Малявіна М.О., Сторожук О.А., Андрєєв С.С.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку
науки і освіти» (м. Полтава, 24-26 квітня 2025 р.)
Полтава: ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», 2025. 564 с. С.475-478.

Теоретико-методологічні основи дослідження туристичного села

Туристичне село - це нова форма сучасного туризму, територія, призначена для залучення туристів за рахунок використання сільського господарства та природних ресурсів туризму туристи приїжджають, щоб познайомитися із життям місцевого населення, його способом життя, традиційними господарствами та природними ландшафтами. Концепція туристичного села охоплює всі аспекти сільського життя, включаючи екотуризм, агротуризм, екосистемний туризм тощо.

При вивченні туристичних сіл доцільно використовувати наступний набір теоретико-методологічних підходів:

• Географічний. Дозволяє проаналізувати структуру та процес розвитку туристичних сіл з географічною погляду. Головними факторами тут є природні ресурси, кліматичні умови, місце розташування та інфраструктура регіону, а також зручності для туристів;
• Економічний. При вивченні економіки туристичних селищ аналізується розвиток місцевої економіки, створення необхідних робочих місць для місцевого населення, види економічної діяльності;
• Соціально-культурний. Роль туристичних сіл у збереження та розвитку культурної спадщини також важлива. Необхідно враховувати культурні традиції, звичаї та історичне значення туристичних територій;
• Екологічний. У туристичних селах важливо підтримувати екологічний баланс. Раціональне використання природних ресурсів, збереження біологічного розмаїття та розвиток екологічних навичок є однією з основних цілей екотуризму.

Сільський туризм являє собою сектор сучасної туристичної промисловості, орієнтований на використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості та її особливостей для створення комплексного туристичного продукту «сільська гостинність». Останнім часом сільський туризм стає одним із пріоритетних напрямів на туристичному ринку. Він являє собою злиття, можливо, двох найбільш впливових, але суперечливих рис сучасного життя. Не лише сили економічних, соціальних, культурних, екологічних та політичних змін працюють над перевизначенням

сільських просторів по всьому світу, а й широкі глобальні перетворення у моделях споживання та транспорту змінюють поведінку відпочиваючих та подорожі.

Сільський туризм у «чистому вигляді» має низку характеристик:

• відбувається на сільській території;
• є сільський за низкою характеристик - підприємства малого масштабу, відкриті простори, взаємодія з природою та природними об’єктами, спадщина, «традиційні» суспільства та «традиційність» у повсякденному житті;
• є сільський за масштабами - це стосується архітектури та поселень, зазвичай малого розміру;
• є традиційний за характером - сімейність, розміреність, органічність;
• є різноманітний за характером - комплекс, що включає сільське довкілля, економіку, історію та розташування.

Сьогодні не існує універсального визначення даного виду туристської діяльності, але підсумовуючи характеристики «чистого вигляду», дамо наступні визначення: сільський туризм (агротуризм, зелений туризм, екотуризм) - це виїзд громадян (як місцевих, так і іноземних) з постійного місця проживання у сільську місцевость з розміщенням у сільських гостьових будинках з туристичними цілями та/або участю в сільськогосподарських роботах, але без занять діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу у місці тимчасового перебування; сектор туристської галузі, орієнтований використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості та її специфіки для створення комплексного туристичного продукту. Сільський туризм можна розглядати не тільки як туристичний продукт, що відповідає сучасним вимогам, а також як альтернативну, несільськогосподарську форму зайнятості у сільській місцевості, що дозволяє вирішувати низку економічних та соціальних проблем.

Сільський туризм виступає масштабним та динамічним сегментом сучасного туристично-рекреаційного процесу. Зростання числа його учасників, починаючи з середини XX століття, на думку географів, економістів, культурологів, соціологів тощо, визначається цілим комплексом факторів, серед яких найважливішу роль грають процеси урбанізації, зміна культури споживання в постіндустріальному суспільстві, прогрес у транспортній інфраструктурі, посилення уваги до проблем збереження природного та культурного середовища [1-4].

Спираючись на [5], можемо зробити висновок, що сільський туризм - набір дій та послуг, які пропонуються місцевими фермерами та селянами для залучення туристів у їх місцевість, а також з метою отримання додаткового прибутку від цього виду діяльності. Це дає можливість кожному туристу не лише відпочити на лоні природи, але й поринути у традиції та звичаї місцевого населення.

Не дивлячись на те, що сільський туризм - нове явище, історія розвитку як виду туризму почала свій становлення у Західній Європі в 60-х та 70-х роках минулого століття. Територіально це явище концентрувалося в переважно сільськогосподарських районах Франції, Італії, Німеччини. Основним завданням такого виду туризму було збереження сільських поселень через відродження ремесел та підвищення підприємницької активності.

На сьогоднішній день, сільський туризм - один з найбільш перспективних видів туризму, що має позитивний вплив на сталий розвиток території та отримання економічної вигоди. Так, у Франції кожен третій турист - це сільський турист, у Великій Британії 10% підприємців, які ведуть бізнес у сільській місцевості, пропонують послуги у сфері сільського туризму, у Німеччині - 4%.

