Носирєв О.О.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Географія та туризм» (м. Харків,
28 лютого - 1 березня 2023 р.). Харків: ХНПУ
ім. Г.С. Сковороди, 2023. 684 с. С.606-612.

Туристично-рекреаційний комплекс як складова активізації регіонального розвитку

Розвиток туризму та рекреації суттєво впливає на економічний розвиток України та її регіонів. Це викликає інтерес багатьох дослідників до проблем становлення і розвитку сфери туризму та рекреації регіонів, для якого характерна наступність зростання потреб у туристично-рекреаційних послугах, залучення нових ресурсів та інвестицій, підвищення якості туристично-рекреаційних комплексів регіону [1]. Територіальні туристично-рекреаційні системи формуються на основі об’єктів, які задовольняють потреби людей у туризмі та рекреації, тому їх розглядають як рекреаційні ресурси, одна частина яких безпосередньо споживається населенням під час неорганізованого відпочинку, а інша - пов’язана зі спеціальними закладами та установами сфери обслуговування, що реалізують рекреаційну функцію (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати тощо).

Серед переваг, якими володіє Україна та може скористатися для активізації індустрії туризму й рекреації, можна виділити вигідне географічне положення, наявність сприятливих природно-кліматичних умов, центрів історичної та культурної спадщини, до переваг належить і відносно невисокий рівень цін на послуги галузі та супутніх їй видів діяльності. Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінним природно-ресурсним потенціалом, здатним забезпечити сучасний характер різноманітних потреб мандрівників, і тим самим зацікавити вітчизняних та іноземних туристів. Маючи спільні кордони з країнами-членами Європейського Союзу, вона має спільну основу сталого просторового розвитку з прикордонними регіонами Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Це викликає інтерес до України як стратегічного партнера та сусіда для країн Європейського Союзу. Аналіз сучасного стану функціонування вітчизняної туристично-рекреаційної сфери свідчить про те, що ефективність її діяльності стримується через невирішеність низки проблем, які гальмують досягнення перспектив сталого розвитку та інклюзивного зростання, а саме збалансованості між елементами соціально відповідальної, економічно ефективної та екологічно орієнтованої діяльності. Розвиток внутрішнього туризму та рекреації стає пріоритетними в умовах пандемії, спричиненої поширенням вірусу COVID-19 [2].

Одним з потенційно привабливих напрямів розвитку переважної більшості регіонів України є розвиток рекреаційної сфери. Потужний природно-ресурсний та історико-культурний потенціал, стан існуючої транспортної інфраструктури, географічне розташування та досвід функціонування рекреаційної сфери України, існування значного попиту як з боку внутрішнього, так і зовнішнього споживча дозволяють визначити саме цю сферу одним є важливих пріоритетів економічного розвитку регіонів країни. Специфікою даної сфери є те, що її розвиток забезпечує не тільки зростання кількісних параметрів розвитку регіонів (зростання валового регіонального продукту, обсягу виробництва тощо), а й позитивні зрушення в інших ланках господарського комплексу регіону (торгівлі, побутовому обслуговуванні, транспорті та зв’язку, будівництві, АПК, охороні довкілля тощо), створює передумови для підвищення рівня доходів населення та розв’язання соціальних проблем, поліпшення інвестиційного клімату, інтеграції країни до світового економічного простору. Протягом останніх років, переорієнтація переважної більшості населення України та сусідніх держав на переваги здорового образу життя, призвело до перегляду підходів до питання організації відпочинку, а також посилення вимог до інфраструктури сфери рекреації. Рекреаційна сфера на сьогодні стає привабливою нішею для бізнесу у переважній більшості країн світу. Її роль як сфери економічної діяльності зростає в геометричній прогресії. Чим більш економічно розвиненою та стабільною є країна, тим вищими є доходи населення та його купівельна спроможність і тим більше фінансових ресурсів вкладається у відпочинок [3].

Аналіз даних офіційної статистики України свідчать, що дохід від надання послуг у сфері рекреації щорічно динамічно зростає, при цьому даний бізнес є галуззю, яка генерує і активізує розвиток суміжних галузей: готельно-ресторанного бізнесу, малого підприємництва у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку, сприяє розвитку сільської місцевості тощо. Потенціал для інвестування саме до рекреаційної сфери (України в тому числі) у порівнянні з іншими вигідно відрізняється наступними факторами:

• відносно невеликий обсяг початкового інвестування;
• значно вища (у порівнянні з іншими галузями) оборотність капіталу;
• коротший термін окупності капіталовкладень;
• високий рівень рентабельності;
• постійний, зростаючий попит на рекреаційний продукт (послугу) тощо.

Активізування інвестиційної діяльності України у сфері рекреації вимагає формування комплексного системного управлінського підходу, на основі факторного аналізування, чіткої державної пріоритетності цієї діяльності [4].

