Одрехівський Р.В.
Тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 14-15 листопада 2019 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2019. 279 с. С.124-127.

Брусно - центр туристичних маршрутів заповідника Розточчя

Прекрасне місце туризму - Розточчя - це звужене горбисте пасмо 15-20 км. завширшки і до 400 м. заввишки, яке простягається у напрямі зі Львова на північному Сході до Томашова, Цебрешина і Красніка на північний захід (сьогодні - територія Республіки Польщі). Над прилеглими рівнинами - Надсянською низовиною на південному заході і Надбужанською котловиною на північному Сході Розточчя підноситься на 100-150 метрів. На Північному заході воно з’єднується із Холмською і Люблінською височинами [1, Т.7].

Розточчя має свої поклади каменю вапняку височинами [1, Т.1, с.207]. Впродовж століть цей камінь видобували та використовували у господарських та мистецьких цілях. Найбільш відомий центр художнього каменярства Розточчя - це Брусно (Старе Брусно). Починаючи із середини ХІХ ст. після скасування панщини місцеве каменярство із спорадичного стало основним способом заробітку для жителів Брусна [3, с.8]. Найвищий розквіт бруснянського каменярства припадає на перелом ХІХ і ХХ віку. Їхні твори стали відомими у значній частині Галичини. Фірмани з околиць розвозили твори бруснянських каменярів по торгах і ярмарках навіть до Львова і Лежайська [3, с.8].

Наші обстеження не тільки дійсно підтвердили цей факт, але і розширили цей ареал. Ми зафіксували та вперше опублікували дані про твори, виконані бруснянськими каменярами не тільки по сусідству - у Баштах Долішніх, Чесанові, але і на теренах сьогоднішньої української держави - Магерів, Сокаль і навіть значно далі - Буськ та ін. [2, с.60-61].

Фігури, виконані бруснянськими каменярами, свідчать, що вони виконані у стилі церкви Східного обряду (православної чи греко-католицької). Це - такі різновиди форми хреста: рівносторонній, із закінченнями у вигляді трилисника, трьохраменний тощо. Більшість пам’ятників підписані кирилицею.

Твори бруснянських майстрів різьби по каменю відрізняються від інших осередків Галичини не тільки характерним декоративним рисунком, низьким рельєфом пластики, але й особливостями композиції. Так у всіх обстежених нами композиціях з Розп’яттям та Розп’яттям з Пристоячими у верхній частині хреста, до якого прикріплена фігура Ісуса, відсутній традиційний картуш (табличка) з написом «ІНЦІ». Цього напису взагалі тут нема, замість нього бачимо зображення квітки-розети, про яке вже згадувалось.

Цікаво, що саме ця розета на творах попередніх майстрів зустрічається як і опукла (виступає над фоном), так і виконана контррельєфом - вглиблена у фоні. Так виступає опукла над фоном квітка-розета, наприклад, у композиціях згадуваних Розп’яття із Пристоячими з цвинтаря у Чесанові (кін. ХІХ ст.), на нагробнику Францішека Чемеринського у Буську (1912 р.) чи Розп’яття з нагробника Єви Фадей (1910 р. Старе Брусно). В той же час у вищенаведених Розп’яття з Пристоячими з 1893 р. із Сокаля чи Розп’яття з нагробника Дмитра Косцука (1929 р., Старе Брусно) розета контррельєфна, врізана у фон.

Окрім фігур Розп’яття, Розп’яття з Пристоячими особливо характерними рисами, притаманними саме бруснянським майстрам, виділяються композиції Богоматері з Дитиною. У них Дитина, як правило, зображена з позиції у профіль, а Богоматір - у фас при фронтальному огляді композиції. Більше того - фігура Дитини зображена насидячи таким чином, що ноги Дитини, з’єднуючись із тулубом, утворюють гострий кут. Останнє надає ефект при погляді здалеку, притаманний саме композиції, виконаної майстрами бруснянського осередку.

Отже, по згаданих та деяких інших характерних особливостях компо¬зиції, рисунку, пластики на території Розточчя та прилеглих до нього районах, можна впізнати руку майстрів Бруснянської школи різьби по каменю. Після депортації українського населення у 1946 році на тодішню Радянську України Старе Брусно припинило своє існування, систематичний видобуток каменю у каменярні припинився. Тому у післявоєнний період можемо говорити про бруснянських каменярів як про славне минуле із історії українського мистецтва.

Заповідник Розточчя є важливим центром туризму. Потрібно у туристичні маршрути включити і пам’ятки сакральної культури, створені майстрам бруснянського осередку художнього каменярства. Тому варто було б із пам’яток творів бруснянської пластики створити лапідарій. Однак, цьому повинен передувати великий обсяг реставраційних робіт: очищення творів каменярства від залишків різних забруднень, обробка поверхні каменю консервантами, впорядкування території, виготовлення над творами накриття у вигляді дашків тощо.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія українознавства: слов. частина: в 11 т. / гол. ред. В. Кубійович. Львів, 1993-2003.
2. Одрехівський Р. Брусно - осередок каменярства (До питання дослідження каменярства Розточчя) // Мистецтвознавство’2000. Львів, 2001. С.53-64.
3. Dziedzic W. O roztoczańskich kamieniarzach // Tomaszowska Teka Regionalna. 1998. №2. S.7-10.
4. Gajerski St. Eksploatacja skał wapiennych w królewszczyznach starostwa Lubaczowskiego w XVI-XVIII wieky // Materiały i Studia Musealne. Przemyśl, 1978. S.5-25.
5. Gajerski St. Materiały żródłowe tyczące historii Bruśnieńskiego ośrodka kamieniarskiego okregu gospodarki Folwaroczno-pańszczyżnianej // Polska sztuka ludowa. 1969. №3-4. S.219-227.