Андрій Ковальчук, Андрій Манько
Вісник Львівського університету. Серія
географічна. 2013. Вип.42. С.170-178.

Організатори паломництва та релігійного туризму

Проаналізовано особливості функціонування трьох груп організаторів релігійно-паломницького туризму. Висвітлено особливості роботи туристичних фірм і релігійних структур із організації паломництва та релігійного туризму.

Ключові слова: організація релігійного туризму, організація паломництва, релігійно-туристичний об’єкт.

Як зазначено у наших попередніх працях [1, с.87; 2, с.12 та ін.], терміни «релігійний туризм» і «паломництво» не є синонімами: вони не замінюють, а доповнюють один одного. Причому відмінності між цими двома термінами на теоретичному (дефініційному) рівні, розглянуті у названих працях, повністю узгоджуються із практикою організації як власне релігійно-туристичних, так і паломницьких подорожей. Нижче проаналізуємо організаторів релігійно-паломницького туризму і з’ясуємо їхні відмінності в сегментах релігійних турів та паломницьких подорожей.

У практиці вітчизняного релігійно-туристичного руху серед організаторів релігійного туризму і паломництва можна виділити три групи організацій:

1. церковні (релігійно-конфесійні) структури різних рівнів, що займаються паломницькою діяльністю;
2. світські громадські організації, що, зазвичай, пов’язані з релігійними організаціями;
3. світські комерційно-бізнесові організації - підприємства, що іноді теж можуть бути пов’язані із церковними структурами, однак здебільшого діють самостійно.

Кожна із цих груп має свої суттєві особливості як щодо функціонування, так і щодо організації релігійно-туристичних чи паломницьких подорожей.

Більшість із великих християнських конфесій (рівня церкви чи деномінації), що діють в Україні, а також конфесії інших релігій (зокрема, ісламські, іудейські та орієнталістські) мають у структурі певні органи, що відповідають за здійснення паломницьких подорожей своїх вірних. Залежно від потреб вірних, власних можливостей та масштабу організації ці органи може представляти одна людина з обмеженими функціями та розгалужена організація з інтенсивними зовнішніми зв’язками. Наприклад, у великих православних і католицьких церквах (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ та ін.) відповідно до їхньої внутрішньої організаційної структури - чотирирівневого церковного адміністративно-територіального устрою, органи, що відповідають за паломницьку діяльність, також чотирирівневі (табл. 1).

Таблиця 1. Рівні управління церковною паломницькою діяльністю в Україні

Рівні управління	Рівні АТУ (адміністративно-терито­ріального устрою) церков	Відповідальні за паломницьку діяльність
Всеукраїнський (всецерковний)	Патріарх, верховний архієпископ, митрополит тощо	Центральні паломницькі центри та служби
Регіональний (єпархіальний)	Єпархія, єпископство, дієцезія тощо	Єпархіальні паломницькі центри та служби
Районний (пресвітеріальний)	Деканат, благочиння тощо	Декан, благочинний тощо
Місцевий (парафіальний)	Парафія тощо	Настоятелі парафій

Крім церковних територіальних управлінь, паломницькою діяльністю займаються й окремі релігійні організації в межах кожної конфесії, зокрема, монастирі, хоч і не всі. Чернечі інституції також мають кількарівневі адміністративні структури. На практиці трапляється, що паломницька діяльність окремих монастирів та парафій іноді зіставна із діяльністю цілих паломницьких служб при єпархіальних управліннях. Наприклад, у Львові поряд із паломницьким центром «Джерела духовності», який діє при Молодіжній комісії всієї Львівської архієпархії УГКЦ, досить відомими є паломницький центр «Матері Божої Неустанної Помочі» (головний офіс при храмі Покрови Пресвятої Богородиці на вул. Личаківській із філіалами в інших обласних центрах) та паломницький центр «Надія», що діє при церкві Вознесіння Господнього на вул. Володимира Великого. З іншого боку, паломницька діяльність окремих цілих регіональних (єпархіальних) управлінь «не дотягує» до паломницької діяльності окремих священиків і парафій із сусідніх єпархій. Це залежить від наявності попиту (тобто потреб і можливостей самих вірних), наявності релігійно-туристичних ресурсів, енергійності організаторів, допомоги мирянських організацій і окремих мирян-вірних та інших чинників, що власне й формують інтенсивність релігійно-паломницької діяльності.

