Любіцева О.О.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.213-219.

Безперервна освіта в туризмі: сенси сьогодення

Аскіоматичними положеннями, за якими розвивається сьогодні туризм є:

1. туризм є явищем, сформованим сучасними цивілізаційними процесами, охоплює широке коло суспільних функцій - від зовнішніх (політичних, економічних, гуманітарних) до внутрішніх (господарських, соціальних, управлінських); від екологічних - до патріотично-виховних і т.д.;
2. туризм є явищем глобальним (ознакою та рушієм глобалізаційних процесів) і одночасно локальним, оскільки базується на активізації місцевих ресурсів;
3. туризм є глибоко інтегрованим у сучасні соціокультурні та світогосподарські процеси, чим визначається його висока технологічність, орієнтація на використання найсучасніших технологій;
4. динамічний, а головне, стабільно поступальний розвиток туризму сформував потужну галузь світової економіки - індустрію туризму, що об’єднує понад 40 галузей і понад 100 видів економічної діяльності з урахуванням мультиплікаційного ефекту туризму;
5. масштабність туристичного процесу обумовлює диверсифікацію туристичного ринку, а парадигма сталого розвитку робить нагальною проблему ресурсного забезпечення зростаючих та урізноманітнюваних потреб туристів;
6. розвиток потужної індустрії туризму та динамічного туристичного процесу загалом потребують наукового осягнення з метою прогнозування розвитку та підготовки кадрів задля забезпечення суспільних потреб.

Вітчизняний туризм є складовою світового туристичного процесу, зважаючи на ступінь інтегрованості в індустрії туризму та «шпаристість» туристичного ринку, тому загальні тенденції розвитку світового туристичного ринку та туристичного ринку Європи притаманні й українському туризму. За даними UNWTO кожне 10 робоче місце створюється в туризмі, що свідчить, попри економічний ефект, про значні соціальні очікування від розвитку сфери туризму. До того ж в туризмі «можуть себе знайти» як висококваліфіковані фахівці, так і некваліфікована робоча сила; туризм забезпечує як постійну, так і сезонну зайнятість, тобто орієнтований як на систему фахової підготовки, так і на наявність ринку праці в туристичних дестинаціях. Саме на цих аспектах, які, на нашу думку, тісно між собою переплітаються, ми й зосередимо увагу в даній статті.

Підготовка фахівців для сфери туризму формувалась по мірі того, як розвивався туризм. Досить умовно можна поділити шлях формування фахової туристичної освіти в світі на такі етапи:

1. початковий - туризм розглядається як активна форма проведення дозвілля, часто з обов’язковими заняттями активними видами рекреації (піші прогулянки, велопрогулянки, екскурсії пішохідні або з використанням транспортних засобів, гірсько-пішохідні походи, сплави на човнах тощо), отримав поширення серед приналежних до середнього класу (переважно інтелігенція) як альтернативна форма проведення дозвілля. На цьому етапі спеціально підготовлених кадрів не було зовсім, але попит формував потребу в екскурсоводах, інструкторах, сприяв спеціалізації засобів розміщення та формуванню нових форм з організації харчування та дозвілля подорожуючих. Як відомо з історичних джерел, такими фахівцями ставали також представники інтелігенції (переважно мало оплачуваних професій - медичні сестри, викладачі шкіл, гімназій), а оскільки не було постійного потоку споживачів і мова могла йти тільки про додаткові форми зайнятості і додатковий заробіток, необхідні для роботи знання і навички вони отримували на різних курсах, де їм викладали переважно університетські професори. Цей етап завершився в середині ХХ ст.
2. становлення фахової освіти - відбулося на етапі масового туризму, формування індустрії туризму, коли постійний потік туристів сформував гостру потребу у фахівцях, яких спочатку готували в університетах (при географічних, історичних, економічних спеціальностях), а потім почали формуватися спеціалізовані заклади вищої освіти в сфері туризму. При цьому кожна країна обирала той шлях підготовки фахівців з туризму, який був традиційний для освіти в даній країні. Так сформувалися два основні напрями, які умовно можна назвати а) ресурсно-організаційний; б) технологічний, та два рівні підготовки: для виконавського та для управлінського рівня. Під умовною назвою ресурсно-організаційного напряму ми маємо на увазі підготовку фахівців для власне галузі туризму - організаторів подорожей і екскурсій, тобто тих, хто формує туристичний продукт, реалізує його і забезпечує якість обслуговування/споживання. Під умовною назвою технологічного напряму ми маємо на увазі забезпечення кадрами підприємств інфраструктури туризму (закладів розміщення, харчування, деяких форм дозвілля тощо). Так в сфері туризму сформувались дві взаємодоповнюючі складові підготовки кадрів: для власне туризму і для його інфраструктурного забезпечення. Різнорідність видів діяльності в туризмі обумовила необхідність дворівневої підготовки кадрів: з середньою фаховою освітою, яку надавали і надають коледжі, технікуми, училища, що готують кадри для переважно технологічної складової (готелів, ресторанів, готельно-рекреаційних комплексів і т.д.); з вищою освітою, які забезпечують функціонування індустрії туризму (готельного, ресторанного бізнесу, рекреаційно-курортної справи, туроператорської діяльності тощо), що здійснюють заклади вищої освіти. Цей етап завершився в 1970-80-х роках.
3. розвиток фахової освіти - на етапі перманентної реорганізації туристичної діяльності, пов’язаної з розвитком інформаційно-технологічного суспільства, посиленням ролі інформаційних технологій на всіх етапах і в усіх сферах туристичної діяльності (в першу чергу - в маркетинговій з просування туристичного продукту, а також on-line бронювання, віртуальні екскурсії тощо). Процеси глобалізації, що пронизують всю діяльність туристичної сфери, геоторизація туризму, ускладнення його внутрішньої структури і зовнішніх зв’язків ведуть до віртуалізації туризму, що помітно по зміні форм туристичної діяльності, особливостях функціонування туристичного ринку. Цей етап намітився у 1990-х роках і сьогодні набирає темпів.

