Малюга Л.М.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Туристичний бізнес та екзистенційний пошук особистості"
(м. Харків, 3-4 квітня 2019 р.). Харків: ХДАК, 2019. 58 с. С.10-12.

Розвиток культурного туризму

Культурний туризм є одним із пріоритетних напрямків міжнародного, транскордонного співробітництва. Він покликаний служити ідеям інтелектуальної і моральної солідарності людства, утвердженню ідеалів толерантності в суспільстві, тобто повазі, прийняттю і правильному розумінню різноманіття культур нашого світу. У сучасних умовах культурному туризму відводиться роль ефективного фактору і інструменту зближення народів, запобігання конфліктності і нетерпимості, виховання поваги та толерантності.

Входження світової цивілізації в епоху глобалізації несе з собою серйозну загрозу посилення нерівності, знеособлення культури і способу життя, втрати самобутності, зміни або зникнення національних культур, зростання нетерпимості, конфліктності. У той же час з'являються нові можливості для розвитку транскордонного співробітництва. Ці тенденції актуалізують привернення уваги громадськості, вчених до питань збереження культурної спадщини, національних етнокультур, культурної самобутності, а також до проблем взаємодії туризму і культури, туризму і охорони культурного різноманіття, туризму та міжкультурного діалогу.

культурний туризм

Розвиток культурного туризму базується на використанні потенціалу етнокультур і культурної спадщини країн і регіонів. Всесвітня туристична організація вважає, що однією з фундаментальних основ індустрії туризму є властиве всьому людству бажання побачити і пізнати культурну самобутність різних частин світу. У внутрішньому туризмі культурна спадщина стимулює національну гордість за свою історію. У міжнародному туризмі культурна спадщина спонукає до поваги і прагненню дізнатися про інші культури і, як наслідок, сприяє миру і взаєморозумінню [1].

Культурний туризм розвивається в трьох взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих напрямках:

  • пізнання культури і культурної спадщини;
  • охорона і відродження культури;
  • діалог культур.

Культурному туризму притаманні основні гуманітарні функції:

  • культурно-пізнавальна та освітня;
  • культуроохоронна і консерваційна;
  • комунікаційна і миротворча.

Говорячи про пізнання, збереження і взаємодію культур, слід мати на увазі, перш за все, етнічні культури. Саме специфічність етнокультури визначає її привабливість для іноземних туристів, які є представниками інших культур.

Унікальне поєднання культурно-історичних, природних ресурсів українських регіонів роблять нашу країну привабливою як для внутрішніх, так і для іноземних туристів.

Головним змістовним компонентом культурного турпродукту є культурна спадщина. Під «культурною спадщиною» розуміється сукупність всіх об'єктів і явищ матеріальної і нематеріальної (духовної) культури народу, народності, етнічної групи, створених попередніми поколіннями і передаються наступним поколінням. Вони є основою для збереження культурної самобутності, фактором згуртування нації і представляють універсальну цінність з точки зору історії, естетики, етнології, антропології, мистецтва, науки. Культурна спадщина, таким чином, є надбанням усього людства.

До об'єктів культурної спадщини відносяться:

  • пам'ятники архітектури, монументальної скульптури, живопису, археології, історії;
  • твори художньої літератури, усної народної творчості, класичної та народної музики;
  • предмети народного побуту і костюма;
  • споконвічні народні промисли; фольклор, звичаї, традиції, свята, релігійні обряди і ритуали;
  • національні мови;
  • досягнення науки.

Цінність культурної спадщини зростає з плином часу. В першу чергу це пов'язано з його фізичним старінням, зміною, руйнуванням і втратою. Масовий туризм також сприяє руйнуванню і видозміни культурної спадщини народів в силу його комерційного використання.

Таким чином, зростаючий інтерес до культурної складової туризму актуалізує проблеми міжкультурної комунікації, міжнародного, транскордонного співробітництва, які пронизують усі сфери життя українського соціуму. Виникає необхідність ведення просвітницької діяльності суспільства (через ЗМІ, освіту, науку, засоби культури), спрямованої на формування поваги, терпимості, привітності по відношенню до туристів та гостей, що відвідують Україну. В кінцевому підсумку все це принесе задоволення очікувань і потреб споживачів культурного турпродукту під час подорожей. Сприятиме розумінню культурних звичаїв і традицій різних країн і народів, розвитку транскордонного співробітництва в умовах глобалізованого світу.

Список використаних джерел

1. Cultural Heritage and Tourism Development. Madrid: WTO, 2001. p.3.
2. Давиденко І. Культурний туризм як сучасний напрямок використання та збереження історико-культурної спадщини Одеського регіону // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2017. №2(8). С.49-53.
3. Коржанова А. Перспективные направления развития культурно-познавательного туризма в России // Фундаментальные исследования. 2015. №2. Ч.18. С.4044-4047.