Крупа І.П.
Питання культурології. 2013. Вип.29. С.83-89.

Про дефініцію «туристична дестинація»

У статті досліджено поняття «туристична дестинація», його трактування різними авторами, розкрито ресурси підсистем туристичної дестинації.

Ключові слова: дестинація, туристична дестинація, ресурси категорій.

Застосування системного підходу до вивчення туризму сприяло формуванню поняття «дестинація». Стало очевидним, що стратегічне управління є обов’язковим забезпеченням розвитку туризму, а підходи до стратегічного управління туристичною галуззю, визначення її ролі й місця в розвитку регіону повинні розглядатися в межах розвитку туристичних дестинацій.

У вітчизняній науці про туризм поняття «дестинація» перебуває в стадії уточнення, а його трактування вітчизняними й закордонними вченими зустрічається в дисертаційних роботах і монографіях таких учених, як В. Альтхоф, Є. Аленова, В. Боголюбов, Н. Костяєв, Н. Лейпер, Н. Лисенко, М. Морозов, С. Ніколаєв, П. Пірс, Г. Рябуха, Т. Сєбєкіна, Т. Ткаченко та ін., які зробили значний внесок у вивчення цього поняття та впровадження його в наукову практику.

Мета статті - виявити серед дефініцій існуючого різномаїття «туристична дестинація» таке, що найбільш відповідає сутності та стратегії розвитку сталого туризму.

Для інтеграції України у світову туристичну індустрію й зміцнення її іміджу у світі необхідно враховувати міжнародний підхід до «територіальних зон туризму», що сформувався внаслідок еволюції наукових поглядів і концентрації практичного досвіду фахівців у країнах з розвинутою індустрією туризму й пріоритетами ринку, яка обумовила новий погляд на них з управлінських позицій та сприяла формуванню поняття «дестинація». Цей термін поступово впроваджують у вітчизняну професійну лексику, що вимагає теоретико-методологічного обґрунтування [14].

Термінологію в сфері туризму варто скорегувати відповідно до документів Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), а також прийнятими на їх основі рекомендації Ради Європи з питань сталого розвитку туризму, а саме: «Генеральний курс для сталого й екологічно-безпечного розвитку туризму», «Політика сталого туризму на природоохоронних територіях», «Політика розвитку сталого й екологічно безпечного туризму на прибережних територіях». Прийняття світових і європейських стандартів термінології й розвитку туризму може посприяти не тільки соціально-економічному росту України, а й створенню передумов для сприйняття її світовим співтовариством як рівноправного партнера [10].

Варто виділити концепцію Н. Лейпера, у якій розглядається система туризму, що включає набір взаємодіючих елементів:

• географічний компонент;
• туристи;
• туристична індустрія.

При цьому географічний компонент містить у собі три основні складові:

• регіон, що породжує туристів;
• транзитний регіон (транзитний маршрут туристів, які від’їжджають або повертаються);
• регіон туристичної дестинації [18].

Дестинації займають центральне місце в ієрархічній структурі взаємозалежних елементів системи туризму: від потреб, побажань і мотивації туристів до чинників, які визначають ухвалення рішення про подорож. Н. Лейпер розглядає систему туризму як процес, а дестинацію - як основний елемент цього процесу, її цільовий сегмент. Будь-яка дестинація є системою засобів і служб, діяльність яких спрямована на задоволення потреб туристів. Учені з Датської академії туризму О. Йоргенсен, К. Купер, Д. Флетчер та їхні однодумці [4] вважають, що становлять собою сукупність категорій ресурсів, а саме:

• атракції (attractіons) - об’єкти дозвілля й розваг, пам’ятники;
• доступність (access) - місцевий транспорт і транспортні комунікації;
• комфорт (amenіtіes) - інфраструктура туризму (засоби розміщення, об’єкт ресторанного господарства, торгівлі тощо);
• посередники (ancіllary servіces) - маркетингові організації дестинацій, бюро подорожей та екскурсій.

