Кудінова І.П.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теорія, практика та інновації розвитку
туристичної і готельно-ресторанної індустрії»
(м. Умань, 27 травня 2026 р.)
Умань: УНУ, 2026. 313 с. С.213-215.

Сільський туризм і агрорекреаційні кластери: шлях до сталого розвитку

Сільський туризм сьогодні відіграє важливу роль у розвитку економіки та культурної спадщини сільських територій. Його сталий розвиток потребує інтегрованого підходу, який враховує економічні, соціальні та екологічні аспекти [1].

Одним із дієвих механізмів розвитку є агрорекреаційні кластери - об’єднання сільських господарств, туристичних об’єктів і рекреаційних підприємств, які спільно створюють комплексну туристичну пропозицію. Такі кластери підвищують привабливість територій для туристів, підтримують локальних виробників, зберігають культурну спадщину та сприяють створенню нових робочих місць.

Агрорекреаційний кластер являє собою мережу взаємопов’язаних сільських підприємств та туристичних об’єктів, які об’єднують ресурси та послуги для комплексного задоволення потреб туристів. Така організація дозволяє максимально ефективно використовувати місцеві природні та культурні ресурси, координувати діяльність учасників і забезпечувати стабільний розвиток регіону. Для кращого розуміння структури та особливостей кластеру виділимо його основні характеристики (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристики агрорекреаційного кластеру

Джерело: сформовано автором.

Структура агрорекреаційного кластеру може бути представлена у вигляді схеми, де туристи отримують комплексні послуги, включаючи проживання, гастрономічний досвід та культурні заходи. Кожен учасник забезпечує свою частину послуг, але функціонує у єдиній системі, а спільне просування підвищує привабливість території та економічну вигоду для всіх учасників.

Розвиток агрорекреаційних кластерів дозволяє поєднувати різні види сільського туризму - від еко- та гастрономічного до культурного та рекреаційного. Такий підхід забезпечує комплексне задоволення потреб туристів, які відвідують сільські регіони, і сприяє формуванню позитивного іміджу території. Взаємодія учасників кластера дозволяє створювати спільні туристичні маршрути, проводити тематичні заходи та фестивалі, організовувати майстер-класи, дегустації локальних продуктів і презентації ремесел [2; 3].

Особливо важливим є економічний ефект, який отримують місцеві громади. Завдяки кластерній моделі зростає кількість робочих місць, покращується доходна база агросадиб і фермерських господарств, а локальні виробники отримують нові канали збуту своєї продукції. Крім того, об’єднання учасників у кластер дозволяє оптимізувати витрати на маркетинг та просування регіону, що особливо актуально для невеликих сільських територій, де кожен окремий об’єкт не має достатніх ресурсів для самостійної реклами.

Важливим аспектом є екологічна складова. Агрорекреаційні кластери стимулюють впровадження практик сталого використання природних ресурсів, таких як енергоефективні технології в готельному бізнесі, органічне землеробство, раціональне використання води та утилізація відходів. Збереження ландшафтів і природних об’єктів підвищує туристичну привабливість регіону та сприяє формуванню свідомого ставлення відвідувачів до навколишнього середовища.

Культурний компонент кластерів також має велике значення. Спільні культурні заходи, презентації традиційних ремесел і фестивалі народної творчості дозволяють зберегти і популяризувати місцеву спадщину, передати традиції молодшому поколінню та залучити туристів, які цікавляться автентичним досвідом. Такий підхід сприяє формуванню сталих культурних практик і підвищенню соціальної згуртованості місцевих громад.

З точки зору туристичного менеджменту, агрорекреаційні кластери забезпечують ефективну координацію діяльності, стандартизацію послуг та створення єдиної брендової стратегії для регіону. Це дозволяє позиціонувати територію як цілісний туристичний продукт, підвищує її конкурентоспроможність на національному та міжнародному рівні, а також залучає інвестиції для розвитку інфраструктури.

В Україні вже існують успішні приклади агрорекреаційних кластерів. Наприклад, у Закарпатській області кілька агросадиб об’єдналися у маршрут «Гастротур Закарпаття», де туристи відвідують ферми, дегустують локальні сири і вина, беруть участь у майстер-класах із приготування традиційних страв. У Вінницькій області працює кластер «Сонячна Подільська садиба», що поєднує агротуризм з еко-прогулянками та етнокультурними заходами. Ці приклади демонструють, що кластерний підхід ефективно поєднує економічний розвиток, збереження культурної спадщини та екологічну безпеку, відповідаючи принципам сталого розвитку.

Таким чином, агрорекреаційні кластери виступають ключовим механізмом реалізації принципів сталого розвитку сільського туризму, поєднуючи економічний, соціальний, культурний та екологічний аспекти. Їхнє впровадження сприяє підвищенню якості туристичних послуг, збереженню природних і культурних ресурсів та створенню сприятливих умов для розвитку місцевих громад.

Бібліографічний список

1. Кудінова І.П., Самсонова В.В. Європейський вектор розвитку сільського зеленого туризму: досвід, тенденції та перспективи для України // Acta Academiae Beregsasiensis. Economics. 2025. Вип.9. С.62-76.
2. Голод А.П., Крижанівський Т.Я., Дудаш О.І. Розвиток туристичних кластерів як стратегічний напрям регіональної політики // Економіка та суспільство. 2024. Вип.70.
3. Омельченко О. Локальні туристичні кластери як інструмент повоєнного відновлення туристичної галузі України // Економіка та суспільство. 2025. Вип.74.