Смирнов І.Г.
Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф.
«Економіка, облік, фінанси та право в умовах глобалізації:
тенденції та перспективи» (м. Полтава, 12 вересня 2019 р.).
У 3 ч. Полтава: ЦФЕНД, 2019. Ч.1. 71 с. C.65-70.

Концептуальні засади стратегії сталого розвитку урботуризму в умовах овертуризму

2016 р. у фаховій туристичній літературі з’явився новий термін - «overtourism» (англ. надлишковий туризм). Він відобразив виклики щодо управління зростаючими туристичними потоками, зокрема у міських (урбо) дестинаціях, та вплив урботуризму на міста. Нині більше 1/2 населення світу живе в урбанізованих ареалах, до 2050 р. цей показник сягне 70%. Зростаюча чисельність урботуристів збільшує споживання природних та туристичних ресурсів міст, здійснює соціокультурний вплив та зростаючий тиск на міську інфраструктуру. Для урботуризму важливим завданням є ефективне управління потоками туристів з метою забезпечення позитивних наслідків від їхнього відвідання міст.

Ще задовго до того, як виник термін «overtourism», ЮНВТО визначила поняття туристичної місткості (пропускної спроможності), як «максимальну кількість людей, що можуть відвідати туристичну дестинацію одночасно без здійснення деструктивного впливу на природне, економічне та соціокультурне середовище та погіршення якості туристичних продуктів, що надаються» [1]. Це поняття пов’язане з категорією сталого туризму: туризм вважається сталим, коли враховує інтереси як туристів, так і місцевих громад. Ця мета може бути досягнута через участь громад у розвитку туризму, зокрема управлінні туристопотоками, зменшенні сезонності туризму, ретельному плануванні туризму в дестинаціях, що враховує їхню туристичну спеціалізацію та місткість. Є важливим забезпечити узгодження розвитку урботуризму з розвитком міст у світовому порядку денному. Про це нагадує «Нова програма ООН з розвитку міст», що вказує на 17 цілей їх сталого розвитку з особливим виділенням Цілі 11 «Зробити міста інклюзивними, безпечними, пружними та сталими» [1].

Зростання урботуризму призвело до появи різноманітних викликів щодо забезпечення сталого зростання та практик, які б мінімізували від’ємний вплив туризму в містах, зокрема з використання природних ресурсів, соціокультурного впливу, зростаючого навантаження на інфраструктуру та управління мобільністю та концентрацією (скупченнями) туристів. Нині число туристів у деяких містах світу зросло настільки, що з’явились випадки негативного ставлення місцевого населення до туристів та виникнення термінів «овертуризм» та «туризмофобія».

Існує декілька дефініцій поняття овертуризму. Зокрема, університети-учасники міжнародного проекту «Overtourism? Understanding and managing urban tourism growth beyond perceptions» визначили овертуризм, як «негативний вплив туризму на дестинацію або її частини внаслідок надмірної кількості туристів, що відчуває як місцеве населення (через погіршення умов (якості) життя), так і туристи (через погіршення якості турпродукту, що надається)» [1].

Явище овертуризмy у містах має декілька особливостей:

  1. Коли говориться про туристичне перевантаження міста, то йдеться не стільки про чисельність туристів, скільки про туристичні потужності, щоб їх прийняти.
  2. Туристичне перевантаження має скоріше локальний, ніж загальноміський вираз. При цьому надмірний туристичний тиск відчувається переважно в центральних, найбільш популярних дільницях міст з високою концентрацією туристичних атракцій.
  3. Туристичне перевантаження особливо відчутне, коли ресурси та інфраструктура міста відчувають надмірний тиск. Однак не тільки туристи створюють цей тиск - з ними конкурують місцеві мешканці та приїжджі.

Про актуальність теми, що розглядається, та необхідність кращого розуміння сутності завдань, що стоять перед управлінням світовим урботуризмом у контексті овертуризму та сталого розвитку, свідчить те, що на замовлення ЮНВТО 2017 р. було виконано дослідження під назвою «Overtourism? Understanding and managing urban tourism growth beyond perceptions» (англ. Овертуризм? Розуміння та управління зростанням урботуризму згідно відчуттів туристів та місцевих мешканців), що містило аналіз даних 8 європейських міст (Амстердама, Барселони, Берліна, Копенгагена, Лісабона, Мюнхена, Зальцбурга та Таллінна). За результатами дослідження здійснено оцінку відношення мешканців цих міст до туризму і туристів та розроблено програму стратегій та заходів з метою попередження надмірної концентрації туристичних потоків у містах Європи [1].

