Матвійчук М.М.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.205-207.

Стан гірськолижних курортів України

Гірськолижний туризм в Україні сьогодні однозначно найкращий серед усіх інших видів екстремального туризму. Його поява пов’язана з розвитком величезної ресурсної бази, сприятливими погодними умовами та повноцінним розвитком туристичної інфраструктури на популярних гірськолижних курортах. Особливо в Карпатах, де 5-6 місяців у році зимові. Гірськолижний туризм - це комбінований туризм, який включає: спорт і відпочинок, оздоровлення і екстрим, екологію, елементи дозвілля. В останні роки гірськолижний туризм в Україні стрімко розвивається у вигляді повноцінних сучасних гірськолижних курортів, що пропонують різноманітні основні та додаткові послуги. Важливу роль у розвитку гірськолижного туризму відіграють природні фактори, специфіка яких залежить від географічного розташування гірськолижного курорту. В Україні найбільшим центром гірськолижного туризму є регіон Карпат, який складає 16 гірськолижних курортів різних за розміром і складністю трас та відповідним інфраструктурним забезпеченням.

Саме правильний розвиток інфраструктури гірськолижного курорту дає можливість отримати туристу незабутній комфорт проведення активного або пасивного виду відпочинку. Привабливість того чи іншого гірськолижного центру залежить від його транспортної доступності, різноманітності і протяжності трас катання, умов розміщення. На сьогоднішній день створена ціла індустрія зимового спорту завдяки наявним кліматичним і природним ресурсам гірськолижних курортів України, а також інвестицій у перспективні гірськолижні комплекси. Сучасний гірськолижний курорт може запропонувати своїм клієнтам безліч різноманітних послуг, починаючи від трансферу групи до гірськолижного курорту, закінчуючи великою кількістю розважальних центрів дл нагляду за дітьми. Головним ресурсом, за яким приїжджають туристи це гірськолижні траси, а саме їх різноманітність. Зважаючи на природні умови кожен з гірськолижних курортів володіє різними за складністю гірськолижними трасами. Сучасний розвиток гірськолижного туризму передбачає категорізацію трас за складністю. Всього трас, згідно міжнародному маркуванню, чотири, розрізняються вони за кольором.

Green run - зелена траса - найлегша траса (для новачків). Відрізняється положистістю і широким викочуванням. Зрідка на таких трасах ухил більше, ніж умовний: можна без побоювань їхати прямо вниз, без поворотів і прискорень.

Є ділянки, на яких фактично немає ухилів, тому для прискорення необхідно відштовхуватися палицями.

Blue run - синя траса - наступна за рівнем складності траса (також підходить для новачків). Полога, але більш складна у порівнянні з зеленою. Ухил буває маленький, проте достатній для лижника, який засвоїв повороти, щоб прокотитися на швидкості. Сині траси ретельно укочуються ратраком, без горбів і різких перепадів висот, але досить широкі, що дозволяють робити повороти великого радіуса.

Red run - червона траса - складна траса (для просунутих лижників). На таких трасах пологих ділянок практично немає, зрідка зустрічаються круті, але недовгі спуски. Такі траси ратраки зазвичай інтенсивно «прасують». Але до кінця дня рівного полотна тут не побачиш: на схилах, що користуються популярністю, лижників завжди багато і поява горбів неминуче.

Black run - чорна траса - найскладніша траса (для професіоналів). Призначена тільки для професійних лижників або лижників з великим досвідом. Зазвичай на такі траси ратраки не виходять - тут можуть бути цілинний сніг, горби, різкі перепади висот, круті повороти і дуже вузькі ділянки [4].

У сучасному розумінні траса - це складне технічне спорудження стандартизоване сертифікатами якості, спеціально підготовленими ділянками з відповідними вимогами безпеки і якісним покриттям снігового полотна для забезпечення масового катання в період сезону. Найбільш суворі вимоги покладають на складні (чорні траси). Тому діапазон схилів, придатних для їх спорудження, більш обмежений, ніж для прокладки навчальних і туристських трас. Спортивні траси відрізняються розмаїттям форм рельєфу, таких, як ували, спади, гребені, горби і спеціально виготовлені гірки для виконання трюків. При проектуванні карти трас враховується висота місцевості, відповідний рівень снігового покриву, вітру і експозицію схилів. Трасу прокладають по схилах різної крутизни плавною звивистою лінією. Складні ділянки чергуються з простими, круті - з пологими, на яких лижник міг би трохи перепочити [3].

