Миронов Ю.Б.
Матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф.
«Актуальні проблеми та перспективи розвитку обліку,
аналізу та контролю в соціально-орієнтованій системі
управління підприємством» (м. Полтава, 14-15 квітня 2022 р.)
Полтава: ПДАУ, 2022. 847 с. С.715-717.

Обґрунтування переваг створення туристичного кластеру

Сектор туризму можна розглядати як своєрідний комплекс виробників, дистриб’юторів та посередників. На відміну від інших продуктів, які пропонуються виробничими або сервісними компаніями, туристичні продукти неоднорідні: вони складні та містять велику кількість додаткових компонентів, які надаються постачальниками з різних державних і приватних секторів. Купівля та споживання туристичного продукту розподіляється в часі та відстані, а кожна із організацій забезпечує лише один або кілька компонентів загального туристичного продукту, який споживається упродовж відпочинку. Тижневе перебування туриста у віддаленому місці ініціює контакти приблизно з 30-50 різними суб’єктами (туроператор, страхова компанія, перевізник, готель, ресторан, музей, обмінний пункт, таксист, сувенірний магазин, місцева влада тощо) - це спосіб побудови туристичного ланцюга вартості. Щоб підвищити задоволеність клієнтів, туристичні компанії повинні налагодити ефективні взаємовідносини зі своїми зацікавленими сторонами, і особливо з постачальниками, які працюють у зовнішньому середовищі та відповідають за надання різних компонентів загального туристичного продукту [5, с.39].

Туристи зазвичай будують свої судження на основі задоволення від відпочинку за всіма компонентами комплексної туристичної системи. Ці компоненти охоплюються туристичним ланцюгом створення вартості, що лежить в основі як виробництва, так і споживання туристичних послуг [3]. Оскільки туристичні послуги та послуги з відпочинку здійснюються в певному туристичному місці, дослідники туризму приймають туристичну дестинацію як відповідну одиницю для аналізу конкуренції або порівняльного аналізу. Соціальні та екологічні стратегії дестинації не можуть бути належним чином розроблені без державно-приватного партнерства. Державний сектор зазвичай страждає від нестачі коштів і стриманості щодо ризиків, а приватний сектор не в змозі сформувати комплексну та повноякісну пропозицію регіону. Співпраця державного та приватного секторів може допомогти подолати прогалини та забезпечити сталий розвиток туризму.

Сталий розвиток туризму є ще однією важливою змінною, яка впливає на процес конкуренції між туристичними підприємствами та туристичними напрямками. Відсутність екологічної обізнаності, а також висока вартість екотехнологій не дають дестинації відмежуватися від будь-яких екологічних ініціатив і погіршують її загальний імідж. Іншою складністю видається належне управління природним середовищем, оскільки розвиток туристичної індустрії може стати одним із найбільш руйнівних факторів, що погіршують туристичну привабливість регіону. До того ж, нездатність окремої туристичної фірми запропонувати комплексний туристичний продукт, який очікує турист на початку процесу купівлі-споживання, спрямовує до ідеї туристичного кластеру. Кластер - це спосіб зрозуміти позиціювання бізнесу в ширшому контексті, який включає всі конкуруючі фактори та елементи, що допомагають компаніям розробити стратегію у певній географічній області. Бути частиною кластеру означає конкурувати і співпрацювати одночасно: конкуренція чинить позитивний тиск на інновації та постійне вдосконалення, тоді як клієнти отримують цілісний продукт, що є результатом додаткової взаємодії елементів кластеру [2]. Компанії повинні зосередитися на такій діяльності задля створення стійких конкурентних переваг.

Співпраця в межах туристичного кластеру зазвичай забезпечує менші ризики, економію на масштабі, нижчі трансакційні та експлуатаційні витрати, вищий рівень безпеки в турбулентному середовищі, захист від глобальної конкуренції, диверсифікацію пропозиції, поширення знань та інформації, лобіювання та посилення тиску на місцеву владу, ширший ланцюг створення вартості, підвищення інноваційності туризму і, як наслідок, більш ефективний розвиток. Ще одним аргументом на користь формування кластеру туристичної індустрії є низький рівень конкурентоспроможності дестинації. Українські туристичні дестинації досить рідко асоціюються з потенціалом підвищення інноваційності, але вони все ж мають позитивний вплив на еластичність та стійкість національної економіки. Високі трансакційні витрати та порівняно дешеві фактори виробництва, пов’язані з ресурсами, можуть бути збалансовані гнучкістю економіки, придатністю для задоволення умов попиту, що постійно змінюються, та широкою мережею коопераційних зв’язків.

