом і відпочинком, використання земельних ресурсів як будівельного матеріалу для створення житлової інфраструктури призводить до їх виснаження і деградації. Це стосується як відновлюваних, так і невідновних ресурсів. Водночас, актуальною екологічною проблемою є руйнування значних лісових масивів під час будівництва туристичної інфраструктури в гірських районах України. До прикладу, туристичний комплекс «Буковель» постійно розширюється, загальна довжина гірськолижних трас становить понад 60 км. Ці землі вилучено із загальної площі земель традиційного природокористування [4].

Готелі споживають дуже велику кількість води. Так, наприклад, турист, який живе в готелі, використовує в середньому на 1/3 води більше, ніж місцевий житель. У багатьох районах інфраструктура не розрахована на споживання ресурсів у таких кількостях [5].

Будівництво готельних і розважальних комплексів часто призводить до перевантаження каналізаційних систем. Очисні споруди в розпал сезону не завжди справляються з великим обсягом стічних вод, що відводять до поверхневих вод, пригнічуючи розвиток водної флори та фауни.

Зростання кількості автотранспорту, вихлопні гази будівельних вантажівок, які використовують під час будівництва закладів розміщення, окрім того, недосконалі системи опалення у багатьох з них є причиною надмірного забруднення шкідливими викидами атмосферного повітря, зумовлює появу кислих дощів, «озонових дір», розвитку «парникового ефекту» на планеті.

Із зростанням впливу всіх цих факторів запобігти забруднень довкілля та привести цінні природні території до належного стану можна лише шляхом залучення природоохоронних інвестицій. Для стимулювання раціонального використання природних ресурсів та навколишнього природного середовища є надання пільг при оподаткуванні підприємств, якщо вони переходять на ресурсозберігаючі технології та впроваджують очисне обладнання та устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів.

Вагоме значення має регулювання, підтримка та належний контроль з боку держави. Крім того, необхідність розвитку туристичної галузі в Івано-Франківській області зумовлена об’єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу та його духовності.

Отже, результати дослідження свідчать як про позитивні, так і негативні сторони впливу туризму на екологічний стан довкілля. Особливу увагу необхідно звернути на мінімізацію негативного антропогенного впливу сфери туризму на навколишнє природне середовище. Вирішення екологічних проблем туризму вимагає комплексного підходу, який повинен включати взаємопов’язані правові, економічні, екологічні, організаційно-технічні та освітньо-виховні заходи для збереження природних ресурсів. Для зменшення негативного впливу розвитку туризму потрібно проводити контроль за дотриманням лімітів використання природних ресурсів, зокрема контроль за вирубкою лісів; обмежити в’їзд транспорту на територію природного об’єкта чи рекреаційної зони; проводити еколого-виховну роботу з туристами, стимулювати туристичні підприємства шляхом надання пільг. Для того, щоб не загальмовувати розвиток туризму та не знищувати природу, повинні бути обмеження щодо кількості туристичних комплексів на певній території, та вдосконалення вже існуючих.

Література

1. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. 300 с.
2. Голод А.Н. Безпека регіональних туристичних систем: теорія, методологія та проблеми гарантування: монографія. Львів: ЛДУФК, 2017. 340 с.
3. Про стратегічну екологічну оцінку: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2354-19.
4. Паньків Н.Є., Гунько В.М. Вплив закладів туристичної інфраструктури на навколишнє середовище та розвиток еко-готелів як інноваційної концепції гостинності // Науковий вісник НЛТУ України. 2017. Т.27. №3. С.108-112.
5. Мельничук С.П. Ландшафтна екологія: Навчально-методичний посібник. Львів: ННЛТУ України, 2013. 227 с.