Ігор Лисий, Володимир Клапчук
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Помежів’я: простір та взаємодія»
(м. Івано-Франківськ, 7-8 травня 2026 р.)
Івано-Франківськ: Вид-во КНУ «Плай», 2026. 289 с. С.65-69.

Теоретичні основи ревіталізації замкових комплексів

Функціональна адаптація замкових комплексів для утилітарних потреб - складний процес, який в своїй підоснові повинен базуватися на науково обґрунтованих і практично ефективних теоретико-методичних механізмах. Обов’язковим принципом при цьому виступає незаперечне й неодмінне дотримання динамічної рівноваги між збереженням автентичності історико-архітектурного вигляду та забезпеченням сучасної функції, щоб не заподіяти шкоди історико-культурній, естетичній та атрактивній цінностям пам’ятки.

Найпершим теоретико-методичним завданням, що вирішується в процесі підготовки до практичного використання замкових комплексів, - це правильний вибір нової функції, яка визначає подальшу долю пам’ятки. При вирішенні цієї проблеми повинні враховуватися потреби в розміщенні тих чи інших установ, архітектоніка й ергономіка, інфраструктурно-транспортні можливості тощо, однак визначальними факторами залишаються соціально-культурна цінність та вимоги збереження пам’ятки як цілісного архітектурного організму - планувальні характеристики, об’єми й приміщення становлять незмінну структуру, до якої повинна бути підібрана функція.

Вибору найбільш оптимальних варіантів пристосування замкових комплексів передує експертна ревалоризація архітектурно-будівельної структури, естетико-мистецьких компонентів, історичного значення, атрактивних складових з метою визначення загальної суспільно-економічної цінності, в якій додатково виділяються:

• історико-культурна цінність - означає зв’язок пам’ятки з відомими історичними подіями чи персоналіями, а також хронологічну глибину побудови (чим більший вік об’єкта, тим вища його історична вартість) та важливість для локальної, регіональної, загальнодержавної чи навіть світової культури;
• архітектурно-стильова цінність - характеризується ступенем фізичної збереженості в цілому та окремих складових елементів і, крім того, оригінальністю застосованих архітектурних стилів чи типів оборонних систем в процесі початкового будівництва та подальших перебудов;
• емоційно-естетична цінність - стосується показників візуально-зорової атрактивності й відображає емоційно-фізіологічне сприйняття людьми;
• науково-дослідницька цінність - пов’язана з рівнем наукового інтересу дослідників різних галузей науки з метою усестороннього вивчення пам’ятки (чим більше фахівців займаються дослідженням об’єкта, тим вищий показник його цінності);
• село- та містобудівна цінність - визначається локалізацією замкового комплексу через показники архітектурної домінантності в забудові населеного пункту;
• утилітарно-функціональна цінність - складається з показників міцності, площі, безпеки, комфорту та ін., які формують здатність виконувати конкретну сучасну функцію.

З метою повноцінного розкриття вищеперерахованих цінностей повинні бути дотримані наступні умови збереження, охорони, відновлення і подальшого використання:

• розробленню проектної документації з реставрації та функціональної адаптації мають передувати ґрунтовні, комплексні наукові дослідження -історико-архівні, архітектурні, інженерні та науково-технологічні;
• проектні рішення щодо реставрації та функціональної адаптації цінних інтер’єрів передбачають найменші втручання та зміни, забезпечуючи максимальне збереження матеріальних складових у автентичному стані;
• збереження матеріальної структури пам’ятки та планувального рішення інтер’єрів і екстер’єрів - декоративно-мистецького та художнього оздоблення, елементів опорядження (архітектурної кераміки, ліпного декору, художнього металу, монументального живопису тощо), які є невід’ємною частиною об’єкта;
• під час виконання технічних робіт із ревіталізації та функціонального пристосування слід застосовувати традиційні для замкового комплексу технології та будівельні матеріали;
• зміна функціонального призначення і розпланування повинна визначатися на підставі науково-обґрунтованих проектних рішень [1, с.80].

