Миргородська О.Л., Бобух М.
Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасний стан та потенціал розвитку
індустрії гостинності в Україні»
(м. Херсон, 25 квітня 2023 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2023. 172 с. С.103-104.

Екстремальний туризм як світовий тренд

Запит на здоровий спосіб життя наприкінці ХХ початку ХХІ ст. у цивілізованих країнах світу сприяв пожвавленню більш активних форм відпочинку. На противагу купально-пляжному та культурно-пізнавальному туризму починає зростати інтерес до активного (й навіть екстремального) туризму. Найбільш затребуваними активні види туризму стають серед молоді. Однак і люди старших вікових груп не лишаються осторонь.

Ми поділяємо точку зору Н. Паньків та Н. Дрозда щодо того, що потяг до екстриму, до «гострих відчуттів» найбільш притаманний мешканцям сучасних урбанізованих територій [4]. І також вважаємо, що екстремальний туризм є доволі перспективним напрямком туризму ХХІ століття.

Єдиного визначення екстремального туризму у сучасних туризмознавчих дослідженнях не існує. Наприклад В. Казаков розглядає екстремальний туризм як «різновид туризму, який передбачає відвідування різноманітних природних або техногенних об’єктів, що несуть певний ризик для здоров’я людини» [2].

О. Колотуха пропонує розглядати екстремальний туризм як «види подорожей, що значно перевищують нормативні вимоги класифікатора спортивних подорожей, а також форми активної діяльності з підвищеним ризиком для життя, які здійснюються під час спортивних походів або спеціалізованих змагань» [3].

На думку В. Приткова та А. Жердьова, «екстремальний туризм - це вид туризму, який об’єднує подорожі, що пов’язані з активними способами пересування і відпочинку на природі та найвищим ризиком для життя» [5].

Очевидно, що розвиток екстремального туризму можливий лише за наявності специфічних природних умов або умов, створених людиною штучно. Штучно створені умови, мають нести певний елемент небезпеки для життя і здоров’я людини. Подібні, небезпечні умови, можливі на суходолі (у тому числі й у горах, печерах), на воді, у повітрі.

Зважаючи на зазначений нюанс, Н. Паньків і Н. Дрозд (спираючись на дослідження своїх попередників) пропонують об’єднувати усе розмаїття екстремальних видів туризму у такі групи:

• водні види екстремального туризму;
• наземні види екстремального туризму;
• повітряні види екстремального туризму [4].

До групи водних екстремальних видів туризму фахівці відносять дайвінг, віндсерфінг, каякінг, рафтинг та інші. Між собою ці види суттєво різняться.

Зокрема дайвінг являє собою підводне плавання із використанням спеціального обладнання. Віндсерфінг - це різновид вітрильного спорту, коли спортсмен керує спеціально обладнаною дошкою з вітрилом. Каякінг передбачає переміщення по воді на байдарці. Рафтинг - це сплав гірською річкою на каноє або спеціальному плоту [4].

Група наземних видів екстремального туризму є найбільш різноманітною. До цієї групи відносять альпінізм, скелелазіння, спелеотуризм, маунтенбайкінг, сандбордінг, сноубординг і багато інших.

Альпінізм - це вид спорту, який основною метою ставить проходження маршруту, що пролягає через гірську вершину. Спелеотуризм - технічно складний вид спортивного туризму, що передбачає проходження туристами підземних порожнин - печер, за умов високої вологості повітря, невисоких температур повітря та повної відсутності природного світла. Сноубординг являє собою швидкий спуск по засніженим схилам гір на спеціальному спортивному снаряді - сноуборді [3].

Сутність сандбордингу полягає у їзді на сноуборді по піщаним дюнам, барханам, насипах у кар’єрах. Маунтінбайкинг - вид спорту, що передбачає їзду на велосипеді бездоріжжям, переважно пересіченою місцевістю (зокрема - гірською) [4].

До групи повітряних видів екстремального туризму фахівці відносять стрибки з парашутом, банджі-джампінг, вінгсьют, дельтапланеризм, парапланеризм, польоти на повітряній кулі тощо.

O. Бобловський пропонує виділяти окремою групою екзотичний екстремальний туризм. До цієї групи він зараховує кайтсерфінг, космічний туризм, джайлоо-туризм, подорожі на Північний та Південний полюси [1].

Як бачимо, екстремальний туризм є доволі різноманітним у своїх проявах, а тому знаходить все нових і нових прихильників по всьому світу. Варто зазначити, що екстремальний туризм, здебільшого, доволі не дешеве задоволення. Однак, справжніх екстремалів це навряд чи зупинятиме.

Список літератури

1. Бобловський О.Ю. Розвиток спеціальних видів туризму в Україні // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2017. Вип.182. С.278-287.
2. Казаков В.Л. Екстремальний туризм на Криворіжжі. Дніпропетровщина: Альманах. 2009. С.44-52.
3. Колотуха О.В. Словник-довідник зі спортивного туризму та активної рекреації: географія, систематизація, практика. Кропивницький: Видавництво Льотної академії НАУ, 2017. 392 с.
4. Паньків Н., Дрозд Н. Тенденції розвитку екстремального туризму в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2022. №6. Т.1. С.130-145.
5. Притков В.Ю., Жердьов А.Е. Екстремальний туризм в Україні: сучасний стан та перспектива розвитку // Географія та туризм. 2012. Вип.19. С.44-51.