Система підготовки кадрів для туризму в Україні пройшла ті ж етапи розвитку, що й у світі, тільки з певним часовим лагом. Початковий етап був перерваний суспільно-політичними змінами, тому затягнувся до післявоєнної доби. Ще у 70-ті роки минулого століття кадри для туризму (переважно екскурсоводів та інструкторів) готували на різних курсах і це були кадри виконавського рівня, для яких робота в туризмі була переважно додатковим заробітком. Керівні кадри формувалися на партійно-комсомольській роботі переважно з фахівців гуманітарних професій. Тільки в середині 70-х років ХХ ст.. перейшли до етапу становлення туристичної освіти на базі університетської географічної освіти в Таврійському (тоді - Симферопольському) та Київського національних університетах. Тому можна стверджувати, що етап становлення фахової туристичної освіти в Україні припадає на 1990-ті роки (1990 р. була створена перша в Україні кафедра туризму з підготовки фахівців з вищою освітою для сфери туризму: кафедра країнознавства та туризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка). В цей час (з середини 1990-х років) почали відкриватися профільні кафедри з підготовки спеціалістів в класичних університетах, створюватись вищі навчальні заклади туристичного профілю (Київський університет туризму, економіки і права, наприклад), потім до цього приєднались технологічні, педагогічні, спеціалізовані заклади вищої освіти. Сьогодні в системі вищої освіти України кадри для сфери туризму готують 111 ЗВО (станом на 1.09.2018 р.). Підготовка кадрів має дві спеціальності: туризм і готельно-ресторанна справа, за якими готують кадри трьох рівнів: бакалаврів, магістрів та докторів філософії. В системі середньої фахової освіти ведеться підготовка молодшого спеціаліста (молодшого бакалавра). Таким чином, за роки незалежності в Україні створена практично повноструктурна система підготовки кадрів для сфери туризму, яка охоплює всі освітні рівні підготовки в основних напрямах діяльності. До того ж до роботи в туризмі широко залучаються фахівці масових професій: економісти, менеджери, програмісти, юристи та ін..

Індустрія туризму в Україні розвивається: чисельно і якісно зростає готельна мережа, урізноманітнюється структура закладів розміщення та харчування, дозвілля та підприємств, що надають додаткові послуги в туризмі (страхування, транспортні тощо). Відповідно до тенденцій розвитку світового туристичного ринку змінюється й туристичний ринок країни, що, при всій інтернаціоналізації праці в сфері туризму, потребує постійної уваги до підготовки кваліфікованих кадрів, здатних працювати на рівні сучасних вимог. Якість підготовки кадрів забезпечується галузевим стандартом вищої освіти за спеціальністю 242 «Туризм» і 241 «Готельно-ресторанна справа».

Слід зауважити, що стандартизація туристичної освіти стала логічним продовженням обміну досвідом і координації діяльності закладів вищої освіти, які готували кадри для туризму, ще з середини 90-х років ХХ ст., що здійснювалась в межах науково-методичної комісії Асоціації закладів освіти України готельного і туристичного профілю. Саме на основі роботи по обміну досвідом з підготовки кадрів для туризму «виріс» перший галузевий стандарт вищої освіти 0504 - туризм, прийнятий 2004 р. В подальшому ідеї, закладені в цьому стандарті, були розвинуті і удосконалені в ході підготовки стандартів наступних поколінь. Діюча система підготовки кадрів для туризму пройшла випробування часом, удосконалюючись відповідно до потреб туристичного ринку і розвитку зарубіжних шкіл, і тому не була відкинута при розробці сучасних стандартів, в основу яких покладений компетентнісний підхід.

В чому сенс фахової туристичної освіти - сформувати всебічно розвиненого фахівця, здатного генерувати нові ідеї, формувати інноваційний туристичний продукт, ефективно просувати його на ринку туристичних послуг, забезпечувати його реалізацію та споживання туристичних послуг в туристичних дестинаціях на високому якісному рівні, здатному організувати туристичний процес з урахуванням перспектив розвитку туризму.

