Михайліченко Г.І., Дворська І.В.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах партнерства:
освіта, наука, практика» (м. Львів, 27-29 жовтня 2021 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2021. 202 с. C.38-43.

Антикризові сценарії розвитку туризму в пост-пандемічний період

Сфера туризму, яка демонструвала з середини ХХ століття неухильний розвиток та щорічний приріст на рівні 4-5% й посіла третє місце у формуванні світового валового продукту зазнала патологічних змін у 2020-2021 роках. Найбільшого впливу спричинили події, які сталися раптово та наслідки яких докорінно вплинули на світову туристичну індустрію, а саме:

• терористичні акти (2001 р., 2016 р.), що унеможливлюють гарантувати безпеку подорожей;
• економічні кризові явища, що суттєво вплинули на рівень туристичного споживання (2008-2009, 2010-2013);
• політичні катаклізми та анексія частини території України (2013 - по сьогодні);
• поширення вірусних захворювань та вживання заходів проти-пандемічного впливу (2003, 2015, 2019 - по сьогодні).

Але нищівного удару зазнала індустрія туризму саме в результаті пандемії COVID-19, важкі наслідки поширення якого призвели до повного закриття кордонів та подекуди 85-97% скорочення кількості подорожан в країнах світу у 2020-2021 роках. Це справило величезний соціальний та економічний колапс в країнах активного туризму, скоротивши потоки туристів, згорнувши всі інвестиційні програми розбудови туристичної інфраструктури. Закриття країн для відвідування іноземними туристами та карантинні заходи всередині країн призвели до повного паралічу системи туризму. COVID-пандемія призвела до скорочення мільйонів робочих місць. За даними Всесвітньої ради з подорожей і туризму (WTTC) у найближчий час із галузі туризму звільнено 174 мільйони осіб. Таких масових скорочень у галузі туризму до теперішнього часу не було [1].

Карантинні заходи змусили всі країни світу закривати кордони та вводити жорсткі обмеження, що негативно вплинули на туристичні потоки. Медико-санітарні формальності і на сьогодні подекуди забороняють вільний в’їзд іноземних туристів до країн світу, а країни активного туризму вишукують шляхи заповнення туристичної інфраструктури хоча б туристами та екскурсантами з внутрішнього ринку.

Обмежувальні заходи пандемічного характеру вплинули на всі галузі країн світу, однак, саме туризм зазнав найбільших втрат. Згідно зі статистикою Барометру міжнародного туризму UNWTO, у січні 2021 світові туристичні потоки скоротилися на 87%. Це сталося вперше в історії міжнародного туризму та призвело до колосальних збитків для всіх учасників туристичного ринку (турагенцій, туроператорів, перевізників тощо) [2].

Світ, а відтак і сфера туризму, переживаючи новий період інноваційного пату, стрімко змінюється, і вишукує нові заходи щодо виходу з кризи, сценарії виходу, шукає варіанти роботи закладів туристичного бізнесу в умовах невизначеності й непередбачуваності. Наразі актуальні питання антикризового управління та розробка нових підходів до управління підприємствами сфери туризму, що ускладнені анти-пандемічними заходами є надзвичайно важливими в туристичному менеджменті.

Розв’язання такого складного завдання для галузі неможливе без високої інтелектуалізації суб’єктів антикризового управління підприємством та розробки нових методів управління, а також пошуку нового нестандартного управлінського інструментарію.

Постпандемічний розвиток туризму вимагає консолідації зусиль всіх органів влади, пошуку консенсусних рішень туристичних адміністрацій із закладами охорони здоров’я та медичними установами країн світу щодо пошуку варіантів виходу з кризи, проактивних дій та адаптації до умов середовища, яке постійно змінюється.

За останні роки світовий туристичний ринок зазнав ряд трансформацій, що вплинули як на географію подорожей, обсяги споживання туристичного продукту, рівень освоєння туристичних ресурсів, зміни в попиті та пропозиції продукту сталого туризму.

Країни активного туризму світу демонстрували вживання заходів державної підтримки туристичного сектору. Так, за рахунок розробки програм підтримки працівників готелів та туристичних підприємств, запровадження жорстких правил охорони здоров’я та безпеки, розроблені протоколи з попередження ризику ураження вірусом, скорочення довільних витрат, повне виключення додаткових витрат і призупинення всіх операцій на ринках капіталу.

