Терещенко М.В., Трикіша М.С.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 26-27 листопада 2024 р.)
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2024. Ч.1. 680 с. С.628-631.
Сучасні проблеми інклюзивного туризму в Україні
У сучасному світі безбар’єрне середовище та інклюзивний туризм стають рушійними силами розвитку туристичної індустрії. Цей вид туризму набирає обертів як у мегаполісах, так і у сільських місцевостях. Для невеликих міст він вирішує низку проблем, зокрема для людей з інвалідністю. Рівень його розвитку обумовлений готовністю до рівноправної взаємодії з людьми з обмеженими можливостями, наявністю доступних умов проживання та розвитком законодавчої бази.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 10 мільярдів людей у світі, або близько 15% населення планети, мають ту чи іншу форму інвалідності. Понад 24 000 з них - діти. Станом на 1.01.2020 270 млн осіб в Україні мають інвалідність, у тому числі 222,3 тис. - I групу інвалідності, 900,8 тис. - II групу інвалідності, 1416,0 тис. - III групу інвалідності та 163,9 тис. дітей-інвалідів [1]. Зрозуміло, що ці цифри вже мають тенденцію до незворотного зростання. Сучасна Україна перебуває в умовах повномасштабної війни з російськими окупантами, постійних терористичних атак на мирне населення, значної кількості жертв з лав українських військовослужбовців, волонтерів, рятувальників, медичних працівників та комунальників, і має висловити особливу подяку їхньому героїзму, мужності та непереможності у питаннях безпеки. Медична, соціальна, психологічна реабілітація та комплексний туризм - це адаптивні види діяльності, які потребують розвитку, оновлення та розповсюдження.
Інклюзивний туризм для осіб з інвалідністю - це сучасний вид туризму, який дозволяє включати у туристичну діяльність будь-яку людину, незалежно від її фізичних можливостей, з урахування особливостей її фізично-психологічного стану. Розглядається він, насамперед, як потужний засіб активної реабілітації, оскільки структурно він включає в себе різні види відновлення та соціальних послуг. Зокрема медичну, психологічну, психолого-педагогічну, професійну, трудову, фізичну, соціальну та інші [5].
Європейський союз зазначає, що Україна має значні проблеми з інклюзивністю. Так, Європейська комісія з прав людини Томас Хаммарберг неодноразово заявляв, що в Україні порушуються права людей з обмеженими можливостями.
Основна проблема полягає у браку спеціального обладнання, яке дозволяє людям з обмеженими можливостями пересуватися та жити повноцінним життям. З цієї причини Кабінет Міністрів України 14 квітня 2021 року затвердив "Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року". Мета цієї стратегії - створення безперешкодного середовища для всіх верств населення, забезпечення рівних можливостей для кожного реалізувати свої права та отримувати послуги нарівні з іншими через інтеграцію фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної, громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності у всі сфери державної політики. У документі визначено основні проблеми, серед яких зазначається, що більшість громадського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамваї), а також міжміське та міжнародне авто- та залізничне сполучення застарілі та недоступні, що унеможливлює перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (відсутність пандусів, облаштованих місць, вказівників, звукових сигналів, титрованої інформації тощо). Причина цього - відсутність ефективної системи моніторингу та контролю у сфері доступності.
Наступною проблемою є відсутність актуальних статистичних даних про фізичне середовище та доступність транспортних засобів. Це ускладнює процес формування та реалізації державної політики в цій галузі. Крім того, відсутність професійного та незалежного моніторингу доступності на національному рівні призводить до недостатньої обізнаності громадськості про стан фізичної безбар’єрності в Україні. В даний час відсутній механізм моніторингу створення підприємствами, установами та організаціями умов для безперешкодного доступу осіб з обмеженими можливостями. Це пов’язано з недосконалістю нормативно-правової бази.
Останнє питання, позначене в документі, стосується існуючих протиріч між діючими вимогами пожежної безпеки, державними стандартами, нормативними актами і технічними умовами. Тому складно реалізувати положення, спрямовані на створення безбар’єрних умов проживання для людей з обмеженими можливостями та інших маломобільних груп населення. Деякі положення державних будівельних норм і правил, що регулюють питання доступності, суперечать один одному, а форма їх викладу пояснюється недостатньою кількістю кваліфікованих фахівців в області містобудування, архітектури і транспорту з питань доступності. Крім того, відсутня система сертифікації для перевірки кваліфікації фахівців з доступності [3].
В поданій нижче таблиці авторами приведені приклади проєктів і ініціатив, що забезпечують інклюзивний туризм в Україні.