Центральні паломницькі служби та центри здійснюють загальне керівництво релігійно-паломницьким туризмом у руслі церковної політики та догматики. Наприклад, утворений 2010 р. Патріарший паломницький центр (ППЦ) при Патріаршій курії УГКЦ має головним завданням розвиток паломницької сфери УГКЦ завдяки впорядкуванню релігійного комплексу, господарської та паломницької інфраструктури, а також задоволенню прочанських і туристичних потреб засобом організованих, безпечних, з якісним інформаційним і духовним супроводом паломницьких подорожей. Така діяльність має:

1. місіонерську складову, зокрема поширюються знання про УГКЦ, її історію, вчення, сакральну спадщину;
2. економічну складову, зокрема залученням отриманих від релігійно-паломницького туризму фінансів для потреб та розвитку Церкви;
3. суспільно-духовну і культурно-пізнавальну складову.

Як зазначено в офіційних джерелах УГКЦ, довгостроковими завданнями ППЦ є:

• створення умов для якнайширшої реалізації потреб вітчизняних та іноземних паломників і туристів;
• налагодження співпраці з громадами українців діаспори в сфері паломництва;
• започаткування співпраці між українськими та іноземними учасниками паломницької галузі;
• забезпечення взаємодії з міжнародними організаціями в галузі релігійного туризму і паломництва;
• збільшення кількості вітчизняних та іноземних паломників і туристів;
• стимулювання розвитку сучасної соціальної та інженерної інфраструктури паломницьких місць.

Очікуваними результатами діяльності Центру повинні стати:

• розвинутий сакральний потенціал УГКЦ;
• обізнаність паломників і туристів про УГКЦ та її сакральну спадщину;
• паломницька сфера УГКЦ, інтегрована у світовий ринок, зміцнена економіка УГКЦ.

Засобами для досягнення мети є:

• інформаційна діяльність і реклама (поліграфічні продукти, сувенірні продукти, веб-сайт, Інтернет-магазин);
• торговельна діяльність (торговельна мережа, Інтернет-магазин, експозиційно-торговельний зал, власна торговельна організація);
• паломництво і релігійний туризм (прощі, паломництва, тури, власна туристична діяльність).

Для поширення інформації про паломницькі об’єкти та діяльність Центру видано мапу «Святині України», путівник «Паломницькі місця УГКЦ», буклети тощо. Організація паломництва святинями на території України є пріоритетною для ППЦ; ним найближчим часом будуть розроблені й паспортизовані паломницькі маршрути [3].

Завдання регіональної паломницької служби є вужчими, однак не менш конкретними. Наприклад, паломницький центр «Осанна», що діє при Волинській єпархії УПЦ КП, пропонує широкий вибір маршрутів як в Україні, так і за її межами, надає сукупність туристичних послуг та всебічну інформаційну підтримку. До функціональних обов’язків цього паломницького центру належать:

• відновлення та пропагування паломницьких традицій;
• організація паломництва до святинь;
• популяризація волинських і українських святинь та ознайомлення із зарубіжними;
• співпраця із державними та приватними туристичними організаціями тощо [4].

Як бачимо, релігійно-конфесійні структури при організації паломницької діяльності прагнуть до співпраці зі світськими підприємствами та установами. Представники другої групи організаторів релігійного туризму і паломництва - світські громадські організації - часто пов’язані з конкретними конфесіями, хоч особливо не афішують свою заангажованість. Тут переважають молодіжні організації, братства та інші мирянські спільноти, наприклад, УМХ («Українська молодь - Христові»), Молодіжне товариство «Обнова», Спілка православної молоді України, Союз православних братств, Братство св. апостола Андрія Первозванного, центри із роботи з сім’єю й молоддю та багато інших. Ці спільноти можуть взаємодіяти із релігійними організаціями, зокрема «постачаючи» їм паломників. Проте часто вони є автономними організаторами паломництва до святинь цієї чи іншої конфесії чи релігії із залученням священнослужителів відповідної конфесії чи релігії. Часто це неприбуткові громадські організації, які змушені шукати партнерів серед підприємств туристичної індустрії, що мають ліцензію на туристичну діяльність.