До цих стратегій і заходів належать:

  1. Просторове розосередження (дисперсія) потоків туристів по території міста та його околиць, зокрема:
    • проведення заходів не в центральних дільницях;
    • розміщення там же нових туристичних атракцій та об’єктів;
    • збільшення потужності та часу праці туристичних об’єктів;
    • створення спільної ідентичності міста та його околиць;
    • запровадження картки туриста для пересувань містом без обмежень;
    • стимулювання відвідування периферійних дільниць міста.
  2. Часове розосередження (дисперсія) потоків туристів у місті шляхом:
    • стимулювання туристичних відвідин у несезон; застосування динамічного ціноутворення (сезонних знижок); проведення спеціальних заходів у несезон; розроблення календаря туристичних подій у місті з визначенням часу і місць проведення; застосування новітніх технологій (мобільних додатків).
  3. Популяризація нових туристичних маршрутів та атракцій у місті, зокрема:
    • розроблення нових маршрутів та їхня реклама;
    • запровадження знижок для нових туристичних маршрутів та атракцій;
    • видання туристичних путівників та рекламних матеріалів з нових туристичних маршрутів та атракцій;
    • використання віртуальних екскурсій новими туристичними маршрутами.
  4. Аналіз та необхідні зміни туристичних регуляцій (правил), зокрема:
    • часу праці туристичних об’єктів;
    • можливостей їхнього відвідування для великих груп туристів;
    • правил транспортного руху у центральних частинах міста;
    • заохочення паркування транспортних засобів на в’їзді до міста;
    • створення спеціальних стоянок для туристичних автобусів;
    • запровадження пішохідних зон;
    • створення нових інформаційних платформ туристичного сервісу;
    • регуляція та оподаткування діяльності готелів та інших засобів розміщення туристів;
    • визначення туристичної ємності міста взагалі і критичних дільниць (центральних, історичних) зокрема.
  5. Сегментація потоків туристів, зокрема:
    • регулярні дослідження кількості, географії, мотивації та розподілу туристопотоків у місті;
    • визначення найбільш та найменш вигідних сегментів туристів для міста;
    • визначення сегменту туристів з повторним відвідуванням;
    • визначення та обмеження промоції візитів небажаних сегментів туристів.
  6. Збільшення корисності туризму для місцевої громади, зокрема:
    • збільшення зайнятості у туристичній галузі;
    • промоція позитивного впливу туризму;
    • залучення місцевої громади у розробку туристичних продуктів;
    • аналіз туристичного потенціалу місцевої громади та інтегрування його в туристичний ланцюг доданої вартості;
    • поліпшення якості туристичної інфраструктури з урахуванням потреб місцевих мешканців та туристів;
    • стимулювання розвитку занедбаних околиць міста через туризм.
  7. Забезпечення розвитку міста, зручного для його мешканців та туристів, зокрема:
    • розвиток міста з урахуванням потреб та бажань його постійних мешканців та туристів;
    • максимальне залучення місцевого населення у сферу туризму;
    • об’єднання туристичних фестивалів та подій з місцевими святами;
    • використання артистично-культурних ініціатив (наприклад, стріт-арту) у нових туристичних дільницях;
    • подовження часу праці туристичних об’єктів.
  8. Розвиток та вдосконалення туристичної інфраструктури міста, зокрема:
    • збалансований сталий розвиток транспортної галузі міста та околиць;
    • можливість руху туристів на головних магістралях у час пік;
    • поліпшення культурної інфраструктури міста;
    • вдосконалення інформаційної забезпеченості транспортної інфраструктури та транспортних засобів, у т.ч. англійською мовою;
    • поліпшення зручності громадського транспорту для туристів;
    • забезпечення можливостей подальшого розвитку туристичної інфраструктури;
    • створення безпечних велосипедних маршрутів та можливість оренди велосипедів;
    • створення безпечних та атрактивних пішоходних маршрутів;
    • створення спеціальних маршрутів для людей з особливими потребами та похилого віку відповідно до засад інклюзивного туризму;
    • збереженість об’єктів культурної спадщини та туристичних атракцій;
    • необхідність прибирання туристичних об’єктів та маршрутів з вивезенням сміття до пунктів переробки.
  9. Співпраця з місцевими стейк-холдерами, у т.ч.:
    • створення громадського органу управління туризмом (за участю усіх зацікавлених громад міста);
    • підготовка програми фахового розвитку для партнерів;
    • запровадження локальних дискусійних платформ для мешканців;
    • проведення досліджень серед мешканців міста та інших зацікавлених суб’єктів;
    • обговорення туристичних проблем міста у соціальних мережах.
  10. Співпраця з туристами, у т.ч.:
    • забезпечення усвідомленості впливу туризму на розвиток міста серед туристів;
    • ознайомлення туристів з місцевими цінностями, традиціями та правилами поведінки;
    • надання необхідної інформації туристам з обмежень руху транспорту у місті, можливостей паркування та особливостей оплати, руху автобусів тощо.
  11. Заходи з моніторингу та зворотного зв’язку, включаючи моніторинг ключових індикаторів, зокрема:
    • сезонних змін попиту, прибуттів та витрат туристів, їхніх сегментів, типів поведінки тощо;
    • застосування новітніх інформаційних технологій для моніторингу, аналізу та оцінки впливу туризму;
    • створення резервних планів для пікових періодів та форс-мажорних ситуацій.