Головними ключовими позиціями заходів забезпечення протиепідеміологічної стійкості та повноцінного функціонування туристичної сфери, що реалізувались урядами країн світу, було забезпечення та досягнення оптимального балансу між економічними інтересами туристичної сфери та захистом споживачів туристичних послуг з погляду і їх безпеки та охорони здоров’я; було задіяно всі економічні механізми для виживання та після-карантинного відновлення туристичного бізнесу, але цього виявилося недостатньо.

Нерозуміння процесів, які безсистемно відбуваються в туризмі, та формування нової видозміненої ситуаційної стратегії, створення нових моделей організації та управління туристичною індустрією призводять до втрат та посилюють кризові явища в економіці світового і національного туризму.

На сьогодні потрібні нові технології та моделі антикризового управління, спрямовані на вихід підприємства із кризової ситуації чи підтримку стабільності в умовах проявів економічної невизначеності.

Слід зауважити, що поведінка компаній в кризовій ситуації впливає на її імідж, визначає її подальшу долю в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Невірно обраний механізм управління в умовах кризи, яка наближається, чи вже настала може стати причиною серйозних фінансових втрат, у результаті яких компанія буде змушена піти з ринку. Топ-менеджменту та власникам компаній для успішної діяльності туристичних підприємств необхідна ефективна система управління, організована таким чином, щоб дати можливість своєчасно і швидко приймати релевантні управлінські рішення, використовуючи при цьому мінімальний набір підсистем, методів і інструментів управління.

В цих умовах стає важливим знання циклічного характеру розвитку соціально-економічних систем, що дозволить передбачити кризові ситуації і готуватися до них, а також розуміти природу кризи та причини її виникнення та розробити механізми управління й процедури, за допомогою яких можна вийти з кризових ситуацій з найменшими втратами і в найкоротші терміни.

Оскільки останнім часом все гостріше актуалізувалась потреба компаній бути підготовленими до постійних змін зовнішнього середовища (наприклад, у зв’язку зі Світовою фінансовою кризою, через розповсюдження COVID-19 та ін.) основним завданням підприємств туристичного бізнесу є розробка для кожного ситуативного випадку в залежності від факторів внутрішнього середовища організації концепцій антикризового менеджменту, програм антикризового управління, враховуючи всі умови і особливості зовнішньої та внутрішньої господарської системи, а також стадію життєвого циклу організації і глибини кризової ситуації, що викликала зміни.

Означені проблеми дозволили виокремити невирішені нині наукової спільнотою питання туристичного менеджменту щодо розроблення методичних положень і рекомендацій з антикризового управління туристичними підприємствами, які можуть стати ефективним інструментарієм для підготовки і реалізації обґрунтованих управлінських рішень, а також використовуватися в якості методичних рекомендацій керівниками туристичних підприємств. Врахування специфіки кризового явища дозволить розробити дієву антикризову стратегію і вибрати відповідні інструменти та досягти наступних цілей:

• запобігання впливу на підприємство руйнівних кризових факторів пандемічних та інших несприятливих явищ зовнішнього та внутрішнього підприємницького середовища;
• розробці антикризових маркетингових заходів;
• розробці антикризової системи управління персоналом, з врахуванням нових вимог глобального ринку;
• створення і підтримку діяльності підприємства в режимі виживання в умовах кризових змін;
• стабілізації і виведення підприємства з кризи за допомогою програм фінансового оздоровлення, реструктуризації, підвищення конкурентоспроможності тощо або, коли нормалізація діяльності підприємства неможлива, - санації й визначення і збереження хоча б окремих «здорових» частин підприємства, ліквідації підприємства з найменшими втратами;
• пошуку й залучення ліквідних ринків збуту туристичного продукту дестинацій;
• пошук шляхів координації та організаційної підтримки виведення підприємств з кризового стану;
• використання усіх можливих внутрішніх ресурсів підприємств туристичної галузі для пом’якшення кризового впливу;
• формування заходів фінансового оздоровления і контроль за реалізацією цих заходів.

Список використаних джерел

1. 174 Million Travel & Tourism Jobs Could Be Lost due to COVID-19 and Travel Restrictions, Says WTTC. URL: https://www.travelagentcentral.com/your-business/wttc-174-million-travel-tourism-jobs-could-be-lost-due-to-covid-19-travel.
2. UNWTO World Tourism Barometer and Statistical Annex. January 2021. Vol.19. No.1. URL: https://tourlib.net/wto/UNWTO_Barometer_2021_01.pdf.