Столяр Ю.В.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.354-358.

Географія туризму як важлива складова науки і практики туризму

Туризм є однією зі сфер практичного інтересу людей, де усвідомлюється важливість географії й через це - сприяє розвитку географічних наук й зростанню в суспільстві інтересу до географічної інформації. Підприємства туризму й рекреації органічно вписані в територію, відображають її особливості, приймають участь у географічних процесах і за своєю суттю є частиною загального просторового розвитку, тобто об‘єкту і предмету географії. Географія свого часу стала чи не найпершою галуззю науки, яка, по-перше, створила новий напрям дослідження, який відносять до окремої дисципліни «географія туризму», і, по-друге, саме географи першими звернули увагу на фахову доцільність туризму. І тільки після цього туризм зацікавив історичну, економічну, соціально-психологічну, демографічну, екологічну, правову та інші галузі науки [1, с.10-12].

Визначення сучасної географії туризму як науки можна сформулювати таким чином: «Географія туризму - це інтегрально-синтетична наука, що вивчає просторові закономірності і особливості формування, функціонування і розвитку територіальних систем організації і самоорганізації туристичної діяльності людей і їх взаємодія з іншими територіальними системами» [1, с.8]. Географія туризму досить тривалий час не знаходила точного місця в системі географічних наук, зараховуючись то до географії транспорту, то до політичної географії, географії населення, географії культури, господарської географії. Усе це, правда, відбувалося у довоєнний період.

Надзвичайно важливою функцією географії туризму є інформування населення про туристичний потенціал територій. Вона ж дає людям уявлення про види і форми туризму, про значущі об'єкти природи, культури, історії, а також про підприємства індустрії туризму, що знаходяться в їх країні і за кордоном. Тим самим географія туризму пробуджує зацікавленість у потенційних мандрівників до вже існуючих або тільки таких, що складаються туристичних центрів і цілеспрямовано формує бажання їх відвідати. Ця функція географії туризму багаторазово посилилася в останні десятиліття з розумінням того факту, що наявність туристичного потенціалу само по собі не може служити гарантом розвитку туризму.

Перед географією туризму стоїть ціла низка інших завдань, головні з яких - пізнавальність і конструктивність. Велике значення має географічне вивчення придатності територій для занять туризмом, з урахуванням його форм і сезонності, впливу туризму на територію і формування її господарського комплексу, дослідження просторово диференційованих туристського попиту і пропозиції продукту. Географії туризму належить активна роль в обґрунтуванні стратегій стійкого і безпечного розвитку туристичних регіонів, розробці основ управління комплексними територіально організованими системами туризму, прогнозуванні їх розвитку. При цьому туристично-географічними дослідженнями можуть охоплюватися території різного рангу - як з туристичними функціями, що вже склалися, так і ті, де туристична діяльність, незважаючи на наявність необхідних умов і ресурсів, проявляється слабо або доки зовсім відсутня [1; 2].

Інший напрям географії туризму - проектування територіальних систем туризму. Його вершиною служить оптимізація просторової організації туризму, яка повинна здійснюватися, виходячи з триєдності природи, населення і господарства. Просторова організація туризму здійснюється на користь людини, підвищення рівня і якості його життя, зокрема задоволення його туристичних потреб. У цьому полягає конструктивна роль географії туризму і стратегічний напрям розвитку прикладних туристсько-географічних досліджень, заснованих на комбінуванні різних наукових методів і прийомів [1, с.15].

Ще одним напрямом розвитку географії туризму є інтеграція її в межах міждисциплінарних комплексів наук з природними, гуманітарними і технічними науками, використовує їх методи і інформацію. З деякими з них у географії туризму склався свого роду науковий союз. Наприклад, у медичних науках такими союзами є курортологія і медична географія. Вони вивчають природні курортні чинники (мінеральні води, лікувальні грязі, особливості клімату) і їх вплив на організм людини, а також розробляє методи їх використання з лікувальною і профілактичною метою.

Плідним є зв'язок географії туризму з економічною наукою, особливо такими її дисциплінами, як економіка і статистика туризму. У рамках економіки туризму вивчаються процеси, що протікають в туризмі як галузі господарства, пізнаються економічні стосунки, які складаються і розвиваються у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання туристичних продуктів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Крім того, досліджуються форми прояву загальноекономічних законів в специфічному виді економічної діяльності - туризмі, а також розкривається дія приватних закономірностей, властивих тільки йому [1-3].

