Миронов Ю.Б.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 15-16 травня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 258 с. C.67-70.

Проблеми масового туризму та шляхи їх вирішення у контексті сталого розвитку

Масовий туризм, який характеризується значним напливом туристів до популярних дестинацій, став однією з ключових особливостей глобального туристичного ринку XXI століття. Незважаючи на економічні вигоди, які приносить ця форма туризму, зокрема зростання доходів від туризму, створення робочих місць та стимулювання розвитку суміжних галузей, її негативні наслідки стають все більш очевидними. Зростання туристичних потоків призводить до перевантаження інфраструктури, деградації природного середовища, втрати культурної автентичності та погіршення якості життя місцевого населення.

Однією з найбільш очевидних проблем масового туризму є перенасичення туристами (overtourism), що спостерігається у таких містах як Прага, Венеція, Барселона та ін. Наприклад, у 2023 році Венецію відвідали понад 13 млн. туристів, у той час як постійне населення міста становить приблизно 250 тис. осіб [2]. Це призводить до суттєвого дисбалансу між інтересами туристів і потребами місцевих жителів. Таке перевантаження впливає на житлову політику (зростання цін на оренду), транспортну систему, якість послуг і зростання соціального напруження.

Масовий туризм також значно впливає на навколишнє середовище. Великі потоки туристів спричиняють інтенсивне використання природних ресурсів, зростання рівня забруднення, а також пошкодження екосистем. Відомо, що один трансатлантичний авіарейс на одного пасажира продукує в середньому 1,6 тонни CO₂, що є вагомим внеском у зміну клімату. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації (UN Tourism), туризм відповідає за приблизно 8 % загального світового викиду парникових газів [1]. Крім того, будівництво туристичної інфраструктури, особливо в екологічно чутливих районах, призводить до фрагментації середовища проживання диких тварин і втрати біорізноманіття.

Іншою важливою проблемою є комерціалізація та уніфікація культурних практик. Традиції, свята, ремесла і навіть кухня часто адаптуються до очікувань туристів, що призводить до їх спрощення, втрати автентичності і зменшення культурної цінності для самих носіїв. У результаті громади, які живуть у туристичних регіонах, починають втрачати зв’язок із власною культурною ідентичністю, а культурна спадщина стає лише ще одним товаром у туристичному споживанні.

Проблеми масового туризму потребують комплексного вирішення, яке має ґрунтуватися на принципах сталого розвитку. Такий підхід передбачає баланс між економічними, соціальними та екологічними інтересами. Одним із можливих шляхів є децентралізація туристичних потоків, що передбачає розвиток альтернативних маршрутів і підтримку менш відвідуваних дестинацій. Це сприятиме рівномірнішому розподілу туристичних потоків, зменшенню навантаження на популярні місця та стимулюванню місцевої економіки в інших регіонах.

Іншим ефективним заходом є запровадження квотування або обмеження кількості туристів у певних районах. Так, у 2024 році влада Венеції анонсувала введення плати за вхід у місто для денних туристів у розмірі 5 євро, що має стримати надмірний потік відвідувачів [2]. Подібні механізми дозволяють не лише регулювати чисельність туристів, але й спрямовувати отримані кошти на збереження культурної спадщини та покращення інфраструктури.

Цифрові технології також відкривають нові можливості для більш ефективного управління туризмом. Системи «розумного туризму» (smart tourism) дозволяють моніторити потоки туристів у режимі реального часу, аналізувати поведінку мандрівників і надавати рекомендації щодо альтернативних маршрутів або часу відвідування визначних місць, тим самим зменшуючи пікове навантаження.

Важливим чинником є також освіта та просвіта туристів. Сучасні туристи повинні бути свідомими учасниками процесу і розуміти вплив своїх дій на довкілля і культуру. Популяризація концепцій відповідального туризму та етичної подорожі, наприклад через інформаційні кампанії, гідів або спеціальні додатки, сприяє формуванню нової культури подорожування.

У контексті сталого розвитку також важливо залучати місцеві громади до процесу планування і реалізації туристичної політики. Це дозволяє враховувати інтереси населення, зменшити соціальне напруження і забезпечити довготривалі позитивні результати. Туризм, орієнтований на сталий розвиток, передбачає, що основна вигода від туризму має залишатися в регіоні, де він здійснюється, і підтримувати соціальну справедливість та екологічну відповідальність.

Таким чином, масовий туризм, хоч і є рушієм економічного зростання, несе в собі значні ризики, які вимагають негайного реагування. Перехід до сталих моделей туризму - не лише необхідність, а й єдиний шлях збереження ресурсів планети, добробуту місцевих громад і справжньої цінності туристичного досвіду. Використання сучасних технологій, зміна туристичних практик, залучення громадськості й екологічна відповідальність - ключові елементи формування нової парадигми туризму в епоху глобальних змін.

Список використаних джерел

1. Carbon Footprint of Tourism. URL: https://sustainabletravel.org/issues/carbon-footprint-tourism/.
2. Habtemariam D. Venice to Charge Entry Fees More Often: The Experiment Worked. URL: https://skift.com/2024/10/25/venice-to-charge-entry-fees-more-often-the-experiment-worked/.