Власне процес виявлення й реалізації нових функцій у пам’ятках замкової архітектури потребує вибору способів пристосування і створення консерваційно-реставраційної документації через виконання низки взаємопов’язаних науково-дослідницьких завдань, а саме:

1. документально-архівні й бібліографічні дослідження, які проводяться для виявлення невідомого раніше інформаційно-іконографічного матеріалу та мають на меті максимально повне висвітлення історії будівництва, розвитку та побутування; дозволяють розкрити інформаційний потенціал об’єкта для його подальшої інтерпретації; виступають складним комплексним процесом по вивченні літературних джерел, іконографії, рукописів, матеріалів археологічних розвідок та інших архівних матеріалів тощо. У кожному конкретному випадку - це суто індивідуальний процес, кінцевою метою якого є визначення первісного історико-архітектурного вигляду та в майбутньому дозволяє підібрати найбільш оптимальні шляхи використання.
2. натурні археологічно-архітектурні дослідження, обстеження та будівельні роботи, що охоплюють (в хронологічному порядку):
   • фіксацію поточних конструктивно-архітектурних форм (обміри) -проводиться шляхом детального огляду споруди в натурі, математичних замірів, вимірювальних креслень, ескізних малюнків та замальовок, а на сучасному етапі - частіше з використанням інформаційно-цифрових технологій;
   • археологічні розкопки, основною ціллю яких є з’ясування будівельно-конструктивних особливостей та виявлення культурно-історичних артефактів;
   • розробку проектів реставрації і пристосування;
   • консерваційно-відновні та функціонально-пристосувальні заходи, які виконуються з врахуванням результатів попередніх досліджень і беззаперечним дотриманням будівельно-інженерних норм для пам’яток історії і культури.

Розробка проекту та проведення відновних заходів для пам’ятки замкового будівництва також передбачає дотримання певних критеріїв:

• здійснення обмірних інженерних креслень та створення документальної історико-архітектурної довідки згідно матеріалів натурного дослідження, які в сукупності складають основу проекту;
• визначення характеру й видів робіт, що визначається з урахуванням нової утилітарної функції та стану збереженості;
• доповнення проекту консерваційно-реставраційних заходів технологічною картою на початку та при завершенні робіт;
• використання максимально наближеної сировини до історично наявних в пам’ятці конструкційних та будівельних матеріалів, враховуючи сировинну базу регіону;
• реалізація проекту має здійснюватися при систематичному архітектурно-будівельному та громадському контролі [2, с.101-102].

Первинними видами архітектурно-реноваційних робіт, які повинні проводитися в межах замкових комплексів з метою охорони, збереження та подальшого пристосування, є (в міру зростання складності та собівартості процесу):

1. Консервація - це сукупність науково-практичних захисних заходів, які спрямовані на стабілізацію фізичного стану та збереження залишків без докорінної зміни експлуатаційно-функціонального стану об’єктів, і передбачають очищення замкової території від різнорідних забруднень, стабілізацію та зміцнення композиційно-архітектурних деталей, забезпечення схоронності в конкретних умовах побутування, а також довготривалий захист від негативного впливу природно-атмосферних факторів (вітрової і водної ерозії, перепаду температур, світла та ін.).
2. Реставрація - найпопулярніший спосіб ревіталізації, що представляє собою комплекс заходів, спрямованих на виявлення, збереження і репрезентацію історико-культурної та естетико-архітектурної цінностей, запобігання подальшому руйнуванню через виправлення архітектурних втрат або дефектів, досягнення оптимальних умов тривалого збереження, а головне - створення можливостей для інтеграції в сучасне життя та виконання утилітарних функцій.
3. Реконструкція - це фізичне відтворення майже чи повністю втрачених замкових комплексів, які володіють унікальною історико-архітектурною, художньо-естетичною, містобудівною, атрактивною та науковою цінністю, на основі історико-археологічних, архітектурних, архівно-бібліографічних й іконографічних досліджень з використанням автентичних будівельних технологій і матеріалів.

