Ільницька-Гикавчук Г.Я.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теорія, практика та інновації розвитку
туристичної і готельно-ресторанної індустрії»
(м. Умань, 27 травня 2026 р.)
Умань: УНУ, 2026. 313 с. С.198-200.

Правове регулювання сталого розвитку туристичної індустрії

Сталий розвиток туристичної індустрії є одним із ключових напрямів сучасної державної політики у сфері туризму. Зростання туристичних потоків, посилення антропогенного навантаження на природні території та необхідність збереження культурної спадщини зумовлюють потребу у формуванні ефективного правового механізму регулювання туристичної діяльності. У цьому контексті особливої актуальності набуває питання гармонізації економічних інтересів туристичного бізнесу з екологічними та соціальними вимогами сталого розвитку.

сталий розвиток туризму

Сталий розвиток туризму передбачає збалансоване поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та екологічної безпеки. Його метою є задоволення потреб туристів і туристичної індустрії без шкоди для можливостей майбутніх поколінь. Сталий розвиток туризму визначається як один із пріоритетних напрямів у ряді міжнародних документів, серед яких Резолюція Генеральної Асамблеї ООН щодо Стратегії сталого розвитку до 2030 року, Глобальний етичний кодекс туризму та Європейська хартія сталого туризму [1]. В Україні проблематика сталого розвитку туризму поки що не має повного та системного закріплення у законодавстві.

Правове регулювання туристичної діяльності в Україні базується на положеннях Закону України «Про туризм», який визначає основні засади державної політики у сфері туризму, зокрема необхідність раціонального використання туристичних ресурсів [2]. Певні питання щодо охорони туристичних ресурсів визначені в інших нормативних документах. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» регулює питання охорони природи, екологічну безпеку туристичної діяльності, використання природних ресурсів. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» регулює питання екотуризму, обмеження туристичного навантаження, охорони природних територій. Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає використання об’єктів культурної спадщини в туризмі, їх збереження при туристичній діяльності, реставрацію та охорону.

Стратегією розвитку туризму та курортів до 2026 року сталий розвиток визначено як один із ключових пріоритетів державної політики у цій сфері. У документі підкреслюється, що розвиток галузі має здійснюватися з урахуванням:

Таким чином, сталий туризм у Стратегії розглядається як підхід, що забезпечує гармонійне поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів у розвитку туристичної сфери України.

Міжнародне регулювання сталого розвитку туризму формується під впливом документів Всесвітньої туристичної організації (UN Tourism) та цілей сталого розвитку ООН (SDGs).

Особливе значення має концепція відповідального туризму, яка передбачає:

  • мінімізацію негативного впливу на довкілля;
  • підтримку місцевих громад;
  • збереження культурної спадщини;
  • економічну справедливість у туристичній діяльності.

Одним із ключових напрямів є правове забезпечення екологічної безпеки туризму. З цією метою необхідним є встановлення обмежень на використання природних ресурсів, регулювання рекреаційного навантаження та впровадження механізмів екологічного контролю.

Сталий розвиток туризму передбачає не лише охорону довкілля, але й соціально-економічну рівновагу. Туристична індустрія повинна сприяти розвитку місцевих громад, створенню робочих місць та підвищенню якості життя населення.

Серед основних проблем правового забезпечення сталого розвитку туристичної діяльності можна виділити:

  • недостатню гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами;
  • фрагментарність правового регулювання;
  • слабкий контроль за дотриманням екологічних вимог;
  • недостатню інтеграцію принципів сталого розвитку у туристичну політику держави.

Для підвищення ефективності правового забезпечення сталого туризму доцільно [1]:

  • гармонізувати законодавство України з європейськими стандартами;
  • удосконалення галузевого законодавства із чітким закріпленням принципів сталого розвитку;
  • посилити екологічні вимоги до туристичної діяльності;
  • розвивати систему сертифікації екологічного туризму;
  • впроваджувати стимули для відповідального бізнесу;
  • активізувати участь місцевих громад у туристичному управлінні.

Правове регулювання сталого розвитку туристичної індустрії є важливим інструментом забезпечення балансу між економічними інтересами та охороною довкілля. Його ефективність залежить від рівня інтеграції міжнародних стандартів, якості національного законодавства та практичної реалізації принципів сталого розвитку.

Подальший розвиток правового механізму має бути спрямований на посилення екологічної відповідальності, підтримку місцевих громад та впровадження інноваційних моделей управління туристичною діяльністю.

Бібліографічний список

1. Дишкантюк Ю.І. Інституційно-правове забезпечення сталого розвитку туристичних підприємств // Причорноморські економічні студії. 2025. Вип.93. С.287-292.
2. Про туризм. Закон України від 15 вересня 1995 р. №324/95-ВР. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.
3. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. Розпорядження КМУ від 16 березня 2017 р. №168-р. URL: https://tourlib.net/zakon/strategy2026.htm.