Токарчук Г.В.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
"Проблеми формування нової економіки
XXI століття" (25-26 грудня 2009 р.)

Сільський туризм як стратегічний напрям розвитку української економіки

За останні десятиліття кількість туристів у світі неухильно зростала і досягла третини населення землі. За прогнозами фахівців, ХХІ століття буде століттям туризму, і до цього потрібно відповідно готуватися.

Бурхливий розвиток туризму, що розпочався в Україні, зіштовхнувся з кризовими явищами у світовій економіці. Вивчаючи кризу, провідні західні аналітики проводять паралель з циклічністю існування систем в загальному світовому просторі. Економісти ставлять акценти в кризі саме на початкові моменти становлення нового і розвитку омолодженого витку діяльності. Проте, незважаючи на причини і обсяг впливу, фахівці упевнені, що криза поступово відступає. В останніх звітах Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) говориться про те, що світова індустрія туризму вже пережила найгірші часи, і в 2010 почнеться відновлення галузі. По прогнозах експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму буде продовжуватися і далі. За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком [5].

Вплив світової кризи на туристичну діяльність України важко скоригувати, оскільки за думкою багатьох експертів головними першопричинами занепаду є внутрішнє середовище, повне недосконалості і корумпованості. Можна стверджувати, що свої «власні» причини кризи має кожна країна. Тому за даними, наведеними у традиційному щорічному аналізі світової туріндустрії UNWTO (World Tourism Barometer), наслідки сучасної кризи і політичної нестабільності в окремих регіонах по-різному відобразяться на країнах. Реакція країн буде різко індивідуальною, більш обумовленою станом внутрішнього ринку праці, рівнем заробітної праці й економіки, ніж зовнішніми проблемами.

Сьогоднішній стан економіки України звичайно вимагає термінових кардинальних дій для приведення до прийнятних європейських показників розвитку.

Туристична галузь в Україні є п’ятою за значенням складовою поповнення бюджету і її питома вага має значно зрости з огляду на такі об’єктивні передумови, як вигідне геополітичне розташування України в центрі Європи, наявність значного туристично-рекреаційного потенціалу, сприятливий клімат, багаті флору і фауну, чисельні культурно-історичні пам’ятки світового рівня [4].

Світові експерти в туризмі стверджують, що ця галузь міжнародного господарства найменше постраждала від глобального падіння виробництва, знецінення грошей і пасивних течій в економіці. В період до 2020 року ріст міжнародного туризму складе приблизно 4%. Це нижче темпів минулих років, коли туризм демонстрував виключно високий ріст обсягів, але все ж таки без спадів. У останні 20 років середньорічні темпи зростання числа прибуттів іноземних туристів в світі становили 5,1%, валютних надходжень – 14%. Згідно з даними всесвітньої туристичної організації, в 2005 році в світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загалом об'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2005 рік виросли в 144 рази [9].

Найактивнішими туристичними країнами стануть країни Близького Сходу, Азії, Африки. Європа в цілому збереже незначні темпи приросту, оскільки галузь знаходиться вже в достатньо розвиненому стані.

Враховуючи початковий потенціал України, можна об’єктивно стверджувати, що в країні є всі умови для розвитку туристичної галузі як основного і домінуючого джерела поповнення бюджету та чинника становлення оновленого іміджу України в міжнародних відносинах. Країна має багато стратегічних переваг, зокрема, розташування між «Західним і Східним Полюсами», наявність транспортних магістралей, помірний, м’який клімат, достатньо великі порівняно з європейськими стандартами зелені, неурбанізовані землі. Ці чинники є дефіцитом в розвинутих країнах зі зрілим рівнем розвитку туризму. Наприклад, в Бельгії щільність населення становить близько 318 чол./км 2 , а в Україні – близько 80 чол./км2 [3].

Спостерігаються позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних відвідувачів, помітною також є тенденція перевищення в'їзного потоку над виїзним у структурі міжнародного туризму.

