Паламаренко О.П.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та готельно-ресторанної
індустрії в Україні: теорія, практика та інновації розвитку"
(м. Умань, 30-31.10.2019 р.). Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.297-298.

Безпека туристичних подорожей як умова їх організації та здійснення

Безпека туристичних подорожей завжди була однією з найважливіших умов їх організації та здійснення. У періоди підвищеної небезпеки інтенсивність поїздок різко знижувалася і навпаки - безпечні умови для мандрівок стимулювали їх розвиток. І нині питання безпеки подорожей знаходяться в центрі уваги учасників міжнародного туристичного співробітництва.

Міжнародний досвід по розробці заходів безпеки туризму досліджується й узагальнюється ВТО. У Гаазькій декларації по туризму відзначається, що для того, щоб нормально функціонувати і розвиватись, туризм має потребу в безпеці для мандрівників і подорожуючих, як національних, так і міжнародних, і для їхньої особистої власності. Це може бути досягнуто шляхом розробки й впровадження в життя норм безпеки для подорожей, поінформування й освіти громадськості, створення інституціональних рамок для вирішення проблем, пов'язаних з безпекою туристів.

Закон України «Про туризм» у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України та зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, в статті 26 сказано: «Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності. Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання» [1].

До переліку основних способів та цілей державного регулювання в галузі туризму належить також безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд.

Згідно із Законом України «Про туризм» із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

- підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;
- навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів;
- контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;
- надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;
- розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму [1].

Провідну роль у забезпеченні безпеки туристичних подорожей та під час їх здійснення належить туристичним фірмам і підприємствам. До їх компетенції входить:

- підготовка умов подорожі - обладнання туристичних трас, об'єктів, перевірка їх стану;
- інформування та інструктування туристів, надання їм необхідної допомоги в разі потреби;
- забезпечення дотримання норм і правил безпеки;
- охорона туристів та забезпечення спеціалізованих заходів безпеки, тощо.

Одним із засобів забезпечення безпеки туристів є вирішення проблеми інформування туристів. Основними способами вирішення даної проблеми є:

1) організація багатомовної інформаційної системи в районах, де часто бувають туристи;
2) приведення суспільних вказівників і символіки відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів;
3) спеціальне навчання співробітників туристських підприємств;
4) демонстрація інформаційного відеоматеріалу на різних мовах через готельну мережу кабельного телебачення тощо [2].

З боку туристів очікується розуміння й повага до країн і місцевостей, що відвідуються, до їх населення, природного й культурного середовища. Туристи не повинні перевозити небезпечні речовини, завдавати шкоди довкіллю, провокувати конфлікти з місцевим населенням. Значною мірою сприяти цьому може туристична освіта та хороша поінформованість туристів.

Отже, безпека туризму є одною із найважливіших факторів для забезпечення надання туристичних послуг. Кожна країна має створювати нормативні документи з безпеки туризму та регулювати їх для нормального забезпечення безпечних умов мандрівок та стимулювання туристичного розвитку країни.

Бібліографічний список

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995. №324/95-ВР. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.
2. Безпека туристичних подорожей та страхування. URL: https://pidruchniki.com/2015060965060/turizm/bezpeka_turistichnih_podorozhey_strahuvannya.