Тому система підготовки кадрів рівня «бакалавр туризму» включає цикл гуманітарних дисциплін, які впливають на формування світогляду, цикл природничих дисциплін, спрямованих на формування екологічно і соціально відповідальної діяльності в сфері туризму, цикл економічних дисциплін, які формують знання, вміння та навички бізнесової діяльності, цикл мовної підготовки з вивчення кількох іноземних мов. Основу підготовки фахівця з туризму становлять фахові дисципліни зі знання ресурсів і території (географія туризму, туристичне крає- та країнознавство), з організації екскурсійної діяльності, з технологій обслуговування (готельного, ресторанного, транспортного, туроператорського) та інформаційних технологій, з проектування та просування турів. Теоретико-методичні знання, отримані під час навчання, закріплюються під час навчально-методичних та виробничих практик. Підготовка фахівця другого освітнього рівня «магістр туризму» передбачає виконання ним організаційно-управлінських функцій, тому основна увага зосереджена на курсах з організації туристичної діяльності на підприємстві та в туристичній дестинації, з управління туристичним процесом на всіх рівнях. Кваліфікація магістра дає можливість випускнику працювати викладачем в ЗВО 1-3 рівнів акредитації, тому необхідною складовою підготовки магістра за освітньо-науковою програмою є педагогічна та наукова діяльність.

Успішний розвиток туризму як сучасного суспільного феномену передбачає обов’язковий науковий супровід туристичної діяльності, практики розвитку туризму. Прогнозування розвитку туризму на всіх рівнях має базуватися на всебічному аналізі сучасного стану, факторів, які обумовлюють як позитивні сторони розвитку, так і негативні прояви з метою запобігання останнім, на ситуаційному моделюванні туристичного процесу, що передбачає наявність наукового напряму, який об’єднує науки, що мають туризм за об’єкт дослідження. Таким науковим напрямом вбачається туризмологія. Сьогодні - це система наук, яка сполучає теоретико-методологічні здобутки наукових напрямів переважно соціогуманітарних наук, які вивчають туризм в історичному, географічному, економічному, соціальному, психологічному та інших аспектах. Методи, які застосовуються в цих науках, отримані в результаті наукового пошуку тренди і закономірності, що можуть бути використані при прогнозуванні розвитку туризму, становлять основу туризмології як нового синтетичного міждисциплінарного напряму наукових досліджень, об’єднаних спільністю соціальної мети - забезпечення сталого розвитку туризму на основі екологічно і соціально відповідальної організації туристичного процесу, раціонального рекреаційно-туристичного природокористування, з урахуванням динамічності, геоторіальності, глобальності проявів та локалізації туристичної діяльності, інтернаціоналізації праці в туризмі.

Ознаки туризму, перераховані на початку статті, обумовлюють перманентність, безперервність освіти в туризмі. Практика показала, що інформаційні технології, що змінюються кожні два роки, тягнуть за собою інші технологічні зміни, впливають і на організаційно-управлінські засади, тому такою ж безперервною має бути освіта в туризмі, щоб забезпечити можливість діючим кадрам бути на рівні вимог галузі. Звідси проглядається реальна можливість запровадження в туризмі дуальної освіти, тобто освіти, яка поєднує академічну і виробничу складові в процесі навчання студентів і таким чином «зближує» наукові засади з практикою туристичної діяльності; розширення контактів з практиками завдяки запровадженню різних інших форм в освітню діяльність: семінари, клуби, майстер-класи тощо. Потрібно запровадити як необхідну складову навчального процесу систему підвищення кваліфікації викладачів на підприємствах індустрії туризму. Ланкою підвищення кваліфікації працівників туризму має бути також система перепідготовки на базі провідних ЗВО, які готують кадри для туризму. Ще однією складовою перманентного підвищення професійної майстерності може стати мережа, яка об’єднує науковців, освітян і практиків туризму системою обміну досвідом у найрізноманітніших видах та формах туристичної діяльності.

Таким чином, щоб відповідати вимогам сучасності, надавати студентам - майбутнім фахівцям галузі знання, вміння та навички успішної діяльності в сфері туризму (як туристичного бізнесу, так і в системі громадських об’єднань та організацій, державного управління туризмом різного рівня, в дотичних до туризму додаткових та суміжних сферах діяльності), розвиток туристичної освіти має забезпечувати безперервність освіти, сприяти саморозвитку особистості, яка обрала цей фах, та її професійному зростанню. Це має бути обопільний рух назустріч: ЗВО, які готують кадри для туризму, і практиків туристичної сфери за сприяння та підтримки структур з регулювання туристичної діяльності (державних та громадських). Таким чином можна подолати бар’єри між потребами практиків у фахівцях, здатних самостійно вирішувати поставлені практичні задачі на рівні сучасних вимог, і можливостями закладів вищої освіти забезпечити ці потреби через дотримання стандартів і формування компетентностей, достатніх для виконання виробничих функцій на високому якісному рівні.