Ковтун О.І.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інновації, тренди та перспективи індустрії
гостинності» (м. Львів, 12 грудня 2019 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2019. 192 с. С.26-32.

Кластерний підхід до організації туристичного бізнесу в Україні

В ринковій економіці економічна система будь-якого організаційного рівня та форми повинна відповідати вимогам самодостатності, щоб забезпечити своє функціонування та розвиток. Відтак економічна самодостатність суб’єктів бізнесу загалом та туристичного бізнесу зокрема має формуватися винятково за рахунок їх ефективної діяльності, а для цього необхідно створити відповідний господарський механізм. В основі такого механізму в галузі туристичного бізнесу на місцевому і регіональному рівнях, як на наш погляд, має бути покладено принцип й кластеризації.

Кластерний принцип організації бізнесу загалом і зокрема туристичного бізнесу сьогодні в світі визнано оптимальним способом та ефективною формою для його організації на регіональному та місцевому рівнях. А кластеризація розглядається як один із найефективніших шляхів розвитку місцевого бізнесу, зокрема і такого його комплексного різновиду як туристичний бізнес.

Суть кластеризації - це комплекс організаційно-економічних заходів щодо застосування кластерного методу до організації бізнесу в межах певних локальних територій (на рівні певних регіонів, субрегіонів та мікрорегіонів). Він власне спрямований на забезпечення економічної самодостатності інтегрованих суб’єктів бізнесу, суть якої зводиться не лише до отримання доходів та прибутку, а до створення господарського механізму, за якого доходи і прибутки були б можливими.

Кластери - кооперовані територіально локалізовані самодостатні підприємницькі структури, що формуються на основі поділу праці і спеціалізації, але одночасно технологічно (у виробничому чи/та маркетинговому сенсі) та інфраструктурно об’єднуються (кооперуються) між собою для виробництва та реалізації певних видів продукції, надання послуг чи виконання робіт (а це вже їх загальна міжгалузева спеціалізація). Кластер є добровільним об’єднанням на кооперативних засадах територіально локалізованих юридично-автономних підприємницьких структур (пов’язаних і технологічно, і за територіально-географічним розташуванням) у певній сфері підприємництва, певній галузі (наприклад такій як туризм) чи суміжних галузях) з метою виготовлення та надання конкурентоспроможних відповідно продукції та послуг, на яку існують адекватний попит і ринки збуту, та отримання загальної та особистої економічної вигоди від їх реалізації. Спрощено це група географічно близьких взаємопов’язаних компаній (постачальників, виробників, посередників) та пов’язаних із ними організацій та інституцій (наприклад - інфраструктурних організацій), які діють в певній сфері, наприклад - туризму, і для яких характерним є взаємодія в межах єдиного ланцюжка створення вартості.

Фактично кластер є нічим іншим як чітко налагодженою інфраструктурою групи підприємств певної галузі (або суміжних галузей). Інфраструктурою, яка полегшує підприємствам групи залучення інвестицій, доступ до клієнтів, кваліфікованих трудових ресурсів, надає можливість отримання знань і ноу-хау тощо. А кластеризація зокрема туристичного бізнесу слугує підтримці групи підприємств цієї галузі на певній території та створенню спільних переваг для них стосовно загальних аспектів процесу виробництва та надання туристичних послуг в межах галузевого ланцюжка створення вартості на засадах поєднання принципів кооперації (просторової та функціональної) та конкуренції, використовуючи для цього ресурси та потужність регіону їх розташування. Якщо мова йде про туристичні кластери, як певну форму організації туристичного бізнесу в регіонах (економічних районах), де туризм об’єктивно, за ключовими факторами РПС, є галуззю спеціалізації територій в системі ТПП, то вони (туристичнні кластери) - це мережеві об’єднання підприємств малого і середнього бізнесу туристичної та суміжних (дотичних) їй галузей економіки в межах регіону, з метою координації їх зусиль на колективному просуванню туристичних послуг на існуючі та нові ринки.

Отже, туристичний кластер - це власне мережевий різновид кластерної форми організації бізнесу. Мережевий кластер пов’язує географічно концентровані конкуруючі підприємства малого і середнього спеціалізованого бізнесу (однієї або тісно пов’язаних галузей) у напрямі (шляхом організації) координування їх зусиль щодо колективного просування своїх товарів та послуг на існуючі та нові ринки як в межах, так і за межами регіону. При цьому туристичні кластери є регіональними. Регіональними є кластери, які створюються в межах одного регіону. Вони зорієнтовані на певну географічну концентрацію підприємств взаємопов’язаних галузей, наприклад таких як ресторанний бізнес, логістика, будівництво, аграрний сектор, туристично-готельний бізнес.

Загалом кластерна модель організації економічних процесів виходить з того принципу, що кожна окрема галузь розташована в регіоні не може ефективно функціонувати та розвиватися, відтак і розглядатися, окремо від інших, а повинна системно вивчатися і стимулюватися в середині комплексу взаємопов’язаних секторів регіональних господарських систем.

В кластерній моделі організації туристичного бізнесу поряд з принципом синергізму закладені та реалізуються і чотири принципи економічної самодостатності суб’єктів бізнесу в ринковій економіці: економічної самостійності, самоуправління, самоокупності та самофінансування.