Поняття «дестинація» введено в обіг порівняно нещодавно, воно є запозиченим з англійської мови (англ. destination). У закордонній літературі це поняття широко застосовується з науковою і практичною метою. У вітчизняній науці про туризм воно перебуває в стадії розробки, а його трактування вітчизняними й російськими вченими зустрічається, зазвичай, у дисертаційних роботах і монографіях. Дослідження критеріїв стабільності розвитку туризму, на думку Т. Ткаченко, нині ускладнено у зв’язку з тим, що теоретико-методологічні основи поняття «дестинація», його розвиток недостатньо досліджені у вітчизняній практиці [15].

У табл. 1 представлені визначення поняття «дестинація», пропоновані різними вітчизняними й закордонними авторами.

Таблиця 1. Підходи до визначення поняття «дестинація»

Із визначень, поданих у таблиці, видно, що поняття «дестинація» трактується різними авторами неоднозначно, проте можна виділити один, у межах якого формуються істотні ознаки, що характеризують дестинацію - це територіальний аспект.

Більшість авторів пов’язують дестинацію з певним місцем у просторі, зміна якого неможлива й у напрямі до якого переміщаються відвідувачі (В. Альтхоф, Є.Г. Аленова, В.С. Боголюбов, Н.П. Костяев, Н. Лейпер, Н.М. Лисенко, М.О. Морозов, С.С. Ніколаєв, П. Пірс, Ю.А. Рябуха, Т.О. Сєбєкіна, Т.І. Ткаченко) [1-3; 6; 8; 9; 11; 12; 15; 17-19]. У визначенні К. Каспара питання просторово-територіальної прив’язки дестинації проглядається лише побічно [20]. В. Боголюбов, Н. Лисенко й В. Орловська логічно пов’язують поняття «дестинація» і «туристичний регіон» [2; 6].

Є. Машкович, розглядаючи етимологію терміна «дестинація», стверджує, що він має яскраво виражений просторово-територіальний характер, тобто під дестинацією завжди розуміють певне місце, у напрямкі до якого здійснюється переміщення [7]. В «Оксфордському словнику понять і термінів» дестинація трактується так: «Destination - the place to which a person or thing is going» (дестинація - місце, куди в цей час прямують люди або речі) [7].

Цікаве часове забарвлення визначення: використовується «дійсний продовжений час» (present continues), тобто дія по переміщенню розглядається як така, що відбувається зараз, у цей момент. Далі Є. Машкович відзначає, що дестинацію можна розглядати в наступних аспектах: територіальному, економічному, соціальному, управлінському. Дане поняття може розглядатися з різних точок зору залежно від мети дослідження [7].

Всесвітня туристична організація (UNWTO) подає таке визначення: «Місцева туристична дестинація - це фізичний простір, у якому відвідувач проводить не менше однієї ночі. Вона включає такі турпродукти, як допоміжні послуги й визначні пам’ятки, а також туристичні ресурси, відвідування яких разом з дорогою «туди й назад» займає не більше одного дня. Вона має фізичні й адміністративні межі, що визначають форму її управління, а також імідж і репутацію, що визначають її конкурентоздатність на ринку. Місцеві дестинації включають різні зацікавлені сторони, у тому числі (у багатьох випадках) приймаюче співтовариство, і можуть частково збігатися й, тісно взаємодіючи, утворювати більші дестинації» [14].

На нашу думку, туристичну дестинацію варто розглядати з позицій системного підходу, що припускає розвиток діалектики внутрішнього і зовнішнього, включаючи два аспекти - взаємодію системи із середовищем та ієрархічність систем, тобто залученість будь-якої системи як підсистеми в більш складну систему.

Будь-яка система характеризується чотирма основними параметрами - субстанцією, будовою, функціонуванням і розвитком [13].