Подібні рекомендації є актуальними і для міст України, де починають спостерігатися ознаки овертуризму, у т.ч. для Львова, Києва, Одеси тощо, про що зазначалося у публікаціях автора [2, с.210-216; 3].

Львів: овертуризм

Як видно, кожна стратегія охоплює низку заходів, котрі відображені у табл. 1.

Таблиця 1. Стратегії та заходи із зменшення явища овертуризму у містах

Стратегії Заходи
Стратегія 1. Сприяти просторовій дисперсії туристичних потоків у місті та його околицях 1.1. Проводити більше подій не у центральних частинах міста, а в периферійних та його околицях.
1.2. Розміщувати туристичні атракції та розвивати інфраструктуру в менш відвідуваних частинах міста та на околицях.
1.3. Збільшити потужність туристичних об’єктів відповідно до величини туристопотоків.
1.4. Створити спільну ідентичність міста і його околиць.
1.5. Запровадити нелімітовані туристичні картки для подорожей містом та околицями.
1.6. Рекламувати усе місто, як цікаве для туристів, з метою стимулювати відвідування менш популярних дільниць.
Стратегія 2. Сприяти часовій дисперсії туристичних потоків у містах 2.1. Стимулювати туристичні візити у несезон.
2.2. Запровадити динамічне ціноутворення.
2.3. Урізноманітнити та збільшити кількість туристичних подій у несезон.
2.4. Розробити графік проведення популярних туристичних атракцій та подій з моніторингом чисельності відвідувачів.
2.5. Використовувати новітні технології (арр-додатки) з метою стимулювання часової дисперсії туристичних потоків.
Стратегія 3. Розробити нові туристичні маршрути з новими атракціями у містах 3.1. Розробити та рекламувати нові туристичні маршрути у містах на пунктах в’їзду та у туристичних інформаційних центрах.
3.2. Запропонувати комплексні знижки нових маршрутів та атракцій.
3.3. Видати путівники та інші рекламні матеріали з промоції прихованих скарбів (маловідомих туристичних об’єктів та атракцій)
3.4. Розробити туристичні продукти та маршрути для спеціалізованих турів.
3.5. Запропонувати тури з гідами для менш відвідуваних частин міста.
3.6. Створити мобільні аплікації віртуальної реальності стосовно відомих місць та атракцій на додаток до традиційних екскурсій.
Стратегія 4. Переглянути та адаптувати регуляції 4.1. Переглянути часи праці туристичних об’єктів.
4.2. Переглянути правила допуску великих груп туристів на популярні атракції.
4.3. Переглянути транспортні регуляції у центральних та історичних частинах міст.
4.4. Стимулювати відвідувачів використовувати паркінги на в’їздах до міст.
4.5. Визначити спеціальні місця для зупинки туристичних автобусів у центральних та історичних частинах міст.
4.6. Запровадити пішохідні зони.
4.7. Переглянути регуляцію та оподаткування нових віртуальних платформ з туристичного сервісу.
4.8. Переглянути регуляцію та оподаткування готелів та інших закладів розміщення туристів.
4.9. Визначити максимальну туристичну місткість міста та його критичних ділянок та атракцій.
4.10. Передбачити можливість моніторингу усіх операцій в системі ліцензування туроператорів.
4.11. Переглянути регуляції з проведення туристичної діяльності в певних частинах міста.
Стратегія 5. Здійснювати сегментацію туристів 5.1. Регулярно здійснювати комплексний аналіз туристопотоків (ідентифікацію та таргетування окремих сегментів туристів та їх потреб тощо).
5.2. Визначити туристів, які приїжджають до міста не вперше.
5.3. Обмежити відвідання міст з боку небажаних сегментів туристів.
