Тарасюк І.В.
Матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конф.
«Інноваційні технології в готельно-ресторанному бізнесі»
(м. Київ, 19-20 травня 2020 р.). К.: НУХТ, 2020. 305 с. С.14-15.
Франчайзинг як провідна форма управління в готельному бізнесі
Дослідженню теоретичних засад франчайзингу присвячено низку праць вітчизняних та іноземних науковців: З. Варналій, Ж. Дельтея, Ф. Котлера, Ж. Ламбена, М. Мендельсона, С. Шейна, Н. Ковальчук, Є. Кузьміна, Н. Широбокова, В. Шкромади, В. Ляшенко та ін.
Франчайзинг (фр. franchise - пільга, привілей) - контрактне партнерство між власниками готельних компаній і незалежними готельними підприємствами, які купують право на виробництво та реалізацію від його імені й під торговою маркою компанії власника певного виду товарів і послуг [4]. Виділяють три основних види франчайзингу:
- товарний (інші назви - торговий, збутовий);
- виробничий;
- діловий (бізнес-формат) [2, с.69].
Готельним франчайзингом вважають метод ведення бізнесу, який надає можливість підприємцю мати готель на засадах об’єднання з готельною мережею (ланцюгами) або великим готелем, які вже функціонують на ринку. Франчайзером надається законне право здійснювати підприємницьку діяльність в сфері готельних послуг, а також надається допомога в організації такої діяльності, навчання, керування за винагороду, яку сплачує франшизі. Зазвичай франчайзинг в сфері готельного бізнесу застосовується у двох видах:
- Франчайзі надається комплект проектної документації на будівництво нового готелю.
- Франчайзі, який вже має власний готель, входить до готельної мережі, що функціонує під відомим брендом [3].
Класичним прикладом використання франчайзингових угод у готельному бізнесі є історія розвитку компанії Marriott International.
Перший готель компанії Marriott було відкрито в 1957 році, наступні 13 років компанія відкривала виключно власні готелі, формуючи бездоганну репутацію та позитивний імідж мережі. Саме через побоювання втрати іміджу, який мала компанія, її власник не ризикнув перші франчайзингові готелі відкрити під існуючим ім’ям Marriott. Так, в 1970 році перші партнерські готелі з’явились під брендом Marriott Inns, які навіть зовнішньо відрізнялись від готелів Marriott. До початку дев’яностих років франчайзингові угоди укладалися за схемою «кредит - будівництво готелю - продаж готелю - довготерміновий контракт на управління готелем», згодом компанія почала продавати власні готелі з наступним управлінням ними ж. Тобто поступово з власника готелів компанія Marriott перетворювалась на оператора, основною діяльністю якого стало управління готельними підприємствами. Сформувавши організаційну культуру компанії, перед Marriott постало питання її збереження у франчайзинговій мережі, так як відомо, що ділова репутація та імідж окремого бренду чи організації впливає на імідж компанії взагалі, сприяє як залученню нових клієнтів, так і втраті таких, що вже стали постійними [5].
Франчайзингова практика на українському ринку готельних послуг в цілому має позитивний досвід, оскільки вона сприяє підвищенню конкурентоспроможності готелів, дозволяє істотно скоротити витрати на їхнє управління і забезпечує доступ до унікальних послуг. Розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем: дисбалансом попиту та пропозиції, низькою якістю послуг, високою вартістю проживання, невирішеними земельними питаннями, недосконалою процедурою сертифікації готельних послуг, слабким законодавчим регулюванням, економічною та політичною нестабільністю країни. В результаті чого спостерігається зниження конкуренції на ринку готельних послуг, що ще більше погіршує стан готельного господарства та затримує вихід України на світовий туристичний ринок [1].
Отже, світовий досвід функціонування великих готельних мереж свідчить, що франчайзинг можна вважати взаємовигідною та ефективною системою партнерських відносин суб’єктів малого та великого бізнесу, яка надає можливості для подальшого розвитку готельного бізнесу. Застосування франчайзингових угод в сфері готельних послуг України є перспективною формою організації бізнесу, особливо з огляду на тенденцію розвитку та розширення готельних мереж (ланцюгів). Таким чином, франчайзинг є новітнім інструментом успішного ведення готельного бізнесу, який допомагає завоювати та утримати високий конкурентний статус готелю на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Література
1. Міськів Н. Франчайзинг як провідна форма управління в готельному бізнесі. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/miskiv.htm.
2. Семенов В.Ф., Бортник Л.В. Франчайзинг як метод організації і розвитку готельного бізнесу // Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. Вип.2(1). С.68-75.
3. Федюкін Р.О. Франчайзинг у готельному бізнесі. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/fedjukin.htm.
4. Хомич Г.М. Франчайзинг у системі готельного бізнесу. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/homych.htm.
5. Grynko T.V., Krupskyi O.P., Timar I.V. Organizational Culture and Image as a Factor in the Competitiveness of Tourism and Hotel Enterprises // National Economic Reform: Experience of Poland and Prospects for Ukraine: collective monograph. Poland: Baltija Publishing, 2016. Vol.3. P.252-270.