Капелюшний В.А.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та готельно-
ресторанної індустрії в Україні: теорія, практика та
інновації розвитку" (м. Умань, 30-31 жовтня 2019 р.)
Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.115-117.

Сучасний стан та перспективи розвитку екологічного туризму в Україні

Сучасне швидке зростання ролі туризму у національній економіці, де він вже зараз забезпечує десяту частину валового національного продукту, свідчить про активний розвиток галузі та актуальність її активізації на теренах України [3; 4]. З початку 80-х років минулого сторіччя намітилося зрушення в пріоритетах мандрівників, які все частіше віддають перевагу лісам і водоймам, а також цінностям етнічних традицій [1]. Це феномен екологічного та сільського зеленого туризму, що охоплює більше 10% туристського ринку, а темпи його зростання в 2-3 рази перевищують темпи інших видів туризму [2-4].

За матеріалами статистичної звітності, найпоширенішою формою сільського зеленого туризму в Україні є агротуризм [4]. Концепція успішності агротуризму, як і екологічного туризму, полягає у залученні городян до традиційного сільського побуту, що сприяє їхньому оздоровленню, оптимальним умовам рекреації та періодичному поверненню до споконвічних традицій предків [2; 4]. Таким чином, один з аспектів екологічного та сільського зеленого туризму - соціальний. Його слід розглядати на вітчизняних теренах як засіб диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості.

Другий аспект названих видів туризму полягає в популяризації української культури, поширенні знань про історичні, природні та етнографічні особливості України. Саме ці властивості екологічного та сільського зеленого туризму особливо важливі для визнання його краєзнавчої ефективності, а значить і відповідної підтримки з боку держави. Невід'ємна властивість екологічного та сільського зеленого туризму - екологічна просвіта. Адже пізнаючи природу, туристи усвідомлюють необхідність дбайливого до неї ставлення. Тому внесок названих видів туризму у формуванні екологічної культури населення справді є безцінним.

Ми вважаємо, що для стабільного розвитку екологічного та сільського зеленого туризму необхідно активізувати роль Міністерства аграрної політики України, а також створити сприятливе правове середовище для цієї діяльності. Як результат, з'явиться агротуристичний продукт, який ідентифікуватиме національний екологічний та сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Одним з елементів механізму його розвитку має бути надання повноваження Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні щодо створення системи категоризації якості послуг і здійснення контролю за дотримання цих нормативів на селі [1; 4]. Серед альтернативних видів туристичного бізнесу доцільно виділити близький до екологічного сільський зелений туризм, який по праву називають найбільш перспективним в XXI столітті [1; 4]. На нашу думку, сільський туризм допоможе вирішити проблему реабілітації та психічного оздоровлення населення за рахунок природних і традиційних на селі чинників життєдіяльності. Різноманітність туристичних занять: пізнавальних, розважальних, оздоровчих, зміна вражень і майже постійний контакт з природою у поєднанні із змінами у складних умовах традиційного міського життя - все це робить надзвичайно привабливими екологічний і сільський зелений туризм.

Ресурсні аспекти (природні, соціально-економічні та екологічні) свідчать про перспективність розвитку екологічного та сільського туристичного бізнесу. Саме тому необхідне визначення найбільш перспективних територій і об'єктів для розвитку цих видів туризму. Це можливо, на нашу думку, на основі проведення комплексної еколого-соціально-економічної експертизи (ЕСЕЕ) територій, яка визнана в Європі як найбільш ефективний інструмент ідентифікації господарської діяльності [1; 3; 4]. ЕСЕЕ території слід розуміти як процес географічного моделювання і прогнозування ситуації в межах регіону для розвитку туристичного бізнесу. Такий докладний екскурс по природно-екологічних і культурно-історичних пам'ятниках регіону пов'язаний з його особливими ресурсами, які можуть бути ефективно вироки стані в туристично-рекреаційній діяльності.

Урахування та облік показників усіх вищевикладених аспектів повинен бути здійснений в процесі експертизування території регіону на основі ландшафтного мікрорайонування. В цілому, методика визначення перспективності території кожного з об'єктів регіону для розвитку екологічного та сільського зеленого туризму зводиться до виконання трьох послідовних етапів:

• за допомогою експертів формується система показників, що відповідають умовам завдання: природних; соціально-економічних та екологічних;
• з використанням експертних оцінок формується еталонний набір локальних земельних ділянок, які можуть бути використані в туристичній діяльності;
• на основі системи показників і локальних еталонних ділянок здійснюється побудова булевої матриці, яка на основі алгоритму математичної теорії розпізнавання образів і програми для ПЕОМ аналізується щодо оцінювання кожної ознаки в розпізнаванні ділянок, придатних для туризму.

На основі результатів аналізу, на наш погляд, наступним етапом повинна стати робота з фермерами, які можуть забезпечити найбільшу ефективність туристичної діяльності. Це анкетування селян, охочих займатися цим видом малого бізнесу, за наявністю вільної житлоплощі, її стану, за можливостями надання конкретних послуг і особливостями господарства, здатного зацікавити городянина. Отримані анкетні матеріали повинні сформувати банк ресурсів регіону щодо перспективного розвитку екологічного та сільського зеленого туризму. Екологічний і сільський зелений туризм (агротуризм) продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах, у т. ч. й в Україні. У розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення, бо він надає можливість городянам відпочити в сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців, народними традиціями, а, за бажанням, і взяти участь у сільськогосподарських роботах.

Бібліографічний список

1. Проблеми комплексного розвитку території / під ред. І.А. Горленко, Г.В. Балабанова та ін. К.: Наукова думка, 2004. 295 с.
2. Панов І.Н. Екологічний туризм // Географія. 1997. №45. С.11-16.
3. Тарасенок А. Виды экологического туризма // Туризм и отдых. 2000. №21.
4. Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток сільського туризму в Україні» (26-27 жовтня 2016 р.). URL: https://www.greentour.com.ua/.