Осінська О.Б.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 15-16 травня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 258 с. C.70-73.

Рекреаційна діяльність як фактор диверсифікації та забезпечення стійкості суб’єктів туризму

Цільовим кроком у впровадженні стратегії у сфері розвитку туризму є впровадження інтеграційних механізмів, які дозволять ефективно використовувати можливості міжмуніципальної співпраці, взаємодії з органами влади на різних рівнях, а також з іншими зацікавленими сторонами.

Оскільки інтегрована інфраструктура відіграє ключову роль у сприянні та підтримці процесів розвитку суспільства і економіки на місцевому рівні, важливо, щоб відповідні структури, що відповідають за належний розвиток, добре розуміли, які саме інституції враховуються у цьому контексті. На нашу думку, основними тут є:

1. структура, яка буде відповідальна за пожвавлення процесів розвитку системи рекреаційних послуг, залучення необхідних ресурсів, зокрема фінансово-інвестиційних, налагодження співпраці з внутрішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами, в тому числі міжнародними партнерами для отримання технічної фінансової допомоги. Зокрема регіональні та місцеві агенції економічного розвитку можуть в повній мірі та ефективно виконати ці завдання;
2. структура, яка бере на себе зобов’язання організовувати та сприяти розвитку підприємницького потенціалу у сфері рекреації в туристичному сегменті, надаючи фізичним та юридичним особам необхідні фахові знання, приміщення для початку бізнесу та іншу підтримку, необхідну для започаткування та управління власним підприємством. Вони також надають консультації з питань залучення фінансових інвестицій, фінансової грамотності і управління фінансовими ризиками;
3. створення структури, яка об’єднає роботодавців, вищі та професійно-технічні навчальні заклади та працездатне населення з метою розвитку та покращення професійних навичок, підготовки або перепідготовки фахівців, зокрема молоді, для потреб існуючих та потенційних місцевих підприємств, включаючи підприємницьку самозайнятість у сфері рекреаційного бізнесу.

Таким чином, варто створити базові структури та організувати їх роботу, включно зі використанням в таких цілях ресурсів міжнародного грантового фінансування, яке стало особливо доступним в умовах повномасштабної війни, зокрема з боку організацій, таких як USAID та інші.

Створення вказаних інфраструктурних установ дозволить активізувати внутрішні процеси соціального та економічного розвитку рекреації. Для того, щоб залучити зовнішні ресурси (фінансові, інтелектуальні, кадрові, матеріально-технічні, технологічні, інформаційно-комунікаційні тощо) до структури, відповідальної за формування та реалізацію політики розвитку рекреації, потрібно розробити та ефективно використовувати так звані інструменти розвитку. Серед них ключове значення мають стратегії і програми розвитку рекреаційного бізнесу, інвестиційні проекти в галузі рекреації, плани розвитку економіки та бізнес-інфраструктури рекреації і місцевих територіальних громад в цілому.

Включення до власного арсеналу рекреаційних послуг дозволяє вітчизняним суб’єктам туристичної діяльності в значній мірі диверсифікувати їх господарську, а також економічну діяльність, що слід розглядати чинником прямого впливу на посилення життєздатності і гарантування вищого рівня фінансово-економічної стійкості в умовах кризи, зменшення попиту на туристичні послуги.

Перевагами спеціалізації на рекреаційних послугах слід вважати не тільки розширення асортименту, зростання попиту та збільшення обсягів доходу туристичних підприємств, але їх так зване «зближення» з клієнтами. Як відомо, традиційні послуги з проживання, харчування, користування приготельною інфраструктурою на сьогодні підлягають значній стандартизації, тоді як надання послуг з рекреації безпосередньо стосується більшого контакту з персоналом туристичних підприємств, відповідно, ширшої комунікації. І це, в разі якісної послуги, покращує лояльність клієнтів, по суті, пролонговує послугу і робить того, чи іншого клієнта постійним.

Для споживачів туристичних послуг отримання додаткових рекреаційних послуг (у випадку їх високої якості та прийнятної вартості) сприяє вищому рівню задоволення обслуговуванням, бажанню повернути й повторно скористатися послугами туристичного підприємства, поширенню позитивної інформації серед колег, родичів, знайомих тощо.

Назагал, розвиток рекреаційної діяльності значно покращує туристичний імідж дестинацій.

Для нарощення обсягів та зростання масштабів і якості рекреаційних послуг, як профільним органам управління, так і менеджменту вітчизняних суб’єктів туристичної діяльності, слід реалізувати комплекс заходів, що сприятимуть цьому. Це мають бути інструменти організаційного (покращення системи управління рекреаційною діяльністю, створення туристичних кластерів, кооперація суб’єктів туризму, які надають різні види послуг, у т. ч. екскурсійні) та економічного (покращення інвестиційного клімату та збільшення обсягів інвестицій у туризм й рекреацію, бюджетно-фінансова підтримка суб’єктів туризму, що створюють нові робочі місця в галузі рекреації, створення можливостей для активізації підприємницької діяльності населення в сфері туризму і рекреації) характеру.

Подальший розвиток наукових досліджень в аналізованій сфері стосується удосконалення методики аналізування розвитку екскурсійної діяльності та його впливу на розвиток туризму і туристичної діяльності в регіоні.