Система, яка характеризує туристичну дестинацію - це структурно-функціональна цілісність, що розвивається, її можна розглядати як модель. Модель тут означає об’єкт, що є представником системи, може заміщати її в дослідницькому або практичному процесі, а одержані результати можуть переноситися на саму систему, що надає відповідний орган управління, діяльність якою поширюється на всі складові системи [13].

Підсистеми (об’єкти) туристичної дестинації - категорії ресурсів, тобто сукупність ресурсів, які охарактеризовані як «чотири А»: атракції, доступність, комфорт, посередники [4], які у свою чергу, розпадаються на елементи: об’єкти дозвілля й розваг, пам’ятники, місцевий транспорт, транспортні комунікації, засоби розміщення, об’єкти ресторанного господарства, торгівлі, турагенти, туроператори тощо. Суб’єкти туристичної дестинації - туристи, які споживають послуги, вироблені (надані) об’єктом.

Ресурси категорії 1 «А» «атракція» (attractіons) включають в себе:

• територію;
• населення;
• адміністративно-територіальні одиниці;
• природно-ресурсний потенціал;
• пам’ятники національного значення;
• пам’ятники місцевого значення;
• історичні поселення;
• природно-заповідний фонд;
• заклади культури;
• спортивні заклади.

Ресурси категорії 2 «А» «доступність» (access) включають в себе:

• пасажирські перевезення залізничним транспортом;
• пасажирські перевезення автотранспортом;
• пасажирські перевезення авіатранспортом;
• експлуатація довжини залізничних шляхів;
• автошляхи загального користування;
• друкована продукція;
• покриття території операторами мобільного зв’язку;
• радіостанції;
• телеканали.

Ресурси категорії 3 «А» «комфорт» (amenities) включають в себе:

• готелі;
• підрозділи сфери сервісу готелів;
• об’єкти роздрібної торгівлі;
• об’єкти ресторанного господарства;
• дитячі оздоровчі табори;
• санаторії й пансіонати з лікуванням;
• будинки й пансіонати відпочинку;
• роздрібний товарообіг підприємств.

Ресурси категорії 4 «А» «посередники» (ancillary services) включають в себе:

• ліцензіати;
• в’їзні, виїзні туристи;
• внутрішні туристи;
• екскурсанти;
• платежі до бюджету;
• середній склад робітників ліцензіатів;
• обсяг наданих послуг.

Організація туристичної дестинації розглядається через її структуру, тобто впорядкованість відносин, що пов’язують елементи системи й забезпечують її рівновагу, спосіб організації системи, тип зв’язків. Для туристичної дестинації характерні прямі й зворотні зв’язки на рівні підсистем та елементів системи та поліфункціональність, тобто реалізація одночасно декількох функцій. Функції дестинацій ідентичні функціям туристичного регіону (культурна, пізнавальна, політична, соціальна). Виходячи з вищесказаного, туристична дестинація - це територія регіону, що має адміністративні кордони, приваблива для тимчасового перебування туристів, включає ресурси категорій «атракція», «доступність», «комфорт», «посередники», є метою подорожі й доступна з погляду транспортних комунікацій. До складу туристичної дестинації входять райони, області (середній рівень), одиницею базового рівня туристичної дестинації є населений пункт, що перебуває на її території.

Отже, систему туристичної дестинації можна охарактеризувати як складну систему, що складається з елементів різних типів і має різнорідні зв’язки між ними. Якщо складність системи трактувати з погляду теорії множин, то можна стверджувати, що дестинація інтегрує в собі природні й соціальні складові, природне й штучне. Система туристичної дестинації логічно поєднує всі об’єкти системи туризму: населення, комплеск послуг, територію. Послугами, що пропонує туристична дестинація, вважаються суспільні блага або суспільні ресурси: ландшафти, заказники, що охороняються. Місцева особливість надає їм яскраво виражену привабливість, а специфічні атракціони й продукти є тією пропозицією, що відрізняє дестинації, робить їх унікальними. На світовому ринку з’являються нові туристичні дестинації, які мають перевагу від невикористаних або мало використовуваних ресурсів і від сприятливих економічних умов, включаючи низькі доходи населення й неконвертованість валюти. Туристи обирають ту дестинацію, що, на їх погляд, відповідає задоволенню їхніх потреб. Вони готові платити за надані туристичними дестинаціями блага, причому готовність платити зростає залежно від унікальності.

