Щука Г.П., Ковальська Л.В.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Туризм ХХІ століття: глобальні виклики
та цивілізаційні цінності» (м. Київ,
23 травня 2023 р.). К.: ДТЕУ, 2023. С.170-172.
Санаторно-курортний туризм Закарпаття (1991-2023 рр.)
В повоєнний період попит на лікувально-оздоровчі послуги буде зростати. Для розробки стратегії розвитку даного виду туризму важливо розуміти його основні тенденції. Традиційно вважається, що мережа санаторно-курортних закладів України, починаючи з періоду незалежності, має тенденцію до скорочення. Цей висновок автоматично поширюється на всі типи лікувально-оздоровчих закладів та всі регіони країни. Більш того, є основою для незадовільної оцінки розвитку внутрішнього лікувально-оздоровчого туризму (у вузькому значенні цього терміну).
Проаналізувавши дані Головного управління статистики у Закарпатській області, ми прийшли до висновку, що зменшення кількості працюючих санаторіїв у регіоні не спостерігається, незважаючи на економічні кризи та російську агресію (див. рис.1).
Рис. 1. Кількість працюючих санаторно-курортних закладів у Закарпатській області в 1991-2017 рр.*
* З 2018 р. статистика санаторно-курортних закладів не ведеться.
Протягом досліджуваного періоду у більшості закладів змінилася форма власності; частина з них закривалася на капітальні ремонти, проте вони зберегли свою присутність на туристичному ринку. Наразі їх 23. Натомість санаторії-профілакторії поступово з туристичного ринку зникли.
Важливо також простежити, як змінювалася місткість закладів та кількість туристів, які скористалися послугами санаторіїв (див. рис. 2). Звертаємо увагу, що в даному випадку ми можемо користуватися лише даними виключно по санаторіям, оскільки дані про кількість оздоровлених у дитячих санаторіях, пансіонатах з лікуванням та курортних поліклініках не оприлюднювалися з метою забезпечення вимог Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації.
Рис. 2. Кількість туристів, які отримали лікувально-оздоровчі послуги в санаторіях Закарпаття*
* До 2000 р. і після 2017 р. кількість тих, хто перебував у санаторіях, відділами статистики не підраховувалася.
Як бачимо з представленого графіку, кількість ліжко-місць у санаторіях кардинально не змінювалася, чого не можна сказати про кількість відпочиваючих. Зміни в чисельності туристів ми схильні пояснювати економічною та політичною ситуацією в країні.
Неоднозначність трактування науковцями статистичних даних пояснюється тим фактом, що до числа санаторно-курортних закладів зараховуються:
- пансіонати та бази відпочинку, які лікувальні послуги не надають і належать до оздоровчих закладів;
- санаторії-профілакторії, які надавали лікувально-оздоровчі послуги за місцем проживання споживача і без відриву його від повсякденної трудової діяльності, отже не можуть зараховуватися до сфери туризму;
- недоліками ведення статистичного обліку.
Отже, висновок про втрату санаторно-курортної бази Закарпаття за період незалежності не відповідає дійсності. Кількість санаторіїв та туристів, які отримали лікувально-оздоровчі послуги, протягом досліджуваного періоду зростає.
Список використаних джерел
1. Закарпаття. Статистичний щорічник. Ужгород, 1991-2021 рр.