Крапівіна Г.О., Паніотов Є.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції, проблеми та перспективи
управління розвитком туризму»
(м. Дніпро, 23-24 березня 2023 р.)
Дніпро: ДВНЗ «ПДТУ», 2023. 250 с. С.71-75.

Людські потреби та філософія туризму

Антропологія туризму є філософською теорією, яка розглядає туризм як різновид людської дії, активності, метою якої є задоволення потреб людини за рахунок здійснення не вимушеної іншими чинниками подорожі. Остання ознака дає можливість відрізнити туристичну подорож від інших видів пересування, що їх здійснюють люди: від міграції, від переміщення інтернованих, полонених тощо. Такі види пересування (іноді значної маси людей і на значну відстань) відрізняються тим, що вони викликані примусовими щодо цих людей чинниками.

Саме тому невимушеність туристичної подорожі є відмінністю, що пов’язана з наступною: туризм так чи інакше - це дія, що спрямована на задоволення людських потреб. Залишається з’ясувати: яких саме.

В науковій літературі - філософській, соціологічній - існують різні класифікації людських потреб. Так, виокремлюються первинні і вторинні потреби.

• Первинні ототожнюються з матеріальними, тобто потребами людського тіла (фізіологічна потреба в їжі, воді, захисті тіла від несприятливих погодних умов, статева потреба).
• Вторинні - з тими, що виникають внаслідок існування людини в соціальному оточенні.

Інша класифікація використовує поняття:

• вітальних потреб, тобто таких, що пов’язані з фізичним існуванням людини;
• соціальних - потреби щодо завоювання певного соціального статусу, визнання з боку інших, самоствердження та самореалізації в соціумі.

Окремо виділяють духовні потреби, пов’язані з інтелектуально-емоційним життям людини, з її рефлексією та саморефлексією.

Ще одна класифікація потреб людини належить американському соціопсихологу А. Маслоу. Ця класифікація навіть отримала назву «піраміда Маслоу» і є варіантом ієрхарізації матеріальних (вітальних, фізіологічних), соціальних і духовних потреб людини.

Всі ці класифікації значною мірою перетинаються і майже не суперечать одна одній. Тому в подальших дослідженнях будемо використовувати такий умовний розподіл:

• вітальні потреби, або матеріальні чи фізіологічні (потреби тіла);
• соціальні потреби - потреби, які формуються через спілкування з іншими, через життя у певному соціумі, соціальному середовищі: потреба в самоутвердженні, самореалізації, у визнанні з боку інших тощо;
• духовні потреби - потреба в пізнанні (інтелектуальна), моральна потреба, естетична, потреба в трансцендентному обґрунтуванні свого існування, тобто потреба в засадах і сенсі свого буття за його межами.

Туризм - це напрямок для людей, які люблять подорожі, цінують красу світу та природи, прагнуть реалізувати свої мрії у перспективах роботи [1]. Це дозволяє визначити наступне поняття «турист»: це той, хто здійснює подорож заради задоволення або із зацікавленості.

Отже, зацікавленість розглядається поряд із задоволенням, виокремлюється як самостійний мотив здійснення подорожі (туризму).

На перший погляд, здається, що зацікавленість є проявом інтелектуальної, а отже, духовної потреби. Проте, з нашої точки зору, зацікавленість є проявом й іншої, вітальної потреби - в розширенні життєвого простору свого буття. Ця потреба властива всім тваринам. Так, в етології добре відомий експеримент з пацюками, коли самця та самицю помішують у клітку, і створюють умови, коли всі фізіологічні потреби цих тварин задоволені. Потім у клітці відкриваються дверцята, що ведуть у новий простір, не відомий мешканцям клітки. Виявляється, що самець-пацюк, не вагаючись, починає ознайомлюватись з новим приміщенням - освоювати новий простір (до речі, самиця, в разі задоволення фізіологічних потреб, цим майже не цікавиться).

Цей експеримент переконливо доводить, що навіть тваринам властива потреба в освоєнні нового простору, розширенні просторових контурів свого існування.

З цього погляду туризм можна вважати антропоморфізованою формою задоволення потреби соціальної істоти у засвоєнні нового простору.

Турист, як правило, розповідає: «я побував там-то і там-то». Отже, він у своїх спогадах позначає місця свого перебування, суб’єктивно засвоює, навіть присвоює (хоча й у віртуальний спосіб) певний простір, зробив його «своїм».

Безперечно, це віртуальне присвоєння дійсності. Але чи не саме тому люди полюбляють фотографуватись під час подорожей, збирати чи купувати якісь предмети (сувеніри): на згадку про те, що вони там (десь) були, що там їм було приємно?

Туристів, які здійснюють подорож саме з цією метою, не випадково називають «відпочиваючі» [2].

Крім розглянутих потреб, за допомогою туристичної активності людина здатна задовольняти й інші потреби та бажання.

Існують такі види туризму, як бізнесовий або діловий, конгресний або науковий, військовий, спортивний, так званий шоп-туризм та деякі інші.

Окремо звернемо увагу на такий вид туризму, як фан-туризм. Це різновид мандрівок, при яких шанувальники (фани) супроводжують своїх кумирів на, напрклад, виїзні спортивні змагання. Як правило, це прихильники спортивних клубів і окремих спортивних зірок, насамперед футбольних [3].

Потреба, яка задовольняється фан-туризмом, - це потреба у визнанні з боку референтної групи за рахунок символічної партиціпації (причетності, співучасті) з символом певної соціальної спільноти, зокрема національно-етнічної, за рахунок загострення суб’єктивного відчуття цього партиціпативного зв’язку [4].

Фан-туризм слід відрізняти від спортивного туризму, який спонукається дещо іншими мотивами:

• аматорськими - як глядачі спортивних змагань на виїзді;
• професійними, тобто як суб’єктів спортивних змагань чи інших спортивних заходів [5].

Проте потреби, які стоять за цими видами туризму, задовольняються опосередковано, тому що над ними надбудовуються інші види діяльності: комерційно-економічної, наукової, іншої професійної, через які вже потреби і реалізуються.

Існує ще один аспект цієї проблематики: моральна оцінка деяких туристичних засобів задоволення певних потреб. Глобальний етичний кодекс туризму засуджує саме такі засоби задоволення потреб за допомогою туристичних подорожей, які можуть спричинити шкоду фізичному або психічному стану людини, принизити її гідність.

Тобто, потреби у туристичній активності та поширенні власного простору - це об’єктивні умови існування людей. Ці людські потреби надто різноманітні, оскільки людська особистість дуже багатогранна.

Література

1. Горак Г. І. Екзистенціальність людського буття у природних вимірах та природно-рекреаційні можливості туризму // Всеукраїнський круглий стіл «Філософія туризму». К., 2002.
2. Горський В. С Подорож як феномен культури // Всеукраїнський круглий стіл «Філософія туризму». К., 2002.
3. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Питер, 2003.
4. Смирнов І.Г., Любіцева О.О. Туристичний бізнес під час пандемії COVID-19: світовий та український досвід // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Туризм. 2020. №3(2). С.196-208.
5. Торяник В.М., Джинджоян В.В., Приз О.В. Інноваційно-інвестиційні тренди у міжнародному бізнесі // Інвестиції: практика та досвід. 2019. №22. С.5-9.