Маховка В.М.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Управління туристичною індустрією: методологія
і практика» (м. Полтава, 6-7 жовтня 2016 р.)
Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2016. С.18-20.

Спортивний туризм як вид спеціалізованого туризму

На сучасному етапі тенденції розвитку сфери туризму дедалі більше орієновані на всебічну самореалізацію та самовираження особистості під час відпочинку, що вимагає формування відповідного туристичного продукту, який відповідатиме вимогам та задовольнятиме потреби туристів. Проведений аналіз світової практики розвитку туризму дозволяє зробити висновок стосовно поглиблення сегментації ринку туристичних послуг, що в свою чергу обумовлює поширення пропозиції та попит на спеціалізовані тури.

Зазначимо, що спеціалізований туризм являє собою систему окремих сегментів туризму, в основу виділення яких поставлена мета подорожі [2].

Порівняно з класичним туризмом спеціалізований передбачає організацію індивідуальних подорожей туристів, метою яких є прагнення різнобічно та ефективно проводити вільний час.

Одним з різновидів спеціалізованого туризму доцільно вважати спортивний. Спортивний туризм передбачає організацію проведення вільного часу та відпочинку в процесі здійснення активних видів діяльності, що потребує відповідної фізичної підготовки, наявності певного спорядження. Активні види відпочинку в більшості випадків припускають непрофесійне зайняття певними видами спорту (альпінізм, велоспорт, походи, гребля, плавання на інше).

До основних форм та видів спортивного (активного) туризму відносять: пішохідний, водний, велосипедний туризм, альпінізм, спелеотуризм, повітряний туризм тощо.

Спортивний туризм спрямований на зміцнення здоров’я, психофізичних та вольових якостей особистості, її інтелектуальних здібностей за рахунок участі у різних походах, експедиціях різної складності, змаганнях з техніки спортивного туризму, самодіяльних туристичних подорожах, мандрівних туристичних подорожах активного характеру [1].

Як вид спеціалізованого туризму спортивний туризм складає:

• по-перше, власне спортивно-активний, що передбачає певні вимоги (категорійність походів, спортивні змагання, отримання певних спортивних розрядів);
• по-друге, самодіяльний туризм спортивного характеру, що не передбачає використання специфічної туристичної інфраструктури, а організаційний момент покладений на групу туристів (вони самі обирають район подорожі, організують проїзд, не користуються послугами приміщень для розміщення та ін.);
• по-третє, спортивно-оздоровчий, типу «походів вихідного дня» з різними підходами до питання організації таких турів [2].

Спортивний туризм сприяє поширенню активних форм відпочинку та забезпечує виконання рекреаційної, пізнавально-культурної, виховної, економічної функцій. З іншого боку спортивний туризм як вид туристичної діяльності передбачає обирання місця відпочинку, що пов’язане з організацією різних спортивних заходів. Спортивні заходи можна використовувати як сприяючий та мотивуючий інструмент стимуляції розвитку туризму в країні. Таким чином, спортивні заходи можна розглядати як туристичний ресурс, використання якого сприятиме розвитку не лише туризму та сприятимуть поліпшенню іміджу країни в цілому.

Отже, розглядаючи спортивний туризм на спеціалізований сегмент ринку туристичних послуг необхідно акцентувати увагу на його популярності серед споживачів та можливих напрямах розвитку та сприятиме підвищенню конкурентоспроможності сфери туризму в цілому.

Список використаних джерел

1. Волкова І.І., Кондакова Г.О. Розвиток спортивно–оздоровчого туризму в Україні // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. 2014. №1144. Вип.3(1). С.151-157.
2. Дутчак С.В., Дутчак М.В. Деякі аспекти виділення сегментів спеціалізованого туризму та їх стан на території Чернівецької області // Туристсько-краєзнавчі дослідження. 1999. Вип.2. С.123-136.