Щука Г.П.
Матеріали IX Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теоретичні і прикладні напрямки розвитку
туризму та рекреації в регіонах України»
(м. Київ, 11-12 травня 2023 р.). Дніпро:
Національний авіаційний університет, 2023. С.66-74.

Санаторно-курортні заклади Закарпаття: спроби інвентаризації

Анотація. Встановлено, що успішність подальшого розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Закарпатті в значній мірі залежить від об’єктивності аналізу його сучасного стану. Є потреба у визначенні кількості закладів, які надають лікувально-оздоровчі послуги. Головна служба статистики України припинила вести такий облік з 2018 року. Туристичні сайти не завжди подають достовірну інформацію: є невідповідність у заявлених та реальних послугах; просуваються заклади, які вже не функціонують; відсутня інформація про заклади державної форми власності. Офіційні сайти у ряді закладів відсутні, інформація на діючих сайтах не завжди відповідає дійсності: часто заклад позиціонує себе як санаторій, не надаючи лікувальних послуг. Автором визначено кількість діючих закладів у лікувально-оздоровчих зонах регіону.

Ключові слова: санаторій, санаторно-курортний заклад, санаторії Закарпаття, лікувально-оздоровчий заклад, інвентаризація санаторіїв.

Вступ. Однією з основних тенденцій розвитку світового туристичного ринку є збільшення кількості подорожей з метою піклування про своє здоров’я (health tourism). Природно, що вже найближчим часом цей вид туризму стане найбільш масовим і в Україні. У Закарпаття є всі умови перетворитися в Здравницю №1: наразі це єдиний регіон, який має значний туристично-рекреаційний потенціал і не зазнав ушкоджень у результаті посилення російської агресії. До цього додаються наявність значної кількості висококваліфікованих фахівців (за рахунок ВПО) та можливість залучення іноземних інвестицій, транскордонного співробітництва тощо.

Щоб проєкт був успішним, необхідно визначити, які активи має регіон для розвитку лікувально-оздоровчого туризму:

• кількість санаторно-курортних закладів;
• їхня місткість та спеціалізація;
• наявна матеріально-технічна база;
• методи лікування та оздоровлення, які застосовуються.

Нажаль, статистичний облік спеціалізованих закладів розміщення, які є основою розвитку лікувально-оздоровчого туризму, в Україні не ведеться з 2018 р.

Відповідно, мета даного дослідження - встановити кількість та скласти перелік закладів, які надають лікувально-оздоровчі послуги на території Закарпаття.

Матеріал і методи дослідження. Визначення сутності ключових понять дослідження відбувалося з урахуванням положень діючих законодавчо-правових актів (Законів України «Про туризм» [7], «Про оздоровлення та відпочинок дітей» [6], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» [4] та Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад» [5]), результатів власних попередніх досліджень [10].

Тип закладів, які входять до категорії спеціалізованих, визначався у відповідності до методологічних пояснень Головної служби статистики України [2].

Список спеціалізованих закладів Закарпаття, які у 2023 р. надають лікувально-оздоровчі послуги, визначався на основі інформації на туристичних сайтах, яка перевірялася потім шляхом співставлення з інформацією на офіційних сайтах закладів та в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. У випадках суперечливої чи недостатньої інформації залучалися мешканці з території розташування закладу.

В процесі дослідження використовувалися теоретичні та емпіричні методи, основними з яких були контент-аналіз, співставлення, порівняння, інтерпретація.

Результати дослідження. Термінологічна невизначеність, характерна для ринку подорожей, основною метою яких є піклування про здоров’я, спонукає дати визначення ключовим поняттям дослідження і пояснити, чому саме в такому значенні використовуються ті чи інші дефініції.

Термін «лікувально-оздоровчий туризм» згадується в ст.4 «Організаційні форми та види туризму» Закону України «Про туризм» [7] серед інших видів туризму, проте визначення поняття відсутнє, що дає можливість трактувати його як у широкому значенні (подорожі з метою отримання послуг лікування та / чи оздоровлення), так і у вузькому (отримання і лікувальних, і оздоровчих послуг одночасно) [10, с.93]. В даному дослідженні ми розглядаємо лікувально-оздоровчий туризм у його вузькому значенні - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в лікувально-оздоровчих цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає.

