Марків І.П.
Матеріали VІІІ Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки"
(м. Умань, 18 листопада 2021 р.)
Умань: Візаві, 2021. 751 с. С.624-628.

Безпека туризму як вагомий фактор розвитку галузі

Високий рівень життя кожного регіону держави безпосередньо залежить від ефективності використання ресурсного потенціалу усіх галузей національної економіки, у тому числі туристичної.

Впродовж останніх років туристична галузь в Україні має значний вплив на розвиток таких сфер як: економіка, торгівля, культура, послуг, транспорту, зв’язку тощо. За допомогою людських, історико-культурних та матеріальних ресурсів, Україна має відповідні умови для розвитку цієї галузі. Варто зазначити, що туристична галузь є однією із найбільш перспективних в Україні. Саме тому питання безпеки у туризмі сьогодні набуває все більшого значення.

Вивченню питання безпеки в туризмі приділяється значна увага. Зокрема, це досліджували науковці: Козинець В. [2], Марінін М. [4], Фокін С. [5] та інші. Вони виділяють три важливі питання для дослідження, а саме: сутність безпеки туризму, механізми, що забезпечують належний рівень безпеки, законодавчі та нормативні акти.

Варто зазначити, що над питаннями безпеки туризму працює багато міжнародних організації: Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація та ін. Всесвітня організація охорони здоров’я видає «Епідеміологічний щорічник» [6].

Туристична галузь України регулюється державною політикою з питань туризму. Проаналізувавши переваги розвитку туризму, Урядом України було прийнято Розпорядження №168-р від 16 березня 2017 року «Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року». У стратегію включено безліч напрямків, зокрема, «Безпека туристів». Цей напрям передуватиме підвищенню якості надання туристичних послуг шляхом захисту інтересів та прав туристів [6].

В Україні Законом «Про туризм» визначено, що безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Згідно Закону України «Про туризм» суб’єкти туристичної діяльності зобов’язані:

• забезпечити особисту безпеку туристів, збереженість їх майна;
• інформувати туристів про загрозу їхній безпеці у країні (місці) тимчасового перебування;
• надавати необхідну допомогу туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;
• забезпечити туристам (екскурсантам) можливість безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;
• притримуватись заборони використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;
• забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);
• забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;
• оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб [1].

Також варто зазначити, що особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов’язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки [4].

Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України [1].

Вивчаючи підходи науковців щодо безпеки туризму, можна виділити три її складові:

• безпека туристичного бізнесу (економічна безпека туризму);
• безпека туристичних об’єктів (екологія, географія);
• безпека в туризмі (безпека туристів) [3];

Беручи до уваги підходи науковців, безпеку туризму можна класифікувати за змістом:

• безпека туристичних споруд та обладнання (технологічна безпека, інженерна безпека);
• безпека туристичного обслуговування (безпека проживання, безпека харчування, безпека рекреаційних занять, безпека транспортних послуг);
• медична безпека туризму (безпека медичних послуг, безпека здоров’я туристів);
• інформаційна безпека туризму (безпека інформаційного середовища, безпека персональних даних);
• екологічна безпека туризму (безпека у надзвичайних ситуаціях, безпека життєдіяльності в туризмі, безпека екосистем у туризмі);
• фінансова безпека туризму (ринкова безпека, валютна безпека);
• соціальна безпека туризму (культурна безпека, демографічна безпека, кримінальна безпека);
• політична безпека туризму (геополітична безпека, військово-політична безпека, політико-правова безпека) [2].

Безпека туризму повинна базуватися на продуманій комплексній системі заходів, при умовах, якщо не будуть обмежуватись права, інтереси і свобода самих туристів. Також важливо передбачити події, які можуть завдати шкоду туристам.

Статистика показує, що кількість туристичних подорожей вагомо зростає. Саме тому зростає необхідність дотримання заходів безпеки під час поїздок. Насамперед потрібно акцентувати на регіонах де є складне соціально-політичне становище [5].

Забезпечення якості послуг та безпеки в туризмі відбувається на різних рівнях, що включають у себе:

• туристські підприємства;
• адміністрація туристських центрів;
• місцеві влади;
• національні органи по туризму та центральні власті держав;
• міжнародні організації та міждержавні органи.

Кожен з цих рівнів має вносити свій внесок у туризм.

Отже, одним із пріоритетів державної політики будь-якої країни, для якої туризм є вагомим орієнтиром у культурному та соціально-економічному розвитку, є забезпечення безпеки в туризмі. В Україні важливу увагі приділяють розвитку туристичної галузі. Саме тому, держава здійснює правове регулювання діяльності суб’єктів, які організовують відпочинок громадян, а також створюють умови для їх комфортних і безпечних подорожей.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України від 18.11.2003 р. №1282-IV.
2. Козинець В. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: навч. посіб. К.: Кондор, 2006. 575 с.
3. Корж Н.В., Заноско О.В. Формування системи економічної безпеки індустрії туризму як складової стійкого розвитку туризму в Україні // Економіка. Управління. Інновації. 2011. №2.
4. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме. М.: Финансы и статистика, 2004. 144 с.
5. Фокін С.П. Транспортування туристів спеціалізованими організаціями під час виникнення надзвичайних ситуацій // Взаємодія транспорту і туризму: тенденції, проблеми, перспективи: Зб. наук. праць. К.: Принт-центр, 2012. С.174-177.
6. Kovari I., Zimanyi K. Safety and Security in the Age of Global Tourism (The Changing Role and Conception of Safety and Security in Tourism) // Applied Studies in Agribusiness and Commerce. 2011. Vol.5(3-4). pp.59-61.