Стратегія 6. Збільшити користі від туризму для міської громади 6.1. Збільшити рівень зайнятості в туризмі, зокрема офіційної та пристойної праці.
6.2. Роз’яснювати позитивні впливи туризму, забезпечити знання та свідомість про туристичний сектор у місцевій громаді.
6.3. Залучити місцеві громади в створення нових туристичних продуктів.
6.4. Провести аналіз туристичного потенціалу (попиту та пропозиції) місцевих громад та інтегрувати його в туристичний ланцюг доданої вартості.
6.5. Поліпшити якість інфраструктури та послуг з урахуванням потреб місцевих мешканців та туристів.
6.6. Стимулювати розвиток занедбаних околиць міста через туризм.
Стратегія 7. Сприяти розвитку міста, зручного для його мешканців та туристів 7.1. Розвивати місто з урахуванням потреб та бажань його постійних мешканців та трактувати туристів як тимчасових мешканців.
7.2. Розвивати туризм у місті з максимальною участю місцевого населення.
7.3. Об’єднувати туристичні фестивалі та події з місцевими святами.
7.4. Запровадити туристичних послів від міста.
7.5. Впроваджувати артистично-культурні ініціативи (наприклад стріт-арт) у нових туристичних дільницях.
Стратегія 8. Поліпшити туристичну інфраструктуру міста 8.1. Розробити збалансований сталий менеджмент транспортної галузі для міста та околиць.
8.2. Забезпечити можливість руху туристів на головних магістралях та на другорядних (об’їзних) у час пік.
8.3. Поліпшити культурну інфраструктуру міста.
8.4. Поліпшити інформаційну забезпеченість транспортної інфраструктури та транспортних засобів, у т.ч. англ. мовою.
8.5. Зробити громадський транспорт більш зручним для туристів.
8.6. Передбачити додаткові транспортні можливості для туристів у години пік.
8.7. Забезпечити адекватні можливості розвитку туристичної інфраструктури.
8.8. Створити безпечні велосипедні маршрути та забезпечити можливості оренди велосипедів.
8.9. Створити безпечні та атрактивні пішохідні маршрути.
8.10. Забезпечити створення спеціальних маршрутів для людей з особливими потребами та в похилому віці відповідно до засад доступного туризму.
8.11. Забезпечити збереженість об’єктів культурної спадщини та туристичних атракцій.
8.12. Передбачити можливості прибирання туристичних об’єктів та маршрутів, у т.ч. у години пік.
Стратегія 9. Співпраця з місцевими стейк-холдерами 9.1. Створити та регулярно проводити збори громадського органу управління туризмом (за участю усіх зацікавлених громад міста).
9.2. Організувати програми професійного розвитку для партнерів.
9.3. Створити локальні дискусійні платформи для мешканців.
9.4. Здійснювати регулярні дослідження серед мешканців міста та інших зацікавлених сторін.
9.5. Заохочувати обговорення проблем міста у соціальних мережах.
9.6. Спілкуватися з мешканцями з приводу їхньої поведінки.
9.7. Об’єднати розрізнені спільноти.
Стратегія 10. Співпраця з туристами 10.1. Забезпечити усвідомленість впливу туризму на розвиток міста серед туристів.
10.2. Ознайомити туристів з місцевими цінностями, традиціями та правилами.
10.3. Забезпечити необхідну інформацію для туристів щодо обмежень руху транспорту, можливостей паркування, оплати, автобусного руху тощо.
Стратегія 11. Заходи з моніторингу та зворотного зв’язку 11.1. Здійснювати моніторинг ключових індикаторів, зокрема сезонних змін попиту, прибуттів та витрат туристів, їхніх сегментів, типів поведінки тощо.
11.2. Використовувати нові інформаційні технології для моніторингу, аналізу та оцінки впливу та поведінки туристів.
11.3. Розробити резервні плани для пікових періодів та форс-мажорних ситуацій.

