Стасюк С.М.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. здобувачів
«Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення»
(м. Львів, 27-28 травня 2026 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2026. 660 с. С.453-454.

Мотивація подорожей у системі замкового туризму

Замковий туризм є одним із найбільш виразних і культурно насичених сегментів ринку туристичних послуг, що охоплює відвідування середньовічних і ренесансних фортець, замкових комплексів, палаців-замків та пов’язаних із ними меморіальних просторів. Попит на такі об’єкти невпинно зростає в умовах, коли туристи дедалі частіше шукають не стандартизований масовий відпочинок, а автентичні, емоційно насичені, трансформативні переживання. Розуміння глибинних мотивів, що спонукають туристів обирати саме замкові дестинації, є принципово важливим як для теорії туризмознавства, так і для практики управління культурно-спадщинними об’єктами.

Теоретичним фундаментом дослідження мотивації в туризмі слугують кілька взаємодоповнювальних концепцій. Класична модель push-pull, запропонована Дж. Кромптоном наприкінці 1970-х років, дозволяє розмежувати чинники, що «виштовхують» туриста з місця його постійного перебування (внутрішні психологічні потреби у пізнанні, відпочинку, пригодах, виході за межі повсякденності), та чинники, що «притягують» до конкретного об’єкта (його унікальні атрибути - архітектурна виразність, природне оточення, інтерпретаційна інфраструктура, ступінь збереженості). У контексті замкового туризму push-фактори відображають, зокрема, прагнення до культурного збагачення, бажання долучитися до іншого часового виміру та відчути зв’язок із минулим. Pull-фактори - це конкретна архітектурна образність замку, його місце в національній і регіональній пам’яті, якість екскурсійних програм, ступінь «живості» простору завдяки ре-інактментам і фестивалям. Взаємодія цих двох груп факторів формує унікальну мотиваційну конфігурацію, що визначає як рішення про відвідування, так і характер туристичного досвіду.

Серед мотивів, що є специфічними для замкового туризму, особливе місце посідає ностальгія. Замки апелюють до романтизованого, але водночас глибоко особистісного уявлення про середньовіччя, лицарство, монархію чи регіональну ідентичність. Ностальгійна мотивація виявляється у прагненні «відчути» минуле, долучитися до нього через матеріальні сліди - мури, башти, підземелля, бійниці.

Культурно-пізнавальна мотивація є домінантним мотивом серед відвідувачів замкових об’єктів, особливо серед аудиторії з вищим рівнем освіти та широкими культурними інтересами. Туристи прагнуть здобути знання з архітектурної та військової історії, геральдики, побуту середньовічної доби, генеалогії шляхетних родів. Замок у цьому контексті функціонує як «відкритий підручник» - комплексний освітній простір, що поєднує функції музею, архівного сховища та театральної сцени. Принципово важливим є те, що пізнавальна мотивація не є суто пасивною: у поєднанні з розважальним форматом (edutainment) вона створює засади для активного залучення відвідувача до процесу здобуття знань. Інтерактивні виставки, реконструкції замкового побуту, театралізовані екскурсії та майстер-класи з середньовічних ремесел перетворюють пізнавальний мотив із передумови відвідування на стрижень усього туристичного досвіду.

Естетично-архітектурна мотивація формується завдяки унікальній образності замкових споруд. Силует замку на скелі, відбиток вежі у воді рову, суворість романської або вишуканість готичної аркатури - усе це є потужними візуальними стимулами, що закріплюються у культурній пам’яті через кіно, літературу та медіаобрази. Дослідження у сфері туристичної поведінки підтверджують: естетичне сприйняття архітектурного простору суттєво впливає на загальне задоволення від подорожі, на формування емоційної прив’язаності до місця і на наміри повторного відвідування та рекомендацій. У добу соціальних мереж до цього мотиву додається вимір візуальної самопрезентації: замок як фотографічний артефакт стає символічним капіталом, що дозволяє туристу транслювати власну культурну ідентичність у цифровому просторі.

Рекреаційно-дозвіллєвий мотив значно посилився завдяки трансформації замкових об’єктів у комплексні туристичні дестинації. Сучасні замки нерідко поєднують функції музею, готелю, ресторану, концертного майданчика й арени для рольових ігор та лицарських турнірів. Для родин із дітьми, учасників молодіжних груп та любителів пригод замок є насамперед ігровим і пригодницьким простором. Інтерактивні програми «живої історії» (living history), де відвідувачі можуть одягнути лицарські обладунки, взяти участь у батальних реконструкціях або спробувати середньовічну кухню, радикально змінюють мотиваційну структуру попиту, розширюючи аудиторію замкових дестинацій далеко за межі традиційних «культурних туристів».

Соціально-комунікативний мотив виявляється у прагненні туристів до спільних переживань та взаємодії з однодумцями. Замкові фестивалі, тематичні заходи, освітні програми та наукові конференції, присвячені замковому мистецтву, формують специфічні соціальні спільноти з яскраво вираженою ідентичністю. У межах цього мотиву важливо виокремити й феномен «коріннєвого» туризму (roots tourism): нащадки шляхетних родів або представники діаспор, пов’язаних із конкретними замками, здійснюють цілеспрямовані пошукові подорожі до родових гнізд, поєднуючи генеалогічний інтерес із емоційним переживанням зустрічі з власною історією.

Принципово важливою є динаміка мотивації впродовж самого відвідування: початковий мотив нерідко трансформується або розширюється під впливом безпосереднього досвіду. Турист, що прийшов до замку з переважно рекреаційною метою, може виявити, що йому відкриваються глибші пласти культурно-пізнавального інтересу. Цей феномен «мотиваційного розгортання» є ознакою якісного туристичного продукту. Ключовим чинником такого розгортання є сторітелінг - мистецтво наративної інтерпретації, завдяки якому замок перестає бути пасивним об’єктом споглядання й перетворюється на живий простір смислів. Саме якісна розповідь активує ностальгійні та пізнавальні мотиви навіть у тих відвідувачів, котрі вважали їх другорядними.

На підставі узагальнення викладеного можна запропонувати робочу класифікацію мотивів замкового туризму, що охоплює п’ять основних груп:

1. культурно-пізнавальні (прагнення до знань, освітнього досвіду, інтелектуального збагачення);
2. емоційно-ностальгійні (бажання відчути зв’язок із минулим, долучитися до романтизованої епохи);
3. естетично-архітектурні (насолода від споглядання унікального архітектурного середовища та природного ландшафту);
4. рекреаційно-дозвіллєві (активний відпочинок, пригоди, сімейне дозвілля, участь у ре-інактментах);
5. соціально-комунікативні (взаємодія з однодумцями, пошук коренів, участь у культурних спільнотах).

Реальні мотиви конкретного туриста, як правило, є поліваріантними та поєднують елементи кількох груп у різних пропорціях.

Практичне значення запропонованої систематизації полягає у можливості диференційованого підходу до різних мотиваційних сегментів аудиторії при розробці туристичних продуктів, маркетингових стратегій та програм інтерпретації спадщини. Урахування домінантних мотивів цільових груп дозволяє проектувати туристичні пропозиції, що точно відповідають глибинним потребам відвідувачів, забезпечуючи не лише поточну задоволеність, а й довготривалу лояльність до замкової дестинації. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричне вивчення мотиваційних профілів відвідувачів конкретних замкових пам’яток України, а також на аналіз впливу цифровізації туристичного досвіду й розвитку нових форматів інтерпретації спадщини на динаміку мотиваційних пріоритетів.