Як зазначено раніше [1, с.87; 2, с.9, табл.1.1], паломницькі подорожі мають свої екскурсійні форми подорожей, що тривають, головно, менше 24 год. Це такі форми паломництва, як хресна хода і відпуст. Хресна хода може бути в межах одного поселення і триває зазвичай кілька годин, а може бути в сусідню область і тривати цілий день. Відпуст - подорож у певні дні до певних святинь (храмів - «храмовий празник», чудотворних ікон тощо), відвідування яких пов’язане із прощенням гріхів саме в цей день. Відпуст може тривати від кількох годин до кількох днів (тоді потрібна ночівля, і це вже більше подібне на тур).

Верхня часова межа тривалості подорожі в паломництві ще різноманітніша і «розмитіша», ніж у самому туризмі (від кількох місяців до 6-12 місяців і кількох років). Наприклад, тимчасове проживання європейця у будистських чи індуїстських монастирях (ашрамах) Азії з метою духовних практик може тривати кілька років і це вже більше подібне на постійне місце проживання, ніж на паломництво. Тому доцільно було б у межах усього паломницького руху з його часовими межами від кількох годин до кількох років виділяти власне паломництво - подорожі тривалістю від кількох днів до кількох тижнів, оскільки такі подорожі за технологією організації і здійснення подібні до релігійно-туристичних поїздок. І за аналогією з релігійним туризмом доцільно б назвати такі паломницькі подорожі паломницькими турами. Однак термін «паломницький тур» досить різко критикують деякі релігієзнавці і богослови, мовляв: «паломники - це не туристи, а релігійний тур лише ззовні нагадує паломництво, оскільки тут нема духовної складової». Тому ми утримуватимемося від вживання терміна «паломницькі тури», замінюючи його на безумовно ширший за змістом термін «паломницькі подорожі».

І релігійні, і пов’язані із ними громадські організації досить активно організовують власне короткотривалі відпусти і хресні ходи, а також середньотривалі паломницькі подорожі. Довготривалі ж подорожі (як і кількагодинні поїздки «на празник») здебільшого організовують самі паломники.

Остання група організаторів релігійно-паломницького туризму - комерційні підприємства - найбільше представлена туристичними фірмами. Зазначимо, що туристичні фірми досить часто використовують релігійно-туристичні ресурси для формування подорожей різної тематики, зокрема, в ході нерелігійних і непаломницьких турів. Наприклад, крім релігійно-туристичних і паломницьких подорожей, релігійно-туристичні об’єкти використовують у культових, пізнавально-екскурсійних, ритуально-меморіальних, ностальгійно-сентиментальних, лікувально-оздоровчих, весільно-шлюбних та деяких інших видах турів (табл. 2).

Таблиця 2. Непаломницькі і нерелігійно-туристичні подорожі, що передбачають використання релігійно-туристичних об’єктів¹

Тур чи подорож	Сутність туру чи подорожі	Використовувані релігійно-туристичні елементи
Туристичні подорожі - тури
Культові тури	Поклоніння пам’яті своїх кумирів: політичних діячів, співаків, поетів, спортсменів тощо	Обожнювання своїх кумирів; могили, мавзолеї, пам’ятники тощо
Ритуальні тури	Поїздки, зокрема для ветеранів, на могили (зокрема, воїнів), місця боїв та бойової слави, участь у церемоніях, обрядах	Релігійні обряди; участь священнослужителів; могили, меморіали тощо
Меморіальні тури
Ностальгійні тури	Відвідування місць свого народження і життя	Культові будівлі; релігійні обряди; участь священнослужителів; могили та ін.
Сентиментальні тури	Відвідування рідних та їхніх могил
Пізнавальні тури	Відвідування об’єктів зі значною культурно-пізнавальною цінністю	Храми, монастирі, сакральні й тафальні ландшафти; культові речі; релігійні обряди; священнослужителі та ін.
Екскурсійні тури
Екскурсії
Шлюбні тури	Пошуки супутника життя	Релігійні обряди; участь священнослужителів; культові будівлі тощо
Весільні тури	Здійснення церемонії одруження і проведення медового місяця
Лікувальні тури	Відвідування курортів, оздоровчих закладів для поліпшення фізичного і духовного самопочуття	Духовні практики, медитації, вправи; релігійні обряди; участь священнослужителів та ін.
Оздоровчі тури
Етнографічні тури	Відвідування малих народів/етносів для пізнання їхнього життя і побуту	Культові будівлі й речі; релігійні обряди тощо
Екзотичні тури	Усе, що незвичайне й екзотичне, зокрема, пов’язане із релігійною сферою	Наприклад, проживання у монастирях (не для духовності, а заради цікавості) та ін.
Нетуристичні подорожі
Так званий «науковий туризм»	Помилково виділено багатьма авторами в різних видах туризму, зокрема і в релігійно-паломницькому туризмі	Вивчення різноманітних об’єктів релігійної сфери із професійною метою (що є оплачуваною діяльністю і суперечить основам туризму)
Пастирські відвідування	Відвідування вірних (пастви), зокрема релігійними очільниками (папою, патріархами тощо)	Професійна діяльність священнослужителів
Місіонерство і прозелітизм	Навернення нових вірних за допомогою проповідей, переко­нувань та багатьох інших засобів