Лікувальна послуга (медична послуга), відповідно до Закону України №2002-VIII «Про внесення змін...», - «послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником» [4]. Лікувальні послуги надаються фахівцями, які мають відповідні ліцензії, в закладах, що належать до системи охорони здоров’я. Варто зауважити, що не всі заклади системи охорони здоров’я надають оздоровчі послуги.

Оздоровчі послуги (з огляду на поняття «оздоровлення», як воно розглядається в Законі України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» [6]) визначається нами як комплекс спеціальних заходів соціального, гігієнічного, спортивного, пізнавального та ін. характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров’я людини, що здійснюються в закладі оздоровлення та відпочинку. Заклади оздоровлення та відпочинку не належать до системи охорони здоров’я, медичних послуг не надають.

Звідси, базою для лікувально-оздоровчого туризму можуть бути лише ті заклади, які належать до системи охорони здоров’я та надають послуги лікування й оздоровлення. Традиційно це завдання покладалося на санаторно-курортні заклади - заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування [5].

В державній службі статистики санаторно-курортні заклади зараховувалися до спеціалізованих засобів розміщування. До оздоровчих закладів належали бази відпочинку, до санаторно-курортних - спочатку лише санаторії та санаторії-профілакторії, а з 2005 р. також дитячі санаторії, пансіонати з лікуванням, дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії, бальнеологічні лікарні, грязелікарні, бальнеогрязелікарні [2].

Останні статистичні дані по санаторно-курортних закладам датуються 2017 р. Отже, в цьому році в регіоні функціонували 19 санаторіїв (з них 2 - дитячі) та 1 пансіонат з лікуванням, жодного санаторію-профілакторію та бальнеогрязелікарні [1, с.35]. Проте, якщо проаналізувати інформацію, яка міститься далі в цьому ж статистичному збірнику (с. 78 - 100), вона буде трішки відрізнятися.

Вказано, що в 2017 р. в області функціонували:

• Санаторії - 18 закладів (в тому числі 2 дитячих);
• Санаторії-профілакторії - 2;
• Оздоровчо-лікувальний заклад - 1;
• Лікувально-оздоровчий заклад - 1;
• Курортна поліклініка - 1;
• Медичний реабілітаційний центр - 2;
• Республіканська алергологічна лікарня - 1;
• Пансіонат - 1.

Щоб визначити, де саме закралася помилка, в першому випадку чи в другому, проаналізуємо інші документи.

В «Регіональній стратегії розвитку Закарпатської області на період 2021-2027 років» [8] подається наступна інформація щодо мережі оздоровчих, рекреаційних та туристичних закладів області:

Таблиця 1. Мережа туристичних закладів

Як бачимо, у таблиці окремо не виділено санаторії чи спеціалізовані заклади розміщення, також не надається пояснення термінам «оздоровчі заклади», «рекреаційні заклади», «туристичні заклади». Спроба зорієнтуватися в даних, співставивши подані цифри з тими, що містять інші статистичні збірники області, не вдалася - в них, скоріше за все, застосовувалися інші методологічні підходи до обчислення, тому показники відрізняються.

Визначити кількість санаторно-лікувальних закладів шляхом віднімання від загальної кількості закладів (511 од.) туристичних закладів (362 од.) дає відповідь логічну (154 заклади), але невірну. Адже в 2017 p., відповідно до статистичних збірників, таких закладів було 19, кількість не могла зрости так стрімко. Якщо орієнтуватися на інформацію по санаторно-курортним та оздоровчим закладам [1] це може бути кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням (19 закладів) у сумі з будинками та пансіонатами відпочинку (4 заклади), тоді показники за 2017 р. співпадають, але не співпадають за 2014-2016 pp.

Цілком очевидно, що ці розбіжності можна пояснити як людським фактором, так і недосконалістю статистичного обліку в туризмі, термінологічною невизначеністю, помилковою позицією власників під час реєстрації підприємства та ін.. Так чи інакше, але звертання до офіційних джерел не дало потрібного результату - встановити кількість закладів, на базі яких розвивається санаторно-курортний туризм регіону.

Скористаємося вторинними джерелами: дослідженнями науковців. Треба відзначити, що їх є значна кількість. Проте, дослідження проводилися здебільшого на основі даних Інтернет-мережі та результатів наукових доробок попередніх років. В результаті в дослідженнях зустрічаються суперечності щодо визначення типу закладу та неточності щодо кількості існуючих закладів.

