Миронов Ю.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.273-276.

Соціально-економічне значення туризму в контексті концепції людського розвитку

Індустрія туризму є однією з галузей світової економіки, що найбільш динамічно розвивається, важливим фактором соціально-економічного розвитку регіонів і країн. У світі туризм визначається насамперед тим, що він є частиною соціальної сфери. Подорожі ефективно сприяють розвиткові особистості, підвищують інтелектуальний рівень, є важливим елементом статусу людини, характеристикою її особистості, а також допомагають зняти нервову напругу та позбутися стресу. Кожен турист із власної ініціативи зміцнює своє здоров’я, підвищує освітньо-культурний рівень, отримує нову інформацію, таким чином інвестуючи в розвиток людського капіталу.

Функції туризму спрямовані на відтворення та розвиток людського потенціалу в сучасних умовах. Як елемент соціальної сфери туризм виконує такі функції:

• забезпечує відновлення здоров’я, життєвих сил людини;
• ефективно сприяє зняттю нервової напруги та фізичному розвиткові особистості;
• забезпечує раціональне використання вільного часу та змістовне проведення дозвілля;
• сприяє навчанню, підвищує інтелектуальний та культурний рівень туристів;
• дозволяє краще пізнати світ і себе;
• уможливлює формування цивілізованих взаємин між людьми;
• спричиняється до закономірного процесу соціалізації молоді та ін.

Туристичні послуги споживаються, з одного боку, як приватні послуги, а з іншого - як змішані суспільні блага. Приватні послуги характеризуються індивідуальним характером споживання, вибірковістю, конкурентоспроможністю, відсутність монопольного становища будь-кого з учасників туристичного ринку щодо даного виду послуг. Приватні послуги повністю інтегровані в ринкові відносини. Змішані суспільні послуги сприймаються як суспільно важливі блага. Наприклад, соціально-культурні послуги більше відповідають сектору державних послуг. Вони орієнтовані на інтереси суспільства і суспільного виробництва. Інші змішані послуги мають більші властивості приватних благ і належать до приватного сектора економіки.

Індустрія туризму в даний час є однією із провідних галузей світової економіки, яка до того ж динамічно розвивається. Як стверджується у нормативних документах Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), «туризм став провідною галуззю світової економіки. Як надзвичайно важливий інструмент покращення економічного та соціального становища багатьох держав, що розвиваються, він став, зокрема, важливим фактором розвитку національних економік…» [1]

Спектр послуг, що надаються індустрією туризму, різноманітний. Сюди входять послуги, що задовольняють основні потреби населення - житлово-комунальні послуги, харчування, товаропостачання, особиста охорона. Окрім того, існують послуги, пов’язані з особистим розвитком і підвищенням якості життя для підвищення потенціалу людини.

За останні десятиліття багато економістів почали приділяти увагу концепції людського розвитку. Це знайшло відображення в багатьох програмах та аналітичних документах міжнародних організацій, зокрема ООН та Світового банку. Слід зазначити, що теорія розвитку людини пройшла довгий шлях еволюції. Перші спроби розглянути та оцінити роль людини в економічному розвитку були зроблені ще класиками економічної теорії Адамом Смітом та його послідовниками. Вони розглядали людину не лише як джерело, а й як частину суспільного багатства [2]. У середині ХХ століття Теодор Шульц та його послідовники сформулювали концепцію людського капіталу [3]. Це вплинуло на розуміння сукупності людських знань і якостей. Виявлення фактора «людський капітал» дозволяє визначити принципово важливе джерело економічного зростання. Він включає знання та компетентність, уміння правильно визначити соціально-економічну роль освіти, науки, охорони здоров’я, які раніше вважалися споживацькими та непродуктивними.

Теорія людського капіталу припускає, що людський капітал може накопичуватися в різних формах: турбота про здоров’я, отримання інформації про функціонування економіки, ринок праці тощо. Зокрема, людський капітал також може включати інші форми, які забезпечують розвиток розумових та фізичних здібностей людини, підвищення продуктивності й ефективності праці.

З другої половини ХХ століття інвестиції у сферу соціального захисту та розвитку людського потенціалу в розвинених країнах перевищують обсяги матеріальних накопичень. Виробничі інвестиції прогресивно поступаються інвестиціям у людський розвиток. Людство дивиться досить далеко в майбутнє, щоб виправдати ці дії. Зокрема, задовольняються як поточні потреби, так і створюються передумови для задоволення майбутніх потреб.

Таким чином, розвиток соціально-економічної сфери туризму має як споживчий характер, так і є формою інвестування у розвиток людського потенціалу.

Література

1. Tourism in the 2030 Agenda. URL: https://www.unwto.org/tourism-in-2030-agenda.
2. Smith A. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations. Chicago: University of Chicago Press, 1997. 1146 p.
3. Schultz T.W. Investment in Human Capital: the Role of Education and of Research. New York: Free Press, 1971. 272 p.