Оболенцева Л.В., Діасамідзе М.М.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії туризму
та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2024 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2024. 342 с. С.9-11.
Сільський зелений туризм як інструмент відновлення України
В Україні сільський туризм має значний потенціал та всі можливості для успішного й сталого розвитку - неповторний природний ансамбль, сприятливий клімат, родючі землі, привітність місцевого населення, об’єкти відпочинку у сільських регіонах: оселі, фермерські господарства, річки, ставки, музеї, архітектурні пам’ятки, унікальні традиції та звичаї, що надають можливість забезпечити короткочасний відпочинок, сприяючи відновленню фізичних та психічних сил, підвищенню працездатності та зняттю стресу для українців.
У контексті глобальної пандемії, попит на внутрішній туризм відчутно зріс, зокрема на сільський зелений туризм та його різновиди.
Зважаючи на сучасні реалії, рекомендовано власникам садиб та фермерам активно досліджувати попит, готувати цікаві пропозиції, ефективно рекламувати, забезпечити якісний сервіс за помірними цінами та співпрацювати з туроператорами. Необхідність для сільських господарств у сфері зеленого туризму диверсифікувати свою діяльність невідворотна - виробництво сільськогосподарської продукції, надання гастрономічних та гостинних послуг, отримання нових знань та емоцій про сільський розвиток, природу, екологію, ландшафт, тощо.
Вимоги туристів до сучасної інфраструктури, спектру послуг та обслуговування, навіть, у сільській місцевості постійно зростають, тому власникам садиб варто постійно розвивати та удосконалювати свій бізнес відповідно до сучасних вимог, підвищувати свій професійний рівень та рівень персоналу, забезпечувати безпеку туристів.
На сьогоднішній день в Україні існують різні моделі організації сільського зеленого туризму:
- заснування сільського зеленого туризму на базі існуючих домогосподарств чи особистого селянського господарства (агросадиби), які можуть надавати від 9 ліжко-місць. Такий підхід є найбільш успішним в сільській місцевості, привабливим для споживачів відповідного виду послуг та обладнаним необхідними ресурсами;
- надання послуг сільського зеленого туризму в сільській місцевості, яке ґрунтується на використанні приватних туристичних об’єктів. Ця концепція ефективно здійснюється у формі культурно-етнографічних центрів або стилізованих агротуристичних хуторів;
- організація сільськогосподарських тематичних парків і центрів. Ця модель характеризується як найперспективніша, оскільки вона спрямована як на ознайомлення з традиційним способом ведення сільськогосподарського бізнесу, так і на популяризацію технологічних інновацій у сільському господарстві та альтернативних джерел енергії [1].
Зазначимо, що сільський зелений туризм під час військового конфлікту виявляє свої особливості, привертаючи увагу українських туристів до відпочинку в сільських областях, розташованих в безпечній зоні. Таким чином, цей вид туризму відкриває нові можливості для задоволення потреб у відпочинку, оздоровленні та культурному збагаченні.
Зрозуміло, що після війни можна буде спостерігати нові тенденції відпочинку в Україні, до яких наші громадяни будуть виявляти особливий інтерес:
- по-перше, зросте попит на рекреаційний туризм. Поїздки у рідні місця, підвищений інтерес до традицій;
- по-друге, українці будуть бажати власними очима побачити місця наших військових подвигів.
Ключовими стратегічними напрямками відновлення галузі сільського зеленого туризму в Україні є:
- диференціація інфраструктури туристичних послуг та впровадження цифрових рішень;
- розширення туризму на трьох рівнях (відповідно до туристичного напрямку, інвестиційних проєктів і місцевих особливостей) та формування конкурентної переваги для України;
- просування унікальних українських брендів за кордоном.
Важливо також визначити загрози для розвитку сільського зеленого туризму:
- ризик втрати матеріальних та культурних цінностей на окупованих або прифронтових територіях;
- формування негативного іміджу території внаслідок збройного конфлікту;
- можливість анексії території;
- загроза втрати етнокультурної ідентичності народів на окупованих та прифронтових територіях;
- підвищена ризикованість території;
- відтік кваліфікованих кадрів за кордон;
- погіршення матеріальної здатності туристів.
Отже, на даному етапі особливо важливою є координована взаємодія бізнес-структур, освітніх установ, влади, громадських організацій та власників агросадиб для ефективного розвитку сільського зеленого туризму як перспективного напряму туризму у післявоєнний період.
Список літератури