Миронов Ю.Б., Михальський Ю.В.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку
науки і освіти» (м. Полтава, 24-26 квітня 2025 р.)
Полтава: ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», 2025. 564 с. С.212-213.

Іван Франко як один із ідеологів національної туристичної діяльності в Україні

Іван Франко, визначна постать української культури та літератури, відомий не лише як письменник, публіцист і політичний діяч, але й як один із перших ідеологів національної туристичної діяльності в Україні. Його глибокі роздуми про значення природи, культури та історичної спадщини для формування національної свідомості стали основою для розвитку ідей, які згодом перетворилися на сучасний український туризм.

Іван Франко постає як один із фундаторів національної туристичної діяльності в Україні, що підтверджується науковими дослідженнями. Так, В. Великочий акцентує увагу на його ролі в розвитку туристичного руху, зокрема в організації подорожей, що сприяли формуванню національної самосвідомості [1]. Ю. Земський підкреслює значення Франка у становленні краєзнавчого туризму XIX століття, завдяки якому українці могли краще пізнати свою історію та культуру [2]. Н. Розінкевич аналізує літературні подорожі Франка, що відображають його інтерес до туристичного руху та популяризації мандрів як засобу національного самоусвідомлення [4]. Відтак, метою цього дослідження є висвітлення ролі Івана Франка як одного із перших ідеологів національної туристичної діяльності в Україні, розкриття його внеску в розвиток краєзнавчого та культурного туризму, а також аналіз його ідей щодо значення подорожей для формування національної самосвідомості.

Ще будучи учнем Дрогобицької гімназії та студентом Львівського університету, Іван Франко здійснював мандрівки Прикарпаттям і в Карпати й усвідомив велике науково-пізнавальне й національно-патріотично значення подорожей [1; 5]. Франко розумів важливість збереження та популяризації природних багатств і культурних пам’яток України. Він бачив у цьому не лише шлях до зміцнення національної ідентичності, але й спосіб об’єднати українців, розділених географічними, соціальними та політичними бар’єрами. У своїх численних творах він закликав до пізнання рідного краю, дослідження його краси та багатства. Він писав про гори, ліси, річки, мальовничі села та історичні місця, які надихали його як митця і громадянина.

Особливо важливим аспектом туристичної активності Франка була його увага до Карпат. Саме цей регіон він вважав одним із найважливіших символів української природи та культури. Франко неодноразово подорожував Карпатами, досліджуючи місцеві звичаї, традиції та побут. У його творах збереглися детальні описи гірських ландшафтів, які не лише вражають красою, але й слугують засобом передачі глибокого емоційного та духовного зв’язку з рідною землею [3]. Його заклик «йти в народ» можна розглядати як заклик до збереження національної культурної спадщини.

Іван Франко розумів, що туризм має великий потенціал для розвитку економіки та культури. Він бачив у ньому засіб для освіти, виховання любові до рідного краю і формування національної свідомості. У своїх публіцистичних статтях Франко неодноразово підкреслював, що українці мають пізнавати свій край, його історію та традиції, щоб усвідомити власну унікальність і роль у світі. Таке ставлення до туризму як до важливого інструмента національного відродження було революційним для його часу і залишається актуальним сьогодні.

У своїх листах і статтях Франко ділився досвідом подорожей, наголошуючи на необхідності організованого підходу до пізнання рідного краю. Він акцентував увагу на важливості створення нових туристичних маршрутів, доступності природних і культурних пам’яток для широкого загалу. Франко вважав, що подорожі сприяють не лише фізичному здоров’ю, а й духовному збагаченню людини. Його ідеї лягли в основу формування туристично-екскурсійної діяльності, яка стала популярною в Галичині наприкінці XIX - на початку XX століття.

Значення Івана Франка як ідеолога національної туристичної діяльності важко переоцінити. Його ідеї про необхідність вивчення та популяризації української природи й культури стали важливими орієнтирами для кількох поколінь українців. Франко не просто закликав до подорожей - він пропонував ідеологічне підґрунтя для цього процесу, яке базувалося на любові до рідної землі, усвідомленні її унікальності та прагненні до її збереження. Його літературна спадщина надихає сучасних українців на активне дослідження власного краю, на розвиток туризму як важливого елемента національної культури. Франко демонстрував, що туризм - це не лише подорожі, але й можливість переосмислення себе як частини нації, можливість створити міцний зв’язок із минулим і закласти основи для майбутнього. У цьому сенсі його ідеї залишаються актуальними й сьогодні, коли туризм в Україні стає важливим чинником культурного й економічного розвитку. Подальші наукові розвідки можуть не лише розширити наше розуміння внеску Івана Франка в українську культуру й туризм, але й сприяти застосуванню його ідей у сучасній теорії та практиці туристичної діяльності.

Список використаних джерел

1. Великочий B.C. Іван Франко як один з фундаторів національної туристичної діяльності в Україні (до 160-річчя від дня народження) // Туристичний, готельний і ресторанний бізнес: інновації та тренди: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7 квітня 2016 р.). К.: КНТЕУ, 2016. 362 с. С.135-138.
2. Земський Ю. Становлення краєзнавчого туризму в Україні XX ст. // Емінак. 2018. №1(3). С.53-58.
3. Подорожі в українські Карпати: Збірник / Упорядкування і вступна стаття М.А. Вальо. Львів: Каменяр, 1993. 279 с.
4. Розінкевич Н. Іван Франко і мандрівна література // Київські полоністичні студії. 2017. Т. 29. С. 403-410.
5. Франко П. Прогульки і таборування // Шлях виховання й навчання. 1937. Кн.І. С.21-24.