Климчук А.О.
Матеріали Міжнар. туристичного форуму
«Туризм в Україні: виклики та відновлення»
(м. Київ, 21-22 березня 2023 р.)
К.: КНЕУ, 2023. 337 с. С.212-215.

Перспективи розвитку сільського туризму в Україні

Анотація. Розглянуто стан сучасного сільського туризму в Україні. Проаналізовано вплив світової пандемії та повномаштабної війни на території України на розвиток сільського туризму. Представлено ключові аспекти максимізація зусиль у напрямі вдосконалення сільських турпродуктів.

Ключові слова: сільський туризм, пандемія, повномаштабна війна, турпродукт.

Сьогодні міжнародний туризм став однією з найприбутковіших і швидкозростаючих індустрій у світовій економічній системі. Він посідає провідне місце серед факторів соціального та культурного розвитку, а також підтримання рівня й якості життя в країні. Незважаючи на світові тенденції та величезний внутрішній туристичний потенціал, стан українського туризму все ще має багато недоліків. Серед багатьох переваг виділяють дивовижне різноманіття напрямків для відпочинку та рекреаційних ресурсів. Однак нерозвиненість інфраструктурної бази та недоліки правового регулювання індустрії туризму призвели до того, що Україна займає лише невеликі позиції у світовій туристичній галузі. Наявний ресурсний потенціал країни не знаходить раціонального використання, адже більшість громадян залишається зовсім необізнаними щодо такої форми туризму. Тому дослідження перспектив розвитку зеленого туризму є досить актуальним.

сільський туризм

Індустрія туризму України характеризується переважаючим імпортом турпослуг порівняно з експортом. Аналізуючи галузеву структуру з точки зору типів міжнародного туризму, можна помітити, що вона зазнала суттєвих змін. Наразі активно пропагується тенденція до збільшення частки внутрішніх туристів, особливо за останні два роки. Національна туристична організація України оголосила 2020-2021 рр. роками розвитку регіонального та сільського зеленого туризму. Статус внутрішнього туризму зростає, особливо в умовах глобальної пандемії COVID-19. Зокрема, все більшого значення набуває сільський зелений туризм і його різновиди.

Світова пандемія COVID-19 та спричинений нею ряд карантинних обмежень у більшості країн світу здійснили значний вплив як на глобальний туристичний ринок, так і на ринки внутрішнього туризму, переорієнтувавши масовий попит на туристичні продукти з найбільшим рівнем вражень і, при цьому, найменшим рівнем масовості. Закриття кордонів і більшості відомих туристичних локацій у сукупності з суворими обмеженнями щодо масових скупчень індивідів стимулювали активізацію неорганізованих туристичних поїздок, що сформувало значні перспективи саме для сільського туризму.

Вказана тенденція не оминула й Україну - за даними опитування Державної агенції розвитку туризму [1] станом на 17.02.2022 р. 38% українців у віці 15-70% подорожують Україною. При цьому, серед жителів великих міст таких 48%, а невеликих міських поселень - 41%. Варто відзначити, що саме сільський туризм в якості ключової мети відзначили всього 7% респондентів, однак по 18% з опитаних вказали, що під час подорожі країною віддають перевагу прогулянкам (у тому числі самостійному відвідуванню різних цікавих місць, пам’яток архітектури, історії тощо) та пляжному відпочинку на березі водойми, а ще 11% вказали потребу в активному відпочинку (заняття спортом, катання на лижах, сноуборді, велосипеді тощо).

Тобто, серед українців домінує запит на враження та пляжний відпочинок, що в цілому відповідає й основним європейським тенденціям, де однією з ключових є попит на «slow tourism», тобто на поїздки, орієнтовані на отримання емоційних вражень внаслідок знайомства з місцевим населенням, побутом, культурою і, при цьому, безпечні як для місцевих спільнот, так і для довкілля [4].

Проблема мультифункціонального розвитку сільського туризму вже тривалий час перебуває у полі зору більшості урядів країн-членів Європейського Союзу, зусилля яких спрямовуються на забезпеченні диверсифікації економіки сільських територій, з переорієнтацією її з сировинного виробництва на економіку послуг (service-based economy).

Аналізуючи досвід зарубіжних країн, можна виділити такі переваги розвитку сільського туризму:

  • екологічно орієнтований спосіб життя серед населення (відпочинок у чистих природних зонах, споживання екологічно чистих продуктів тощо);
  • соціально-економічний розвиток сільських територій;
  • збільшення джерел прибутку та кількості робочих місць у сільській місцевості;
  • удосконалення житлового фонду, комунального облаштування територій та сільської інфраструктури;
  • формування стійкої громадської позиції щодо збереження НПС і раціонального природокористування;
  • відновлення етнічних і культурних особливостей (традицій, обрядів, народних промислів);
  • формування культурно-освітнього рівня громадян;
  • удосконалення сфери діяльності обслуговування туристичних послуг у сільській місцевості: транспортування, торгівля, комунальне і побутове обслуговування, розваги та організація дозвілля.