Незважаючи на широку «географію» туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (50%) складають туристи з країн СНД 42 млн. осіб, на другому місці знаходяться країни ЄС – 3,3 млн. осіб (41 %) та на інші країни припадає 0,8 млн. осіб, що складає 9% [3].

Названі вище переваги формують умови розвитку екологічного, або зеленого туризму, який показує позитивні тенденції. Сфера сільського зеленого туризму є сьогодні найбільш динамічно зростаючим сектором світового туристичного господарства. Розвиток сільського зеленого туризму у Європі розпочався в середині ХІХ ст. Європейський Союз бачить в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. Для України сільський зелений туризм – нове поняття, хоча відпочинок на селі використовувався відомими українськими письменниками, художниками, артистами і політиками з давніх часів.

Сільський зелений туризм в більшості країн світу розглядається як невід’ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. Сільський зелений туризм позитивно впливає на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини, а також сприяє розширенню можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства. Сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.

сільський зелений туризм

Уряд України також усвідомлює важливість розвитку сільського туризму як одного із напрямів відродження села та способу активізації внутрішнього та іноземного туризму. Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні визначається проектом “Національної програми розвитку агропромислового виробництва і відродження села на період до 2010 року”, “Основними напрямами розвитку туризму в Україні до 2010 року” та “Програмою розвитку туризму в Україні до 2010 року”. Крім того, розвиток сільського зеленого туризму в Україні підтримується спеціальними європейськими програмами ТАСІS, Міжнародного фонду “Відродження”, фонду “Євразія“, Європейської федерації сільського зеленого туризму “ Єврожітс ” та іншими [9].

За визначенням фахівців, найбільш пріоритетними районами для розвитку сільського зеленого туризму в Україні є такі: у західному регіоні – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька області; у південному регіоні – АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області; у центральному і північному регіонах – Київська, Полтавська, Чернігівська області.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні зумовлюється нагальною необхідністю невідкладного розв’язання соціально-економічних проблем сучасного села. За роки незалежності України в сільській місцевості спостерігається зменшення населення, зростання безробіття, масова заробітчанська міграція.

Сучасне і майбутнє соціально-економічного розвитку України, безперечно, пов'язане з її участю у міжнародній економічній системі. Це зумовлюється тим, що для нинішнього етапу розвитку світової економіки характерним є поглиблення інтеграції держав, об'єднання їх економічних потенціалів і формування єдиної системи міжнародного поділу праці. Різні форми інтеграції – технологічна, економічна, наукова та інші – неминуче ведуть до формування глобальної економічної системи і виникнення транснаціональних об'єднань різних типів. Ринкова концепція економічного розвитку набула всепланетарного масштабу і позначається на господарській діяльності усіх країн світу. Це приводить до необхідності пошуку національними державами, галузями, корпораціями і підприємствами економічної поведінки, моделей і механізмів співпраці, які відповідають новим умовам, у світовому співтоваристві країн.

Таким чином можна дійти висновку, що формування галузі зеленого туризму і доведення її до рівня загальноприйнятих світових стандартів має стати одним із шляхів відродження економіки країни.

Список літератури

1. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник. М.: Аспект Пресс, 2002. 470 с.
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003. №1282-IV.
3. http://www.ukrstat.gov.ua.
4. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу: Навч. посібник. К.: Центр навч. літератури, 2007. 224 с.
5. http://www2.unwto.org.
6. Петрасов И. Концепция устойчивого развития применительно к мировому туризму // https://tourlib.net/books_tourism/petrasov2-3.htm.
7. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: Учебник / Под ред. проф. Л.Г. Мельник и проф. Л. Хенса. Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. 1120 с.
8. Tim Forsyth. Sustainable Tourism // www.fathom.com/course/21701788/index.html.
9. Wei Hu, Geoffrey Wall. Environmental Management, Environmental Image and the Competitive Tourist Attraction // Journal of Sustainable Tourism. 2005. №6. Р.617-635.