Виходячи з визначення, що кластер - це одна із форм інфраструктурного об’єднання, пов’язаних між собою або схожих конкуруючих, або взаємодоповнюючих підприємств і організацій, які кооперуються з метою взаємної підтримки і координації діяльності, будова туристичного кластера загалом і регіонального туристичного зокрема передбачає горизонтальний та вертикальний вектори (рівні). Зокрема складовими кластера можуть бути (утворювати кластер можуть):

• великі підприємства та інші підприємства й організації, які перебувають на вищому або нижчому рівнях в одному технологічному ланцюгу з ним;
• різні підприємства й організації, які перебувають на одному або різних рівнях певного технологічного ланцюжка (ланцюжка формування туристичної споживчої вартості);
• низка (мережа) малих і середніх підприємств певного профілю діяльності (наприклад, ресторанного, готельного, туристичного бізнесу в регіоні) тощо.

В горизонтальній площині до будь-якого кластера входять підприємства, що використовують його канали збуту, випускають додаткову продукцію (надають додаткові послуги), використовують подібні обладнання, сировину, трудові ресурси або технології. На вертикальному рівні до кластера входять організації, які підтримують його наданням спеціальних знань і технологій, інформації, капіталу, інфраструктури, обслуговують членів кластера. Вплив на функціонування туристичних кластерів мають також і органи державної влади та управління, місцевого самоврядування.

Очевидно, що створення туристичних кластерів є однією з ефективних організаційних форм бізнесу в цій галузі. Тому стимулювання туристичних кластерів має стати важливою складовою регіональної економічної політики. Кластерна модель підприємництва загалом і туристичного бізнесу зокрема дасть змогу знаходити ефективні шляхи розв’язання проблем самих регіонів. Будь-яка галузь, в якій є кластери, стає привабливою та вигідною як для підприємництва, так і для території його дислокації.

Від розвитку кластерів виграють самі підприємства, які входять до їх складу: в рамках кластерів окремі підприємства отримують можливість забезпечувати більші масштаби свого бізнесу, активніше залучати покупців і продавців, розширювати масштабність господарських операцій та ін. При цьому досягається більша рентабельність виробництва через об’єднання зусиль партнерів, підприємства мають значний інтерес до розвитку економічного оточення, в якому вони перебувають.

Так, зокрема конкретно для підприємств малого і середнього туристичного бізнесу участь у туристичному кластері може значно знизити бар’єри входження на ринок за рахунок уніфікації вимог у межах кластеру, надати доступ до клієнтів (замовлень), підвищити інтенсивність розвитку такого підприємництва, активізувати залучення інвестицій, покращити використання і, відтак, підвищити віддачу інформаційних технологій, забезпечити організоване навчання персоналу тощо. Внесок у розвиток економіки регіону туристичні кластери забезпечують підвищенням зайнятості населення (збільшенням кількості робочих місць), залученням кваліфікованих спеціалістів, сприянням розвитку суміжних галузей сфери послуг, збільшенням надходжень до бюджетів усіх рівнів, підвищенням стійкості та конкурентоспроможності економіки регіону тощо.

Проте, кількість туристичних кластерів в Україні поки що збільшується повільно, незважаючи на їх потенційно велике значення та можливості у підвищенні конкурентоспроможності регіонів, де туризм є галуззю спеціалізації в системі національної економіки. Це обумовлено низкою факторів, серед яких ми виділимо:

• відокремленість (ізольованість) та слабкий рівень взаємодії між підприємствами;
• стереотипна усталена схильність підприємців щодо провадження бізнесу поодинці;
• не переконаність підприємців у дієвості або необхідності інноваційних методів організації господарювання;
• небажання керівників (менеджерів) змінювати ставлення до інноваційних способів організації діяльності власних підприємств;
• неналежна поінформованість підприємців щодо сутності феномена «кластерів» в сучасній економіці та впливу «кластеризації» на підвищення ефективності та конкурентоспроможності їх бізнесу, щодо типів та напрямів їх діяльності, щодо їх синергетичних якостей тощо, про позитивні результати діяльності різних типів кластерних формувань в регіонах України та світу;
• низький рівень, а то й загалом відсутність довіри між підприємцями, між підприємцями й місцевими органами влади;
• відсутність налагодженого партнерства між органами влади та підприємницьким сектором;
• відсутність у підприємств необхідних коштів для реалізації кластерних проектів;
• небажання підприємців ризикувати через майже невизначені умови діяльності кластерів;
• слабка, а то й загалом відсутність мотивації у підприємств, які мають різну мету діяльності, різних господарів тощо, до створення кластерів;
• недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об’єднуватись у великі господарські системи;
• відсутність достатнього інформаційного забезпечення для створення та функціонування кластерів в Україні зокрема відсутність методичної й організаційної баз, які б допомагали підприємствам інтегруватися у кластери;
• відсутність (або неналежний рівень) гарантій підтримки кластерних проектів з боку інституційних інвесторів - фінансово-кредитних інститутів, інноваційних та венчурних фондів, лізингових компаній тощо.

Відтак, на сьогодні лише невелика кількість підприємств туристичного бізнесу в Україні пройшла через кластеризацію. І регуляторна роль як держави, так і місцевого самоврядування у сприянні цьому процесу повинна значно активізуватися і бути спрямована на ініціювання формування туристичних кластерів, запровадження спонукальних мотивів та механізмів для їх створення, на законодавче та інформаційне забезпечення цього процесу, на сприяння розвитку вітчизняного туристичного підприємництва. Лише за цих умов вдасться значно прискорити процес створення регіональних туристичних кластерів у формі об’єднань малих та середніх підприємств туристичного і суміжного бізнесу у ділові мережі, формування регіональних туристичних кластерів в регіонах де туризм є галуззю спеціалізації в системі внутрідержавного ТПП.

Список використаних джерел

1. Концепція створення кластерів в Україні (проект) / Мінекономіки України. URL: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=121164.