Наслідки глобалізації також мають дуже сильний вплив на типові туристичні дестинації. Міжнародна туристична індустрія складається в основному з великих компаній, які організовують туризм по різних популярних напрямках. Вони пропонують стандартизовані продукти та розробляють глобальні стратегії, які дозволяють їм якнайкраще використовувати локальний потенціал у всьому світі. Хоча кількість великих компаній у туристичній галузі відносно невелика, на них припадає більше половини загального обороту в секторі та значна частка зайнятих. Малі та середні підприємства у традиційних дестинаціях поки не готові до широкого співробітництва з глобальними гравцями світової туристичної індустрії та формування конкурентоспроможних на міжнародному рівні напрямків. Великі компанії, які отримують вигоду від стандартизації та ефекту масштабу, і можуть запропонувати своїм клієнтам більш привабливі послуги за дуже конкурентоспроможними цінами. Вони здатні формувати нові туристичні ринки та пропонувати нові продукти, що допомагає їм знижувати витрати виробництва та підвищувати ефективність бізнесу. Наслідками для малого та середнього бізнесу є, відповідно, втрата частки ринку та зростання фінансового тиску [1].

Ще одним викликом для малих туристичних підприємств є зростання ролі інформаційних технологій у туризмі. Технологічні інновації також мають значний вплив на управління ланцюгами створення вартості та сприяють виникненню нових туристичних бізнес-моделей у глобальному ланцюжку створення вартості, зокрема для ланцюга збуту. Основними гравцями є бенефіціари технологічних інновацій, тоді як менші суб’єкти через брак капіталу, ІТ-грамотності, технофобії та відсутність чітких стратегічних планів, не завжди користуються реальними перевагами технологічних інновацій. Правильно керований кластер може допомогти подолати ці недоліки.

Існують також певні структури попиту, що впливають на діяльність туристичних підприємств і позицію напрямків на світовому туристичному ринку. Крім чистих видів дозвілля, таких як плавання, катання на лижах або пасивний відпочинок, важливі й інші види туристичної діяльності, наприклад, культурний та екологічний туризм. Підприємствам необхідно адаптуватися до таких змін і розробляти нові продукти. Демографічні зміни посилюють ці тенденції, оскільки зростання частки людей, старших 50 років, а також осіб з обмеженими можливостями збільшує попит на більш специфічні продукти. Медичний, оздоровчий та спа-туризм, ймовірно, будуть одними з сегментів, які особливо виграють від зростання економічного значення «літніх» туристів. Ці комплексні потреби туристів задовольняються не лише одним продуктом чи послугою, а трьома елементами привабливості району (модель 3A):

1. доступністю (accessibility);
2. атракціями (attractions);
3. зручностями (amenities) [4].

Належне управління кластером включає визнання всіх факторів, продуктів, послуг, які формують загальний образ якісної дестинації. У рамках туристичного кластеру зацікавлені сторони з усіх сегментів ланцюга створення вартості (готельєри, туристичні оператори, власники ресторанів, власники магазинів, музеїв тощо) прагнуть до спільної мети - розвитку конкурентоспроможної туристичної дестинації, спрямованої на стратегічне зростання. Навіть якщо окрема компанія у дестинації відчуває себе автономною, вона являє собою лише один компонент загального туристичного продукту. Таким чином, кластеризація повинна бути в основному пов’язана з ідентичним просторовим захопленням конкретної туристичної дестинації.

Співпраця між постачальниками туристичних послуг у туристичному кластері має ґрунтуватися на офіційно встановлених зв’язках, щоб отримати переваги синергії. Процес створення комплексного туристичного продукту вимагає синергетичної дії різних економічних і неекономічних факторів, які беруть участь у його формуванні шляхом вертикальної та горизонтальної інтеграції. З огляду на це, кластер є найбільш очевидною формою розвитку туристичного продукту в туристичній дестинації.

Список використаних джерел

1. Alcouffe A., Coulomb F. Small and Medium-Sized Business in European Tourist Sectors. Paris: OECD, 1993.
2. Artavia R. Cluster Dynamics: A New Concern for Managers. INCAE, 2000.
3. Bieger T. Management von Destinationen und Tourismusorganisationen. Muenchen, Wien: Oldenbourg, 1997.
4. Holloway J. Ch. The Business of Tourism. London: Pitman, 1996.
5. Kachniewska M. Towards the Definition of a Tourism Cluster // Journal of Entrepreneurship Management and Innovation. 2013. Vol.9. Issue 1. pp.33-56.