¹Нагадаємо, що релігійно-туристичні об’єкти - це матеріальні (а також нематеріальні (сакральні)) об’єкти (чи явища, ефекти), які використовують, можуть використовувати чи використовували раніше в релігійній діяльності, переважно є святинями для певної частини віруючих (для певної релігії, релігійного напряму, течії, конфесії тощо) і доступні для їхнього паломництва, а також для відвідування туристами та екскурсантами [1, с.91; 2, с.15].

Також релігійні об’єкти є метою таких нетуристичних подорожей, як місіонерство і «науковий туризм». Місіонерство (від лат. mission - відсилання, посилання, доручення) - це поширення представниками певної конфесії свого віровчення серед конфесійно чужого населення або серед невірних. Місіонерство, що здійснюють забороненими методами: силою, примусом, «зомбуванням» тощо досить часто називають прозелітизмом. Подорожі з метою місіонерства і/чи прозелітизму, хоч їх і проводять релігійні діячі з релігійними завданнями, не можуть бути ні паломницькими, ні туристичними, оскільки тут немає ні мети поклоніння, ні туристичної мети, а є суто професійна діяльність священнослужителів. Навіть віза, яку видають місіонерам при перетині кордону, не туристична, а релігійна.

Так званого «наукового туризму» насправді не існує, оскільки подорожі з науковою метою є не туризмом, а видом професійної діяльності. Дослідницька діяльність науковців - це вид робіт, за який є оплата, а це суперечить одному із фундаментальних визначень туризму - витрата грошей під час подорожі, а не їх заробіток. Подорожі науковців (як туристів) до релігійно-туристичних об’єктів можуть бути пізнавальними або навчальними, однак це вже, відповідно, культурно-пізнавальний чи навчальний туризм. Тому ні в релігійному туризмі і в паломництві, ні в будь-якому іншому виді туризму за метою подорожі не може бути «наукових поїздок» у принципі, а отже, твердження про «науковий туризм» є помилковим.

Також поширеними є поїздки керівництва конфесій із різноманітними релігійними завданнями: візитація єпархій і парафій, відвідування очільників інших конфесій, поклоніння окремим паломницьким об’єктам тощо. Досить часто в інформаційних джерелах (особливо у засобах масової інформації) такі подорожі називають «паломництвом». Однак це не тільки і не стільки паломницькі поїздки, як знову ж таки: професійна діяльність. Якщо папа, патріарх чи єпископ здійснює подорож до святині з метою поклоніння як приватна особа, то це справді паломництво, та якщо він представляє себе як керівник релігійної організації, то це вже не паломництво і не релігійний туризм, а офіційна робоча поїздка, нехай навіть багатоцільова.

Туристичних фірм, що спеціалізуються на суто релігійно-туристичних подорожах, небагато. Ще менше є світських підприємств, що займаються організацією власне паломницьких подорожей. Організацію паломницьких подорожей нерелігійними організаціями не вітають, а навіть критикують не лише церковні кола, а й світські особи. Вважають, що туристична фірма, організовуючи необхідний пакет послуг (проживання, харчування, проїзд, віза, трансфер та ін.), не може організувати «духовної складової», що є найпершою справою для паломництва. З іншого боку, відсутність можливості отримати дозвіл (ліцензію) на туристичну діяльність змушує релігійні організації йти на співпрацю із туристичними фірмами. Тому так само, як терміни «релігійний туризм» і «паломництво» доповнюють один одного, так і практична організація паломницької подорожі, менше - релігійного туру, потребує співпраці релігійної організації і туристичної фірми. Умовно можна сказати, що в разі організації релігійно-паломницького туризму туристична фірма відповідає більше за матеріальне, а церковна паломницька служба - за духовне. Розглянемо особливості такої співпраці між релігійними і підприємницькими структурами (табл. 3).