Особлива увага в рамках проведення відновно-адаптивних робіт повинна приділятися формуванню інтер’єрів, для чого слід враховувати наступні вимоги:

• композиційно-просторова організація інтер’єру приміщень проектується та реалізується виключно на основі існуючої системи забудови і планування, що має історико-культурну цінність, але при цьому частково чи повністю зруйнована;
• сучасні форми, що застосовуються для створення інтер’єрів в історично сформованій замковій композиції, мають подвійне відображення: з одного боку, вони відповідають часу свого виникнення, відображаючи соціально-економічні потреби, рівень технічного розвитку та систему естетичних поглядів своєї епохи, а з іншого боку - вони повинні вступити в гармонійний контакт з оточенням, органічно поєднуватися з історичною забудовою;
• інженерно-технічні перебудови, що впливають на вирішення інтер’єру, повинні взаємодіяти з цінностями об’єкта, а тому існує необхідність виключення суперечок між історичними формами та сучасною апаратурою, яка має бути пристосована до даного типу будівлі;
• відношення історичної архітектури й сучасних приміщень з новими функціональними характеристиками має базуватися на дотриманні теоретико-методичних положень про взаємодію архітектурної форми та функції;
• облаштування інтер’єру (особливість стильової спрямованості, вибір обладнання, кольору, фактури, будівельних матеріалів і т. д.) залежить від типології культурно-розважальних закладів, що будуть в ній розташовуватимуться (готельно-ресторанні, видовищно-анімаційні, суспільно-культурні чи ін.), і майбутніх функцій [3, с.67]. Використання замкових комплексів може мати широкий діапазон

застосування, а самі споруди можна об’єднати за такими ознаками:

• пам’ятки, сучасне використання яких задовольняє потреби нового призначення, фізичне й моральне збереження об’єктів, навколишніх ландшафтів і забудов;
• пам’ятки, що задовольняють функціональний процес через їх фізичне та моральне збереження;
• пам’ятки, що задовольняють функціональний процес та їх фізичне збереження;
• пам’ятки, що задовольняють тільки їх фізичне збереження;
• пам’ятки, що задовольняють тільки новий функціональний процес;
• пам’ятки, сучасне використання яких не відповідає новій технології та їх збереженню;
• пам’ятки, які зовсім не використовуються;
• пам’ятки, які реставруються без нового функціонального призначення [4, с.34].

Як бачимо, процес пристосування замкових комплексів для виконання сучасних утилітарних функцій представляє складну теоретико-практичну задачу, яка вимагає врахування історико-художніх, інженерно-технічних та будівельно-конструктивних особливостей об’єктів, потребує виконання сукупності відновно-адаптивних заходів з консервації, реставрації, реінтеграції, санації, рекультивації і реституції архітектурно-ландшафтних складових ансамблю на основі контролю та моніторингу науковців, влади та громадськості.

На основі вищезазначеного та врахування специфіки історичного розвитку оборонно-замкового будівництва, а також культурно-етнографічних особливостей, була розроблена концепція суспільно-культурного та туристично-краєзнавчого пристосування, суть якої може реалізовуватися в двох напрямках:

1. нематеріальний вектор адаптації, що пов’язаний з відсутніми чи мінімальними змінами архітектурного вигляду (основний акцент зроблений на залученні замкових комплексів та призамкових територій до фестивально-подієвого простору);
2. матеріальний вектор, що полягає у модифікації приміщень замкових споруд за умови дотримання всіх архітектурно-будівельних норм для створення в них закладів туристично-рекреаційного (готельно-ресторанні та розважально-анімаційні), нетуристичного (культурно-освітні, суспільні) або комбінованого (музеї) використання.

Список використаних джерел

1. Сердюк О.М. Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Праці Центру пам’яткознавства. 2010. Вип.18. С.75-84.
2. Лесик О.В. Принципи реставрації пам’яток архітектури. Традиції та новаторство // Українська академія мистецтва. 2013. Вип.21. С.97-103.
3. Малишевська І.М., Кузнецова І.О. Особливості формування інтер’єрів культурно-розважальних комплексів з урахуванням впливу історичного середовища // Проблеми розвитку міського середовища. 2010. Вип.4. С.65-72.
4. Посацький Б.С. Формування архітектурного образу міста: навч. посіб. К., 1993. 107 с.
5. Пламеницька О.А. Збереження міст-фортець як багатокомпонентних архітектурно-містобудівних комплексів (реставраційний аспект) // Сучасна архітектурна освіта: Архітектура: образ, естетика, емоційний контекст: Матеріали VI Всеукр. наук. конф. (м. Київ, 7-8 листопада 2013 р.). К.: КНУБА, 2015. С.143-145.