Література

1. Аленова Е.Г. Особенности подготовки специалистов для туристских дестинаций России: факты и противоречия // Сервис в России и за рубежом. 2008. №2(7).
2. Боголюбов В.С., Орловская В.П. Экономика туризма. М.: Академия, 2005. 192 с.
3. Костяев Н.П. Основа концептуальной модели устойчивой конкурентоспособности российского туризма // Туристские Фирмы. 2009. Вып.48(16).
4. Купер К., Флетчер Д., Гильберт Д., Ванхилл С., Богданов Е. Экономика туризма: теория и практика. Т.1. СПб.: Омега, 1998. 200 с.
5. Леонтьева Ю.Ю. Маркетинг дестинаций как составная часть регионального маркетинга // Економіка: проблеми теорії та практики. 2007. Вип.231. В 9 т. Т.VIII. С.1569-1579.
6. Лысенко Н.Н. Совершенствование потенциала оценки туристского комплекса: автореф. дис... к.э.н. Хабаровск: Тихоокеанский государственный университет, 2008. 30 с.
7. Машкович Е.А. Оценка понятия туристская дестинация в контексте современной туристики // Известия ИГЭА. 2007. №6(56). С.89-92.
8. Морозов М.А. Экономика и предпринимательство в социально-культурном сервисе и туризме. М.: Академия, 2007. 288 с.
9. Николаев С.С. Стратегия формирования единого туристского пространства: автореф. дис... к.э.н. СПб.: СПбГУЭФ, 2000. 20 с.
10. Прейгер Д.К., Малярчук І.А. Міжнародний туризм в Україні як форма розвитку інтеграційних комунікацій // Стратегічна панорама. 2005. №3. С.96-106.
11. Рябуха А.Ю. Управление развитием местных сообществ на основе использования туристского пространства: автореф. Краснодар: Кубан. гос. ун-т, 2006. 24 с.
12. Себекина Т.А. Формирование комплекса продвижения туристских услуг дестинации (на примере Камчатки): автореф. дис... к.э.н. М.: ГОУ ВПО Моск. гос. ун-т сервиса, 2006. 23 с.
13. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: уч. пос. К.: МАУП, 2003. 368 с.
14. Ткаченко Т.І. Територіально сфокусований розвиток суб’єктів туристичного бізнесу // Культура народов Причерноморья. 2006. №81. С.56-64.
15. Ткаченко T.I. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, peaлії бізнесу: монографія. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. 537 с.
16. Христофорова И.В. Совершенствование маркетинговой деятельности на предприятиях бытового обслуживания: автореф. дис... к.э.н. М.: ГОУ ВПО Моск. гос. ун-т сервиса, 1997. 23 с.
17. Althof W. Incoming-Tourismus. Muenchen-Wien: Oldenbourg, 1996.
18. Leiper N. Tourist Attraction System // Annals of Tourism Research. 1990. Vol.17. pp.367-384.
19. Pears D. Tourism Development. Longman, 1997. pp.16-18.
20. Каsраr C. Die Tourismuslehre im Grundriss. St. Galler Beitrage zum Tourismus und Verkehrswirtschaft. Bern, 1996. URL: https://www.alexandria.unisg.ch/14297/.

В статье исследовано содержание понятия «туристическая дестинация», его трактовка разными авторами, раскрыто ресурсы подсистем туристической дестинации.

Ключевые слова: дестинация, туристическая дестинация, ресурсы категорий.

The article examines the concept of «tourist destination» interpretation by different authors oils closed resources of subsystems tourist destination.

Key words: destinations, tourist destination, resources categories.