В першому випадку один і той заклад може подаватися на різних інтернет-ресурсах (власний сайт, сайти туроператорів, google maps) як санаторій, готель, лікувально-оздоровчий чи туристичний комплекс. Очевидно, що в результаті спостерігається плутаниця і в підрахунках кількості закладів того чи іншого типу. До того ж, відсутність офіційних сайтів у деяких закладів, несвоєчасне оновлення сайтів туроператорів призводить до того, що під облік науковців підпадають і ті заклади, які вже припинили свою діяльність, або лікувальні послуги взагалі не надають. Наприклад, на основі даних туристичного сайту «Санаторії Закарпаття» [9], дослідниками було вказано існування 12 санаторно-курортних закладів на території курорту Шаян, тоді як їх лише 4, всі інші -готелі, які пропонують своїм споживачам отримати лікувальні послуги в місцевих санаторіях. До речі, ця ситуація спонукає до перегляду методики підрахунку кількості людей, яких можна оздоровити в санаторіях, - є сенс рахувати за пропускною спроможністю лікувальної бази, а не наявними ліжко-місцями закладу.

На основі пропозиції туроператорів, аналізу офіційних сайтів закладів розміщення, інформації з ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), опитування адміністрації закладів та мешканців дестинації, нам вдалося встановити, що наразі в Закарпатській області функціонує 21 заклад, який надає лікувально-оздоровчі послуги (таблиця 2).

Таблиця 2. Діючі санаторно-курортні заклади Закарпаття

Заклади в таблиці подаються у відповідності до лікарняно-оздоровчого районування області, яке традиційно використовувалося в статистичних бюлетенях.

Територія Закарпаття поділяється на 10 лікувально-оздоровчих зон. Як бачимо з таблиці, лідером в санаторно-курортному туризмі регіону виступають Свалявська та Хустсько-Виноградівська зони (по 7 закладів). На сайтах туроператорів зустрічається реклама санаторіїв «Сузір’я» та «Вісак». Перший належить до комплексу «Квітка полонини», в другому лікувальні послуги не надаються, тому вони в таблиці відсутні.

Значно відстають за кількістю лікувально-оздоровчих закладів Ужгородська (3), Мукачівська (2), Міжгірсько-Воловецька (1), Іршавська (1), Рахівська (1) зони.

Жодного діючого закладу такого типу не зафіксовано в Берегівській, Великоберезнянсько-Перечинській та Тячівській зонах. Проте, це не означає, що розвиток лікувально-оздоровчого туризму на цих територіях неможливий, оскільки всі три зони мають не лише запаси термальних та/чи мінеральних вод, але й відповідні заклади, які потенційно можуть надавати лікувальні послуги. Наприклад, ситуація у Берегівській зоні: основним видом діяльності оздоровчо-рекреаційного комплексу «Косино» в ЄДРПОУ позначено «86.10 Діяльність лікарняних закладів». Кілька кроків до перетворення у лікувально-оздоровчі залишилося зробити таким закладам як «Жайворонок» (вже має свій лікувальний центр) та «Еко-термал», тим більше, що вони і позиціонують себе відповідно.

У Великоберезнянсько-Перечинській та Тячівській лікувально-оздоровчих зонах не функціонують, але й не перебувають у стані припинення наступні заклади:

• «Дубриничі» (ДП «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Дубриничі» ТДВ «Ужгородський механічний завод»);
• «Карпати» (1111 Оздоровчо-лікувальний комплекс «Карпати»);
• «Полонина» (КП Лікувально-оздоровчий комплекс «Полонина» Закарпатської облради);
• «Мінерал» (ТОВ «Санаторій «Мінерал»).

Не менш важливим є визначення профілів санаторно-курортних закладів Закарпаття. У п.8 Постанови КМУ «Про затвердження Загального положення....» [5] зазначається, що санаторії спеціалізуються на лікуванні наступних захворювань: органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої сфери, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо. Профіль санаторію визначається медичною ліцензією.