Варто відзначити, що бачення майбутнього сільського туризму на теренах Європейського Союзу також пройшло помітні трансформації як унаслідок тривалого впливу пандемії, так і в результаті широкомасштабного військового вторгнення на територію України. Так, якщо в контексті першого комплексу проблем наукова думка почала схилятися до необхідності «відмови від розгляду сільських територій лише як можливостей для сільського господарства» [5], тобто фермерського туризму, то в контексті розуміння причин і наслідків війни сформувалася думка й про необхідність активного розвитку відновлюваної енергетики у сільських місцевостях, у тому числі і в якості привабливих туристичних атракцій [6].

Варто відзначити, що тривала повномасштабна війна на території нашої країни, а також супроводжуваний нею комплекс економічних проблем також внесли значні корективи у базові потреби населення, в тому числі і в запити щодо відпочинку. Так, зниження рівня матеріальної спроможності, обмеження можливостей щодо виїзду за кордон для чоловіків, а також високий рівень стресів та напруги актуалізували бажання українців до відпочинку у сільській місцевості. Тому зараз дуже важливим моментом є максимізація зусиль у напрямі удосконалення сільських турпродуктів і, зокрема, в напрямі розширення переліку пропонованих послуг і пропозицій за рахунок:

  • створення можливості активної участі туристів у робочих процесах;
  • формування цікавих екскурсійних пропозицій чи прогулянок (піших, велосипедних, кінних, човнових тощо), орієнтованих на різні сезони;
  • турбота про цікаве дозвілля для всієї родини (розбудова дитячих майданчиків, облаштування контактних зоокуточків тощо);
  • підготовка і реалізація різноманітної сувенірної продукції, виробів ручної роботи;
  • організація місць для риболовлі та пляжного відпочинку на найближчих водоймах;
  • продаж агропродукції власного виробництва;
  • приготування страв автентичної кухні;
  • формування краєзнавчих куточків.

Таким чином, ключовим фактором успіху саме сільського туризму у перспективі має стати поєднання у собі диференційованих пропозицій, орієнтованих на задоволення найбільш вагомих для споживачів потреб. У той же час, активний розвиток сільського туризму неможливий без підтримки та активного залучення населення територіальних громад, а також без сприяння та зацікавленості органів місцевого самоврядування.

Сприяння розвитку сільського туризму є перспективним та пріоритетним напрямом туристичної діяльності, який має на меті розв’язання соціальних, економічних та фінансових проблем сільських територій. На основі результатів дослідження було проаналізовано наявні туристично-рекреаційні ресурси та чинники, що, впливаючи на сільський туризм України, визначають потенційно сприятливу можливість розвитку даного виду туристичної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності України на ринку туристичних послуг. Питання розвитку сільського туризму в Україні є актуальним і потребує подальшого вивчення та розвитку

Населення України, розвиваючи сільський туризм, матиме змогу отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:

  • облаштування туристичних маршрутів;
  • облаштування й експлуатація стоянок для туристів;
  • робота гідом чи екскурсоводом;
  • транспортне обслуговування туристів;
  • кулінарні послуги;
  • підготовка культурних програм тощо, що дозволить поглибити інтеграційні зв’язки з країнами ЄС та підвищити конкурентоспроможність України на ринку туристичних послуг.

Література

1. Звіт за результатами опитування «Проведення дослідження внутрішнього та виїзного туризму українців». URL: https://drive.google.com/file/d/1VbzkC8sG9muJGJjEUCFkzBfAsIVbke9A/.
2. Eurogites Quality Assessment Standards for Rural Tourism Accommodations (International Level). URL: http://quality.eurogites.org/.
3. Kornieiev M., Horb K., Kurzova M. Development of the Ukrainian Tourism Industry in the Context of Integration to the EU // Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2019. №19. С.21-26.
4. Morante T. The Green Danube // Rural Connections. 2019. pp. 26-27.
5. Giani Е. How to Harness the Potential of Rural Areas to Make them Suitable Places for Innovation Opportunities? URL: https://territoriall.espon.eu/articles/216382?article=24-1.
6. Raderschall L., Sanabria A. Rural Areas to the Rescue: How Rural Renewables are Driving the Green Transition. URL: https://oecdcogito.blog/2022/07/08/rural-areas-to-the-rescue-how-rural-renewables-are-driving-the-green-transition/.