Не зважаючи на продовження війни, населення усе ще перебуває у пошуку альтернативних звичним способів задоволення туристично-рекреаційних потреб. Слід зауважити, що найбільш важливою складовою попиту надходить від людей, які безпосередньо докладають зусиль для перемоги України залишаючись на своїх місцях впродовж всього часу від початку війни. Це військові, співробітники ДСНС, лікарі, волонтери, підприємці та державні службовці. Частина з цих людей втратили домівки, переживають втрату чи розлуку з близькими, страждають від депресії та емоційного вигорання. Збереження людського потенціалу держави вимагає забезпечення потребуючих рекреаційними послугами, новими позитивними емоціями та враженнями, що є подекуди більш важливим завданням, ніж фінансова та матеріальна підтримка [5].

Сучасний стан розвитку туризму та рекреації залежить від великої кількості чинників, що проявляються на глобальному, національному та регіональному рівнях. Аналіз сучасного стану галузі туризму та курортно-рекреаційної сфери потрібен для того, щоб забезпечити розробку стратегії розвитку туризму із врахуванням низки чинників: політична ситуація в країні, нормативно-правове забезпечення, COVID-19, військова агресія, соціально-економічний розвиток регіонів та країни загалом тощо. Галузь туризму та курортно-рекреаційної сфери формує економічний та соціальний ефекти, які тісно взаємопов’язані. Туристичний бізнес та курортно-рекреаційна сфера містить у собі функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, це дитячі заклади санаторного типу, дитячі центри, позаміські заклади оздоровлення та відпочинку, табори з денним перебуванням, дитячі заклади праці та відпочинку і наметові містечка. По Україні їхня кількість постійно зменшується. Динаміка показників з 2010 до 2020 рр. засвідчує зменшення кількості закладів на 47%. Тенденції розвитку у сфері туризму та курортно-рекреаційної сфери погіршується, особливо у закладах оздоровлення та відпочинку [6].

На початку літнього сезону 2022 року на українському туристичному ринку відбулось відновлення внутрішнього попиту на туристично-рекреаційні послуги. Ключовими регіонами, які залишились привабливими для українських туристів були умовно-безпечні регіони - Львівщина, Івано-Франківщина, а також Закарпаття; значний попит спостерігався на відпочинок у Карпати. Враховуючи поступове звільнення територій, зростає зацікавленість з боку туристів до екскурсій Київщиною та Полтавщиною. Але в умовах воєнного стану внутрішній туризм набуває специфічних рис, пов’язаних з наявністю обмежень, які залишатимуться актуальними до перемоги України у відносно безпечних західних та центральних областях. Можливо рекомендувати прискорення процесів розробки гнучкої державної політики відновлення туристично-рекреаційного потенціалу, що орієнтуватиметься як на загрози воєнного часу, так і сприятиме створенню умов для прискореного розвитку потенціалу у повоєнний час з урахуванням пріоритету європейської інтеграції України [7].

Важливою складовою рекреаційно-туристичного потенціалу є туристична привабливість рекреаційних об’єктів і територій. З нею пов’язана характеристика рекреаційної місткості територій, що визначає верхні межі потоків рекреантів та туристів, що не порушують природну, екологічну та соціально-економічну рівновагу у місцях рекреації та туризму.

Література

1. Носирєв О.О., Третякова К.Д. Розвиток курортів та оздоровчо-рекреаційного комплексу України // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: тези доп. 30-ї Міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD-2022 (м. Харків, 19-21 жовтня 2022 р.). Харків: НТУ «ХПІ», 2022. 1113 с. С.575.
2. Павліха Н.В., Цимбалюк І.О., Савчук А.Ю. Сталий розвиток туризму та рекреації: сучасні виклики й перспективи для України: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2022. 211 с.
3. Ільтьо Т.І. Регіональні аспекти оцінки стану та ефективності розвитку підприємництва у сфері рекреації в Україні // Реалії та перспективи розвитку індустрії гостинності в умовах інтеграційних процесів: тези доповідей V Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Мукачево, 5 квітня 2022 р.). Мукачево: РВВ МДУ, 2022. С. 56-58.
4. Нагірна М. Управління інвестиційною діяльністю рекреаційної сфери України: проблеми та перспективи // Економіка та суспільство. 2022. №42.
5. Філюк С.М., Зарічняк А.П. Пріоритетні цілі екосистемного відновлення безпеки туристично-рекреаційного потенціалу України у довгостроковій перспективі // Академічні візії. 2022. Вип.13.
6. Нодь О.Л. Аналіз сучасного стану розвитку галузі туризму та курортно-рекреаційної сфери України та її регіонів // Вісник Хмельницького національного університету. 2021. №5. Т.2. С.274-279.
7. Філюк С.М. Ідентифікація загроз екосистемному відновленню безпеки туристично-рекреаційного потенціалу України у воєнний час // Академічні візії. 2023. Вип.16.