Інформація на офіційних сайтах санаторно-курортних закладів свідчить, що всі вони є багатопрофільними. Більшість закладів має більше двох спеціалізацій. Якщо не брати до уваги дитячі санаторії, то найбільша пропозиція лікувальних послуг стосується захворювань органів травлення; дещо менше - сечостатевої, ендокринної та опорно-рухової систем (рис. 1). Незважаючи на характеристики мінеральних вод, лише 1 заклад пропонує лікування захворювань шкіри.

Рис. 1. Спеціалізація лікувально-оздоровчих закладів Закарпаття

П’ять санаторіїв Закарпаття: «Синяк», «Карпати», «Верховина», «Сонячне Закарпаття», «Шаян», - які є дочірніми підприємствами ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», приймають участь в організації санаторно-курортного лікування пільгових категорій громадян [3].

Лише один із закладів, санаторний комплекс «Деренівська Купіль», має сертифікат Європейської курортної асоціації.

Висновки. В процесі дослідження встановлено, що в березні 2023 р. в Закарпатській області функціонує 22 заклади, що надають лікувально-оздоровчі послуги. З цього переліку 2 заклади - дитячі санаторії (один з них - обласного рівня) та 1 медичний реабілітаційний центр. Більшість цих закладів (19) позиціонують себе як санаторії, в основному по тій причині, що продовжують працювати на оновленій базі радянських санаторіїв та орієнтуватися на традиційного споживача санаторно-курортних послуг. Два заклади (Рекреаційно-лікувальний комплекс «Solva Resort & SPA» та Оздоровчий СПА-комплекс «Трембіта») позиціонують себе як SPA-комплекси, хоча надають (у тому числі) й лікувальні послуги, характерні для діяльності санаторіїв. Саме цей факт дозволяє зарахувати їх до лікувально-оздоровчих закладів.

Кількість закладів, які надають лікувально-оздоровчі послуги, та їхня географія не дозволяють дати об’єктивну оцінку потенціалу Закарпатської області з точки зору розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Важливо також визначитися з фінансовими, кадровими, природно-лікувальними та іншими ресурсами регіону, що буде темою наступних досліджень.

Список використаних джерел

1. Закарпаття - санаторії та туризм у 2017 році. Статистичний збірник. Ужгород, 2018. 104 с.
2. Методологічні пояснення. Головна служба статистики України. Головне управління статистики у Закарпатській області. URL: http://uz.ukrstat.gov.ua/statinfo/turism/metodology.pdf.
3. Перелік санаторно-курортних закладів, що приймають участь в організації санаторно-курортного лікування пільгових категорій громадян. URL: https://uszn.org.ua/wp-content/uploads/2020/03/ZAKLADY-OZDOROVLENNYA-2020.pdf.
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я: Закон України від 06.04.2017р. №2002-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2002-19.
5. Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад: Постанова КМУ від 11 липня 2001 р. №805. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/805-2001-п.
6. Про оздоровлення та відпочинок дітей: Закон України від 04.09.2008р. №375-VI в редакції від 02.04.2022 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/375-17.
7. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 p. №325/95-ВР в редакції від 16.10.2020 p. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.
8. Регіональна стратегія розвитку Закарпатської області на період 2021-2027 років. URL: https://carpathia.gov.ua/storage/app/sites/21/Economics/201001-1840p.pdf.
9. Санаторій Карпатія. URL: https://karpatia.com.ua/.
10. Щука Г.П., Ковальська Л.В., Гальків Л.І. Визначення змісту та структури лікувально-оздоровчого туризму // Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі. 2022. №5. С.91-97.

Shchuka Halyna. Sanatorium-Resort Facilities of Transcarpathia: Inventory Attempts

Annotation. It has been established that the success of the further development of health tourism in Transcarpathia largely depends on the objectivity of the analysis of its current state. There is a need to determine the number of facilities that provide medical and recreational services. The Main Statistics Service of Ukraine stopped keeping such records in 2018. Tourist sites do not always provide reliable information: there is a discrepancy in the declared and real services; facilities that no longer function are promoted; there is no information about state-owned facilities. A number of facilities do not have official websites, the information on existing websites does not always correspond to reality: often the facility positions itself as a sanatorium without providing medical services. The author has determined the number of operating facilities in the medical and recreational zones of the region.

Keywords: sanatorium, sanatorium-resort facility, sanatoriums of Transcarpathia, health-rehabilitation facility, inventory of sanatoriums