Статистика туризму знаходять віддзеркалення в системі статистичних показників, масових явищах і процесах в туризмі. Як наукова дисципліна вона кількісно описує умови і результати туристичної діяльності, виявляє і аналізує соціально-економічні закономірності розвитку цієї галузі господарства за допомогою різних статистичних методів. Статистика туризму характеризує:

- наявність і якість туристичних ресурсів;
- об'єм, структуру, динаміку, а також напрям туристичних потоків;
- рівень, склад, структуру споживчих туристичних витрат і споживання населенням туристичних послуг;
- мережу, розміщення і виробничу діяльність кожного виду підприємств індустрії туризму;
- фінансові стосунки туристичних підприємств;
- напрями і ефективність інвестицій в туризм тощо [1, с.116].

Географія туризму широко використовує систему показників статистики в туризмі, статистичні методи досліджень (метод угрупувань, метод узагальнюючих показників та ін.), відповідні бази даних. Найтісніше географія туризму пов'язана з територіальним розділом статистики туризму, який містить статистичні дані про туризм в територіальному розрізі і результати комплексних статистичних досліджень у сфері туризму на локальному, макроекономічному, регіональному і глобальному рівнях.

Географія туризму зближується з менеджментом і маркетингом туризму. Менеджмент як наука вивчає природу управлінської праці у просторі, причини і наслідки, чинники і умови, за яких спільна праця людей стає продуктивною і ефективною. Спираючись на впорядковані менеджментом знання про управління, географи описують територіально-організаційну і територіально-виробничу структури індустрії туризму [1, с.14-15].

Інтеграційний процес менеджменту туризму з географією туризму прискорився з включенням в дослідницьке поле географії туризму нових просторово виражених явищ, що характеризують сучасний етап розвитку світового туристичного ринку, - мережевих виробничих структур і логістичних ланцюгів в туристичному бізнесі, територіальних туристичних кластерів, організації транснаціональних туристичних компаній в умовах глобалізації, змінам територіальної структури індустрії туризму внаслідок їх просторової експансії, різним матеріальним, фінансовим, інформаційним потокам в туризмі, локальним, регіональним, всесвітнім логістичним інтегрованим системам туристичної індустрії тощо. Усе це сприяє поступовому переходу від однієї наукової дисципліни - географія туризму до іншої - менеджменту туризму.

Висока міра інтегрованості відзначається між географією туризму, точніше туристичним країнознавством і туристичним краєзнавством з одного боку і маркетингом туристичних територій як концепції управління туристичними територіями і складової частини менеджменту туризму. Завдяки маркетингу комплексна туристично-країнознавча і краєзнавча характеристики отримують конструктивне і логічне завершення: туристична територія стає об'єктом просування, особливим продуктом, що має споживчу цінність, із сприятливим іміджем, престижем. Таким чином, створюються умови для реалізації її туристичного потенціалу, стабільного регіонального туристичного розвитку [1, с.15].

Туризму потрібна значна частина з величезної кількості географічних знань. Географія складає обов‘язкові умови туризму й тому у науці про туризм географічні знання представляють один з найважливіших базових блоків.

Технологія туризму має маршрутний характер, тому ключові питання туризму пов'язані з туроперейтингом, технологією туризму, з ідеологією і логікою подорожі, концепцією, конфігурацією маршруту, програмою туру. Так, наприклад, туристичний продукт, туристичний маршрут - це процеси, в яких географія входить до технології основної діяльності. Туристичний продукт, і туристичний маршрут насичені географічними даними про туристичні райони, ресурси, сприятливі чи несприятливі чинники середовища, населення, різновиди трудового потенціалу територій. Завдяки географії вибудовується розуміння територіальної організації туризму, шляхів розвитку його так званих дестинацій і туристичних регіонів. Саме з глибоким вивченням географії пов‘язується розвиток міжнародних туристичних процесів, підвищення інтересу і поваги до інших народів і культур. Туризм тісно пов'язаний і співпрацює з фізичною географією, соціально-економічною географією, картографією й з усіма їх дочірніми науками.

Список використаних джерел

1. Семенов В.Ф. Географія туризму: навчальний посібник / В.Ф. Семенов, О.В. Назаренко. Одеса: Атлант, 2016. 405 с.
2. Семенов В.Ф. Економічний простір та інноваційні процеси в механізмі регіонального розвитку / В.Ф. Семенов, Н.В. Нєчева // Регіональний розвиток України: проблеми та ресурси: Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27-28 квітня 2017 р.). К.: Київський національний економічний університет, 2017. С.171-176.
3. Семенов В.Ф. Основні схеми і напрями регулювання сфери рекреації і туризму в країнах ЄС / В.Ф. Семенов, А.Б. Набієва // Економічний аналіз. 2017. Т.27. №4. С.83-90.
4. Семенов В.Ф. Територіальні умови і стратегії розвитку туризму в регіонах / В.Ф. Семенов, О.В. Басюк / Вісник Одеського національного університету. 2014. Т.19. Вип.1(2). С.78-81.