Отже основними складовими сучасного гірськолижного курорту є:

  • підготовлені траси різної протяжності і складності проходження;
  • розвинута системі канатних доріг;
  • служби з обслуговування трас і контрольно-рятувальні групи;
  • сервісні центри;
  • пункти видачі прокатного інвентарю;
  • медичні пункти;
  • льодовий каток;
  • торгівельні майданчики;
  • готельно-ресторанні комплекси;
  • спа-комплекси;
  • розважальні центри.

Крім цього, зважаючи на здебільшого екстремальні умови катання, існує велика ймовірність отримати травми при катанні. Для цього на гірськолижних комплексах створюються гірськолижні школи з висококласними інструкторами для підготовки новачків і інструктування більш досвідчених лижників. Найчастіше основні елементи гірськолижної інфраструктури є подібними, але зважаючи на розташування гірськолижного курорту, наявністю різних за розміром і складністю трас дає змогу гірськолижним курортам урізноманітнювати інфраструктуру. Найбільша частка гірськолижних курортів України в Івано-Франківській і Закарпатській області. Акумуляція декількох курортів в одному регіоні сприяє створенню цілого кластеру гірськолижних курортів.

Буковель

Чисельність населення задіяного до гірськолижного туризму та спорту оцінюється в 200-300 осіб, це вкрай низький показник та це вказує на те, що в цьому виді туризму криза. Сучасний етап розвитку спортивного туризму розвивається у двох напрямках: маршрутний туризм (маршрути туристично-спортивний туризм) і змагальний туризм (підготовка та участь у спортивно-туристично-технічних змаганнях). В історії спортивного туризму в Україні ці дві сфери завжди були нероздільні. Але якщо трекінг є основним видом туризму і спортивної діяльності і був введений в спортивну класифікацію давно (вперше у 1949 році), то туристичні змагання і збори мають другорядний характер. Вони часто використовуються, щоб перевірити, чи готова туристична група продовжити засекречений маршрут [2].

Стан гірськолижних курортів України неодноразово можна вважати проблемним і водночас перспективним. Гірськолижні курорти України приваблюють відвідувачів як з України, так і з-за її меж, завдяки доступності, доступності та певному рівню сервісу, що приваблює туристів. Однак багато курортів мають певні проблеми, які ускладнюють їх функціонування взимку та влітку. Наприклад, невідповідні умови та відсутність якісних трас, проблеми зі снігозабезпеченням та відсутність систем зберігання та постачання снігу, а також відсутність інфраструктури для активного літнього відпочинку. Однак за останні роки в Україні проведено велику роботу з розвитку гірськолижних курортів. Були оновлені траси та обладнання, побудовані нові траси та підйомники, побудовані готелі та колиби. Тут також добре розвинена інфраструктура для літнього відпочинку, включаючи веломаршрути, екскурсійні маршрути та такі види активного відпочинку, як рафтинг [1].

Взагалі можна стверджувати, що умови українських гірськолижних курортів поступово стають кращими, але для повноцінного розвитку та конкурентоспроможності необхідно запровадити багато змін.

Список використаних джерел

1. Асоціація професійних гірськолижних інструкторів України. URL: http://apsi.com.ua/.
2. Коваль О. Гірськолижні курорти України. URL: https://tourinform.org.ua/hirskolyzhni-kurorty-ukrajiny-2.
3. Подус В.В., Яковчук О.В. Інфраструктурна диверсифікація використання території гірськолижних курортів України. URL: https://eprints.kname.edu.ua/51042/1/ilovepdf_com-197-200.pdf.
4. Словник гірськолижника. URL: https://www.mouzenidis.com/uk-ua/bulgaria/article/slovar-gornoliznika.