Впровадження вищеозначених стратегій може допомогти в управлінні сталим розвитком урботуризму, але забезпечення довготермінової сталості залежить від впровадження таких ключових пунктів у туристичну політику:

  1. Узгодження політики розвитку урботуризму з порядком денним розвитку міст згідно документів ООН «Новий порядок розвитку міст» та «Цілі сталого розвитку», зокрема Цілі 11 «Зробити міста інклюзивними, безпечними, пружними та сталими» та засад «Глобального кодексу туризму» ЮНВТО.
  2. Розроблення стратегічного довготермінового плану сталого розвитку урботуризму, включаючи визначення пропускної спроможності міста та його окремих дільниць та туристичних об’єктів. Це особливо істотно для стратегій, скерованих на дисперсію туристів, їхню сегментацію, і для більш ефективного розвитку нових маршрутів та об’єктів .
  3. Визначення оптимального рівня туристичного впливу на місто за участю усіх можливих стейк-холдерів. Це допоможе в отриманні користі від туризму місцевими громадами та більших вражень туристами, а також у полегшенні спілкування туристів з містянами.
  4. Створення моделі управління, яка об’єднає адміністрації (туристичні та інші) на всіх рівнях, приватний сектор та місцеві громади. Така співпраця буде особливо корисною для поліпшення туристичної інфраструктури міста, що потребує взаємодії адміністрацій на різних рівнях, у т.ч. за межами туризму.
  5. Посилення комунікації і співпраці між усіма можливими стейк-холдерами. Стратегії управління будуть більш ефективними, якщо усі стейк-холдери працюватимуть спільно, ніж у порівнянні з ситуацією їхнього окремого функціонування.
  6. Розширення інтеграції місцевих громад у туристичний ланцюг доданої вартості, забезпечуючи таким чином користі для них від розвитку туризму у вигляді зростання доходів та збільшення місць праці. Залучення місцевих громад до розвитку туризму з самого початку означатиме отримання ними доходів, що допоможе в об’єднанні стейк-холдерів.
  7. Регулярний моніторинг сприйняття туризму місцевою громадою та інформування містян про переваги розвитку туризму для міста. Це дозволить вчасну ідентифікацію можливих проблем та спільну розробку стратегії з їх подолання.
  8. Здійснення теоретичної розробки, регулярний моніторинг та планування таких ключових показників сталості туризму, як пропускна спроможність, мобільність, управління туристичними природними та історико-культурними ресурсами, відношення місцевого населення до туризму.
  9. Інвестування в технології, інновації та партнерство з метою перетворення міста у смарт-місто, спрямовуючи ці досягнення до вирішення проблем сталості, доступності та інноваційності його туризму.
  10. Розроблення та впровадження інноваційних туристичних продуктів та практик, які дозволять місту диверсифікувати туристичний попит у часі і просторі, та привабити відповідні туристичні сегменти згідно з довготерміновою візією та стратегією розвитку міста.
  11. Завчасне, із залученням відповідної методології, планування стратегічних напрямків урботуризму за різними варіантами. Динамічний, нестійкий, непевний, некомплексний характер сучасного глобального розвитку вимагає підходу, який би враховував не тільки особливості минулого розвитку, але й би визначав рушії змін та головні проблеми сьогодення з метою розробки ймовірних сценаріїв (варіантів) розвитку.
  12. Трактування туристів, як тимчасових мешканців міст, розроблення туристичної політики із залученням як туристів, так і місцевих мешканців, під гаслом «Розвиток міста для усіх».
  13. Розгляд управління туристичними потоками в містах з метою їхньої корисності для туристів і містян, як фундаментальну проблему сталого розвитку урботуризму в умовах овертуризму. Такий підхід повинен об’єднати вирішення завдань збереження ресурсної бази туризму міста із збільшенням числа туристів та позитивного відношення місцевих мешканців до них.

Реалізація запропонованих заходів та рекомендацій сприятиме сталому розвитку урботуризму в умовах овертуризму, що буде вагомим внеском у виконання «Нового порядку денного розвитку міст», «Цілей сталого розвитку ООН» та засад «Глобального кодексу туризму» ЮНВТО.

Список літератури

1. Overtourism? Understanding and Managing Urban Tourism Growth beyond Perceptions. UNWTO Library, 2018. URL: https://www.e-unwto.org/doi/book/10.18111/9789284420070.
2. Смирнов І.Г., Любіцева О.О. Маркетинг сталого туризму: навч.посіб. К.: Вид-во Ліра-К, 2019. 256 с.
3. Smyrnov I. Lviv: Lights and Shadows of Overtourism // Наук. вісник Східно-європейського національного ун-ту імені Лесі Українки. Географічні науки. 2019. №1(385). С.117-121.