Таблиця 3. Розподіл функцій між паломницькою службою конфесії і туристичною фірмою в разі організації релігійно-паломницького туризму

Складові етапи організації і проведення подорожі	Паломницька подорож	Релігійний тур
Визначення загальної стратегії подорожі	РО*	ТФ**
Планування маршруту і послуг	РО, ТФ (н.з.***)	ТФ
Домовленості із постачальниками послуг	РО, ТФ (н.з.)	ТФ
Домовленості про відвідування релігійно-туристичних об’єктів	РО	ТФ, РО (н.з.)
Розрахунок вартості і складання програми подорожі	РО, ТФ (н.з.)	ТФ
Інформація і реклама	РО, ТФ (н.з.)	ТФ, РО (н.з.)
Рекомендація на подорож від священнослужителя	РО	РО (н.з.)
Прийом документів і грошей	РО, ТФ (н.з.)	ТФ
Вироблення візи, страхування та ін. (у разі потреби)	РО, ТФ (н.з.)	ТФ
Супровід священнослужителя	РО	РО (н.з.)
Супровід керівника групи	РО, ТФ (н.з.)	ТФ
Аналіз проведеної подорожі і взаєморозрахунки	РО, ТФ (н.з.)	ТФ

* РО - релігійна організація (тобто відповідальний за паломництво у структурі конфесії)
** ТФ - працівники туристичної фірми
*** н.з. - може бути не завжди

Як бачимо з табл. 3, у разі організації паломницької подорожі, може бути два варіанти:

1. паломницькі структури конфесії самостійно, без допомоги світських організацій, організовують паломництво, якщо, звичайно, її працівники зможуть забезпечити подорож усім необхідним: від візи до транспорту і проживання;
2. до організації паломництва активно долучаються туристичні фірми, причому релігійні організації залишають за собою повний контроль за організацією подорожі і за складом її учасників. Зокрема, такі ключові елементи паломництва, як визначення загальної стратегії подорожі (мета, цілі, часові та фінансові межі тощо), вибір паломницьких об’єктів, контроль за рівнем духовності, дотримання церковних правил і обрядів повністю залежать від релігійної організації.

Контроль за рівнем духовності і дотримання церковних правил та релігійних обрядів досягається присутністю священнослужителів (одного чи кількох), що обов’язково повинні супроводжувати паломників. Наприклад, греко-католицькі священики допомагають глибше пережити паломництво через духовні бесіди і науку, Божественну літургію та спільні молитви, що вони часто самі проводять, святу тайну сповіді тощо. Для контролю за рівнем духовності кожного учасника паломницької подорожі, під час прийому документів вимагають (особливо в разі організації закордонної поїздки) рекомендацію на подорож від священика, який служить на парафії паломника. Це є обов’язковим, оскільки в паломницькі подорожі беруть лише осіб, які справді хочуть духовно збагатитися, а не поїхати в туристичну поїздку. Ступінь моральності паломника якраз і визначає священик. Це настільки важливо, що у Львівській архієпархії УГКЦ навіть визначили єдину форму рекомендації священика із фотографією майбутнього паломника.

Крім рекомендації священика, у паломницькому центрі «Джерела духовності» Львівської архієпархії УГКЦ у разі організації зарубіжного паломництва також вимагають:

1. заяву паломника визначеної форми;
2. анкету на візу;
3. два кольорові фото 3,5x4,5 cм; чітке, чисте та контрастне, видрукуване на папері високої якості на білому фоні, фото не старше шести місяців, що дає підстави ідентифікувати заявника, зроблене анфас (прямо), яке виразно відображає очі та обличчя з двох боків від верхньої частини голови до верхньої частини пліч (у такий спосіб, щоб обличчя займало 70-80 % фотографії), фото повинно представляти особу без головного убору, яка дивиться прямо, із замкнутими вустами, обличчя не може бути закрите волоссям. У випадку осіб, які носять окуляри, до фотографії є такі вимоги: незатемнені лінзи, оправа не може закривати жодної частини ока, не має бути будь-яких світлових ефектів;
4. закордонний паспорт та копія першої сторінки закордонного паспорта. Паспорт повинен містити підпис та бути дійсним щонайменше три місяці від дати закінчення дії візи, а також містити щонайменше дві чисті сторінки (призначені для візи). Паспорти приймають без додаткових обкладинок, наприклад: шкіряних, пластикових. У випадку наявності інших закордонних паспортів треба додати їх до візової анкети (оригінал і ксерокопія);
5. внутрішній паспорт (оригінал і ксерокопія сторінок з особовими даними і реєстрацію про місце проживання);
6. довідка з місця праці із зазначенням посади і розміру заробітної плати за останні шість місяців, також для підприємців - копія реєстрації підприємства місцевими органами влади, для студентів - довідка з навчального закладу. У випадку подорожі, яка відбувається протягом навчального року, також дозвіл про відсутність на заняттях; для пенсіонерів та інвалідів - пенсійне посвідчення та посвідчення інваліда (оригінал і ксерокопія);
7. якщо майбутній паломник є неповнолітньою особою та подорожує сам або в супроводі одного з батьків, потрібне долучення оригіналу і ксерокопії письмової заяви - згоди іншого з батьків або опікуна (оригінал і ксерокопія). У випадку, коли отримання згоди є неможливим, необхідно подати документ, який пояснює причину відсутності згоди (наприклад: довідка матері-одиночки або інший документ); а також свідоцтво про народження (оригінал і ксерокопія) та ксерокопія внутрішніх паспортів батьків або опікуна, у випадку спільної подорожі - копії дійсних віз [5].

Такі вимоги до документації пов’язані, перш за все, із візовими формальностями та прикордонним контролем, їх обов’язково ставлять і перед паломниками, і перед релігійними туристами. Також для них перед подорожжю організатори розробляють певні поради, що допомагають адаптуватися до умов подорожі і до самого місця перебування (дестинації).

У ході організації релігійного туру туристична фірма може діяти самостійно, без допомоги представників релігійних організацій (див. табл. 3). Проте «релігійність» такого туру можуть ставити під сумнів перш за все самі майбутні туристи. Тому деякі туристичні фірми також стараються отримувати рекомендацію священнослужителів, їхній супровід під час самої подорожі, допомогу у домовленості з відвідування відповідних храмів, монастирів тощо. Інколи така домовленість може дати відчутні знижки на розміщення чи харчування при релігійно-туристичних об’єктах, порівняно із готелями і ресторанами. Релігійні організації, відчуваючи духовність і потрібність проведення певних релігійних турів фірмами, можуть їх рекомендувати своїм вірним, збільшуючи клієнтуру фірм. Також туристичні фірми можуть рекламувати паломницькі подорожі «своїх» релігійних організацій, отримуючи від співпраці з ними взаємну вигоду.

Список використаної літератури

1. Ковальчук А. Формування понятійно-термінологічного апарату релігійного туризму і паломництва // Вісник Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносини. 2012. Вип.29. Ч.2. С.86-92.
2. Ковальчук А., Каднічанський Д., Рутинський М. та ін. Релігійний туризм в Україні: навч. посібник. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. 420 с.
3. URL: http://ugcc.ua/.
4. Паломницький центр Волинської єпархії УПЦ КП. URL: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/yeparkhiia/palomnytskyi-tsentr/.
5. URL: http://pilgrimage.in.ua/.

Андрей Ковальчук, Андрей Манько. Организаторы паломничества и религиозного туризма

Проанализировано особенности функционирования трех групп организаторов религиозно-паломнического туризма. Рассмотрено особенности работы туристических фирм и религиозных структур из организации паломничества и религиозного туризма.

Ключевые слова: организация религиозного туризма, организация паломничества, религиозно-туристический объект.

Andriy Kovalchuk, Andriy Manko. Organizers of Pilgrimage and Religious Tourism

Particularity of function of three groups of organizers of religious-pilgrimage tourism was analyzed. Particularity of works of tourist firms and religious organizations by arrange pilgrimage and religious tourism was shown in research.

Key words: organization of religious tourism, organization of pilgrimage, religious tourism object.