На сьогоднішній день склалися кілька національних європейських моделей організації сільського туризму: британська, французька, німецька, італійська, чеська, іспанська, польська та латвійська модель.

Виходячи з характеристик світових моделей сільського туризму, можна зробити висновок, що розвиток туризму у сільських регіонах - це інструмент перерозподільної моделі для скорочення розриву між найбільш відсталими сільськими районами та іншими галузями економіки. Ця модель передбачає, що сільські райони розглядаються переважно як райони слаборозвинені, структурно відстаючі від розвитку міських районів через несприятливі природні та соціально-економічні фактори та потреба розвитку, яка вимагає диверсифікації доходів сільськогосподарських підприємств, оскільки сільське господарство є основною галуззю виробництва у цих районах. Водночас, модель визнає, що сільське господарство не може бути єдиним важелем, за допомогою якого можна подолати розрив між цими районами та іншими сферами економіки.

Сформульоване Всесвітньою туристичною організацією визначення сільського туризму ґрунтується на наступних специфічних ознаках, що характеризують діяльність цього виду туризму [6]:

• розташування у сільській місцевості;
• функціональна побудова туристичного продукту, заснована на характеристиках сільського світу;
• сільська місцевість;
• традиційний характер.

Наявність культурно-історичних ресурсів, зокрема археологічних та етнографічних, створює основу для організації відпочинку та дозвілля у сільській території. Сільський туризм визначає всі сільські пропозиції, які обов’язково пов’язані з селянськими господарствами. Сільський характер підкреслюється, перш за все, бажанням туристів пізнати сільські традиції, культуру та природу, провести вільний час в автентичному сільському середовищі, де вони шукають тишу, чисте повітря та хочуть займатися спортом, ходити в походи [6]. Функціональна різноманітність видів туристично-рекреаційних занять у сільській місцевості зумовила широке використання таких суміжних із терміном «сільський туризм» визначень, як «сільський зелений туризм», з акцентом на аспектах природокористування, «агротуризм» та «фермерський туризм», із зазначенням на залученні туристів до сільськогосподарських робіт під час перебування у селі чи на фермі [2].

Наступні напрямки є ключовими у розвитку туристичних сіл:

• Поліпшення інфраструктури: розвиток туристичної інфраструктури, такої як дороги, туристичні центри, готелі та ресторани;
• Залучення місцевого бізнесу: співпраця з місцевими фермерами та виробниками для представлення їхньої продукції туристам;
• Розвиток екотуризму: охорона природи, створення екологічних місць туризму;
• Маркетинг та реклама: використання сучасних методів маркетингу та реклами для просування туристичних сіл.

Концепція туристичного села поширюється по всьому світу. Його майбутнє залежить від вирішення екологічних проблем, економічного розвитку, збереження культурної спадщини та підвищення рівня життя місцевого населення Основними факторами зростання туристичної галузі є стратегії, спрямовані на розвиток різних форм туризму, інноваційних технологій та екотуризму.

Отже, концепція туристичного села та теоретико-методологічні основи її вивчення забезпечують нові підходи та теоретичні основи розвитку туризму. Значний внесок у розвиток туристичних сіл за допомогою спеціалізованих наукових досліджень та практичних занять сприятиме розробці нових стратегій у сфері туризму та їх реалізації практично.

Туристичні села, як концептуальне явище, останніми роками стають невід’ємною частиною глобальної тенденції сталого розвитку туризму. Важливим аспектом їх розвитку є взаємодія з місцевими спільнотами та збереження культурної спадщини.

Методологічні засади досліджень таких об’єктів вимагають міждисциплінарного підходу, що поєднує соціологію, економіку, екологію та туризм. Це дозволяє створити ефективні моделі для підтримки стійкого туризму у сільських районах, який приносить користь як місцевим жителям, так і туристам.

Ключовими проблемами, що вимагають подальшого дослідження, є:

1. Розробка ефективних механізмів керування туристичними селами.
2. Оцінка впливу туризму на місцеву спільноту та природне середовище.
3. Підвищення привабливості сільських територій для туристів при збереження традиційних сільських практик та культурних особливостей.

Успішний розвиток туристичних сіл вимагає не тільки дотримання принципів стійкості, а також розробки інноваційних підходів, які зможуть враховувати інтереси різних зацікавлених сторін та відповідати сучасним вимогам туристичної галузі.

Список використаних джерел

1. Butler R., Hall C.M., Jenkins J. Tourism and Recreation in Rural Areas. Wiley, Londres, 1998. 274 p.
2. Canoves G., Villarino M., Priestley G. K., Blanko A. Rural Tourism in Spain: an Analysis of Recent Evolution. Geoforum. 2004. Vol.35. pp. 755-769.
3. Roberts L., Hall D. (eds). Rural Tourism and Recreation: Principles to Practice. CABI Publishing, 2001. 231 pp.
4. Sharpley J., Sharpley R. Rural tourism. An Introduction. International Thomson Business Press, 1997. 165 p.
5. Marketing Quality Rural Tourism Leader Technical Dossier. European Commission, 1995.
6. Paiu M.C., Turek Rahoveanu A. Rural Tourism - Alternative to the Development Rural Areas // Risk in Contemporary Economy: 18th ed. of the Conference (Galati, Romania, June 9-10, 2017). pp. 338-346.