Павлюк С.І.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
"Розвиток територіальних громад: правові,
економічні та соціальні аспекти"
(м. Миколаїв - с. Коблеве, 9 червня 2022 р.)
Миколаїв: МНАУ, 2022. 244 с. С.158-160.

Гастротуризм як метод популяризації нематеріальної культурної спадщини

Відповідно до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, остання трактується як «…ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини» [1].

Наразі до національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено 6 елементів:

  1. опішнянська кераміка;
  2. культура хліба (хлібна культура і традиції);
  3. кролевецькі ткані рушники;
  4. петриківський розпис;
  5. косівська мальована кераміка;
  6. козацькі пісні Дніпропетровщини [2].

З 2020 року розпочалася робота щодо включення до Репрезентативного списку ЮНЕСКО та визнання як української нематеріальної культурної спадщини «Культури приготування українського борщу».

культура приготування українського борщу

Оскільки українська кухня є частиною нашої національної ідентичності, то 7 лютого 2022 року найвідоміші шеф-кухарі України та представники державної влади підписали Маніфест про відродження української кухні, її популяризацію у світі, пошук нових формул давніх страв й розвиток вітчизняного гастротуризму. Основна мета Маніфесту - «…присутність України на гастрономічній мапі світу, вшанування національних кулінарних традицій, їх відродження та модернізація. Українська кухня досі мало досліджена, але має величезний потенціал бути серед найкращих кухонь світу» [3].

Україна має суттєвий потенціал для розвитку туризму, а саме унікальні природні ландшафти та історично-культурні цінності. Гастротуризм, у свою чергу, стане додатковим інструментом для популяризації тієї чи іншої території серед туристів, адже ми маємо надзвичайно різноманітну кухню, доступні й свіжі продукти та низькі ціни.

Львівська кава та пляцки, карпатський бограч, гуцульська бринза, яворівський пиріг, бессарабська баранина, херсонський бекмес - це далеко не весь перелік традиційних українських страв й продуктів, які відомі не тільки внутрішнім туристам, а й іноземцям. Кожний регіон нашої країни має значні потенційні можливості здивувати та зацікавити мандрівника подорожувати зі смаком.

Особлива роль у гастротуризмі належить місцевим виробникам з власною продукцією, що поєднується з їх гостинністю. На сьогодні ми маємо безліч яскравих прикладів, коли локальне виробництво поєдналося, наприклад, з дегустацією, а саме:

  • еко-ферма «Лиманська коза» (Херсонська область);
  • ферма оленів, свиней і буйволів (Закарпатська область);
  • «Медовий дім» (Закарпатська область);
  • страусова ферма «Долина страусів» (Київська область);
  • виноробня крафтового вина Biologist Craft Winery (Київська область);
  • Органічна овочева ферма (Київська область).

Еногастрономічний маршрут Дорога вина та смаку Української Бессарабії, що з’явився 2020-му році, завдяки проєкту Європейського Союзу «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», об’єднує 22 учасника і 36 об’єктів винного й гастрономічного туризму Одеської області, та презентує культурні особливості народів, які тут проживають (українського, болгарського, молдавського, гагаузського та липованського).

Миколаївська область також має власні гастрономічні дестинації, які надають різнопланові послуги:

  • демонстраційна ферма-ресторан «Устриці Скіфії» (с. Українка Миколаївського району) - ферма пропагує ідею культури споживання морепродуктів, неповторних гастровражень, відпочинку та розваг, освіти (Устричний університет);
  • фермерське господарство «Пан Равлик» (с. Галицинове Миколаївського району) - ферма спеціалізується на повному циклі вирощування равликів Helix Aspersa Muller та культурі їх споживання;
  • сімейна ферма-виноробня «Slivino Village» (с. Сливине Миколаївського району) - родинна сімейна виноробня, яка займається вирощуванням винограду різних сортів, виробництвом крафтових вин, проведенням екскурсій, концертів та театралізованих вистав;
  • фермерське господарство «Fedosov Family Farm» (м. Миколаїв) - спеціалізується на виробництві меду та продукції з меду, проведення дегустацій;
  • мануфактура шоколаду «Данцевъ та синъ» (м. Миколаїв) - організовує дегустації та майстер-класи з виготовлення шоколадних виробів.

Отже, гастрокультура - це важлива складова туристичної привабливості будь-якого регіону. При цьому провідна роль належить маркетингу, оскільки кожна страва вже має свою історію виникнення чи легенду, яку потрібно правильно подати туристові. Тому, дуже важливим є зацікавленість й співпраця між самоврядуванням, бізнесом і громадськістю з метою пошуку, відновлення та просування автентичних страв місцевості й створення гастрономічних маршрутів.

Список використаних джерел

1. Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини від 06.03.2008 р. №132-VI(132-17). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69.
2. Матеріальна та нематеріальна культурна спадщина. URL: https://via-regia.org.ua/materialna-ta-nematerialna-kulturna-spadshhyna/.
3. Українські шеф-кухарі проголосили Маніфест української кухні. URL: https://www.tourism.gov.ua/blog/ukrayinski-shef-kuhari-progolosili-manifest-ukrayinskoyi-kuhni.