Терещук Наталія Василівна
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.156-158.
Диверсифікація ринку туристичних послуг в Україні
Туристичний ринок в Україні характеризується великою нестабiльнiстю. Це зумовлено негативним впливом політичних, економічних, екологічних, соціальних та інших факторів. Одним із напрямів покращення даної ситуації є створення великих туристичних підприємств чи об‘єднань, для забезпечення ефективної економічної діяльності та контролю на ринках. Перспективними стратегічними цілями розвитку туризму в Україна може бути диверсифікація туристичного бізнесу, тобто створення мiждисциплiнарних об‘єктів i комплексів з метою модифікації та розширення асортименту та видів послуг, що надаються користувачам [1].
Сучасні конкурентні умови на туристичному ринку України та ритм життя ставлять підприємства в умови, коли вони мають зміцнювати свої економічні позиції, вміщувати в послугу максимум задоволення при використанні мінімум часу або створювати туристичні кластери з іншими підприємствами. Для ефективного функціонування, без злиття, поглинання чи придбання іншими компаніями, все більше підприємств на сьогодні віддає перевагу стратегії диверсифікації своєї діяльності. Це є один з видів корпоративної стратегії, яка спрямована на розширення асортименту послуг i продаж для того, щоб знизити ризик спеціалізації, завойовувати нові ринки, отримувати додатковий дохід [1; 3].
Орiєнтацiя на певну стратегію диверсифікації на туристичному ринку залежить від розміру підприємств, їх фінансового положення, спеціалізації, каналів збуту тощо. Зазвичай, малі турагентства не мають достатньо внутрішніх резервів для проведення диверсифікації, розширення своєї діяльності та обмежені в можливостях залучення зовнішніх джерел фінансування. Проте, враховуючи свій малий розмір, вони є більш гнучкими на ринку, оперативніше реагують на кон‘юнктури і зміни умов. Саме такі невеликі туристичні підприємства мають перспективні можливості щодо відкриття нових напрямів бізнесу, який i залучатиме в майбутньому капітал. Враховуючи те, що туристичний ринок України в сучасних умовах знаходиться на етапі розвитку даного бізнесу, формування комплексної інфраструктури, створення якісного сервісу, тому процеси диверсифікації ще не достатньо прослiдковуються. Проте iнтеграцiйнi процеси, підйом економіки та поступовий розвиток туристичної сфери дають поштовх для активізації диверсифiкацiйних процесів для підприємств, що існують на даному ринку.
Ініціатива з проведення диверсифікації виходить, як правило, від підприємств інших галузей економіки. Їх приваблює сфера туризму, а саме:
- низькі бар'єри виходу на туристичний ринок;
- прискорений та перспективний розвиток туристського бізнесу;
- уявлення про сферу туризму як про легкий вид діяльності тощо.
Крім того, з ним пов'язується можливість компенсації збитків i ризиків на підприємствах інших галузей, що входять в диверсифіковані компанії. Цілями диверсифікації в туристичній сфері можна назвати наступні:
- створення робочих місць з цілорічної зайнятістю в рекреаційних комплексах;
- зниження сезонності в рекреаційних комплексах;
- заселення гірських територій економічно активними громадянами, припинення відтоку місцевого населення;
- вивчення нових видів попиту на послуги, що надаються комплексами рекреаційного кластера i т.д. [3].
Всі причини диверсифікації викликані одним - підвищити ефективність діяльності підприємства не тільки в даний момент, або в найближчому майбутньому, але i на тривалу перспективу. Процес вироблення оцінки та плану диверсифікації вимагає часу, зусиль i ретельного вивчення. Висновок, який було зроблено за один вечір, не може бути покладено в основу вивчення ринку, технічного дослідження процесів i товарів, фінансового аналізу, навіть будь-якого наради i послуг зовнішніх експертів з надання будь-якої інформації. Дійсно, воно необхідне лише як основа для того, щоб визначитися в самому початку, слід чи ні займатися цією проблемою всерйоз. Оцінка може показати, що все це дійсно добре, але не для даної компанії.
Методи диверсифікації знаходяться в жорсткій залежності з туристичним бізнесом та його управленням. Диверсифiкацiя потребує такої міри гнучкого підходу, що на самому початку планування діяльності не слід виключати жодного з них. Кожен випадок диверсифікації вимагає відповідного підходу i аналізу, але одночасно повинні бути розглянуті всі можливі методи. Програми по диверсифікації в туристичній сфері можуть містити один з нижче перелічених методів:
- Весь існуючий персонал, а також обладнання повинні використовуватися для досягнення надалі більшої різноманітності товарів i послуг. Цей метод цілком природний для компаній, персонал яких просякнутий духом досліджень.
- Підвищення продуктивності відбувається за рахунок збільшення кількості обладнання та якості організації, що, як правило, веде до розширення асортименту туристичної компанії.
- Фірма, зайнята в певній сфері діяльності, поглинається шляхом купівлі або за готівку, або за акції, або за їх комбінацію. Центральні корпоративні функції поширюються i на новий відділ, i на навички i досвід управління поглинутої компанії i починають працювати в цілому i на утворену компанію.
- Об‘єднання компаній приблизно однакового розміру i роду діяльності.
- Зацікавленість в певній компанії, яка проявляється як безпосередня участь, або як контроль над іншою компанією, але тим не менше компанія, що приєдналась продовжує функціонувати як незалежна структура.
Список літератури
1. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг: підручник. К.: Знання, 2008. 661 с.
2. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. 2-ге вид., випр. та доповн. К.: КНТЕУ, 2009. 463 с.
3. Кравчук А.О., Крюкова І.О. Сучасний стан та перспективи розвитку сільського зеленого туризму // Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №8. С.69-73.
4. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 112 с.