Таблиця 1. Інклюзивні проєкти в галузі туризму в Україні
| Назва проєкту | Місто | В чому полягає проєкт |
| «Третя після опівночі» | Київ, Львів | Це єдиний в Україні музей, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів. Це надає робочі місця в туризмі особам з інвалідністю, а також збільшує обізнаність населення щодо інклюзії. |
| «Доступний музей на слух і дотик» | Одеса | Створення експозиційного простору та освітніх програм Одеського художнього музею дозволить йому бути доступним для людей з вадами зору та слуху. Адаптування наявного та створення нового онлайн та офлайн контенту дозволить людям з інвалідністю знайомитися з історією мистецтва, музею та міста у зручний та доступний для них спосіб. |
| 3D-копії пам’яток з рельєфними тактильними табличками виконаними шрифтом Брайля | Київ, Львів, м. Острог, Рівненська область тощо. | Залучити якнайширшу аудиторію до вивчення, осмислення і збереження культурних надбань. 3D-макети пам’яток мають розширити доступ до історико-архітектурних пам’яток та туристичних локацій слабозорим людям. |
| «Інклюзивний музей в Острозькому замку» | Острог, Рівненська обл. | Проєкт спрямований на те, щоб продемонструвати багатогранність розвитку українського мистецтва та сформувати розуміння процес розвитку української культури для людей з інвалідністю в Острозькому замку, завдяки посиленню існуючого аудіогіду в музеї (англійською, польською та тифлокоментар українською), створенню тактильних копій експонатів, путівника музеєм для незрячих, путівника для слабозорих, путівника з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху українською мовою. |
Під час війни питання інклюзії стає ще більш актуальним, вимагаючи формування заходів з реабілітації як військового, так і цивільного персоналу. Дуже важливо створювати проекти, спрямовані на всебічний соціальний і культурний розвиток, адаптацію людей з обмеженими можливостями внаслідок бойових дій. У 2022 році було проведено захід «INCLUSION FEST» з метою об’єднання кордонів, запозичення європейського досвіду, вирішення проблеми реставрації та створення безбар’єрного середовища як у міському просторі, так і в культурі в цілому. На фестивалі обговорювалися інструменти інклюзії, розвиток комплексних ініціатив по всьому Харкову та Україні в умовах війни, а також міжнародний досвід вирішення цих питань [2].
В рамках проекту «Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України», заснованого на оцінці рівня доступності основних об’єктів туристичної інфраструктури, на сьогоднішній день база даних сайту містить близько 1000 музеїв з усіх регіонів України. З них близько 400 музеїв оцінюють рівень інклюзивності на основі результатів інституційних опитувань, добровільного моніторингу або експертних оцінок, що додаються до загальної інформації. [4].
Отже, питання розвитку інклюзивного туризму в Україні не є новим. Однак, після 24 лютого 2022 року воно набуло особливого значення і вимагає обережного підходу. Неможливо оцінити кількість постраждалих та наслідки цієї страшної війни, оскільки боротьба за нашу ідентичність, свободу та унікальність ще триває. Проте, вже зараз необхідно задуматися над тим, як ми можемо допомогти тим, хто залишив на собі сліди цього жорстокого протистояння, реабілітуватися і повернутися до повноцінного життя. Хоча в Україні існують деякі ініціативи розвитку інклюзивного туризму, їх замало для повного задоволення потреб населення. Адаптація зарубіжного досвіду та його впровадження є важливим кроком для сталого розвитку інклюзивного туризму в Україні. Заходи щодо соціальної адаптації та орієнтації для людей з інвалідністю мають бути включені до плану відновлення країни як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні.
Список використаних джерел
1. Давидова О.Ю., Михальченко О.Ю. Проблеми та перспективи розвитку інклюзивного туризму як складової соціально-економічного розвитку України // Бізнес Інформ. 2023. №8. C.179-184.
2. Дистанційна участь у харківському фестивалі «ІнклюзіON»: досвід ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму». URL: http://tourcenter.kh.ua/uk/news/turystycheskoe-khomtst/dystantsiyna-uchast-u-kharkivskomu-festyvali-inklyuzion-dosvid-okz.
3. Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року: Розпорядження Кабінету міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-р.
4. Inclusive Travels in Ukraine. URL: https://travels.in.ua/.
5. Інклюзивний туризм для осіб з інвалідністю. URL: https://www.ispf.gov.ua/news/inklyuzivniy-turizm-dlya-osib-z-invalidnistyu.