Токаренко О.І., Мульченко В.В.
Матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасний стан та потенціал розвитку
індустрії гостинності в Україні»
(м. Херсон, 7 травня 2026 р.). Херсон-
Кропивницький: ХДАЕУ, 2026. 251 с. С.116-118.

Літературно-мистецький туризм: досвід Німеччини для України

В умовах повоєнної трансформації економіки відновлення туристичної галузі набуває стратегічного значення як мультиплікатор регіонального розвитку, інструмент формування зайнятості населення та активізації місцевих економік [1]. Туризм у таких умовах виконує не лише економічну функцію, а й виступає механізмом соціальної стабілізації, культурної інтеграції та відновлення міжнародного іміджу держави. У цьому контексті досвід Німеччини після Другої світової війни є одним із найбільш репрезентативних прикладів ефективної реконструкції туристичної сфери, що може бути адаптований до сучасних умов Україна.

Повоєнне відновлення туризму в Німеччині відбувалося у тісній взаємодії із загальноекономічною реконструкцією держави. Ключову роль у цьому процесі відіграв План Маршалла, який забезпечив фінансову підтримку для відбудови інфраструктури, модернізації промисловості та стимулювання підприємницької активності [2]. Туристична галузь у цьому контексті розглядалася як перспективний сектор, здатний генерувати валютні надходження та сприяти інтеграції країни у міжнародну економічну систему.

Відновлення туристичної інфраструктури охоплювало реконструкцію транспортної мережі, готельного господарства та об’єктів культурної спадщини [3]. Особливістю німецького підходу стала не лише відбудова зруйнованих об’єктів, а й їх модернізація відповідно до нових стандартів якості обслуговування, що дозволило сформувати конкурентоспроможний туристичний продукт у середньостроковій перспективі.

Важливим напрямом розвитку стало інтегрування культурної складової у туристичну сферу. Літературна та мистецька спадщина почала розглядатися як ресурс формування туристичних продуктів і відновлення міжнародного іміджу країни [4]. Культурна спадщина перетворилася на економічний актив, що формує додану вартість у туристичному секторі.

Особливе значення мало створення тематичних туристичних маршрутів, пов’язаних із життям і творчістю видатних діячів культури, зокрема Йоганна Вольфганга фон Гете та Фрідріха Шиллера, що стало основою розвитку літературного туризму в регіонах культурної спадщини, таких як Веймар і Тюрингія [5]. Такі маршрути сприяли формуванню цілісних культурно-туристичних дестинацій, що поєднують історичну спадщину, освітній і туристичний компоненти. Паралельно здійснювалося відновлення музеїв, театрів, історичних міст і культурних просторів, що стало важливою основою розвитку культурного туризму.

Розвиток літературно-мистецького туризму супроводжувався становленням ефективних підходів культурного менеджменту. Значну роль у цьому процесі відігравала Deutsche Zentrale für Tourismus, яка забезпечувала міжнародне просування країни, формування національного туристичного бренду та координацію взаємодії між державою і туристичним бізнесом [6].

Паралельно активно розвивався івент-менеджмент у сфері культури та туризму. Організація літературних фестивалів, мистецьких виставок, театральних подій і культурних форумів стала важливим інструментом маркетингу дестинацій, підвищення туристичної привабливості регіонів і формування туристичних потоків [7]. У сучасній практиці Німеччини культурні події інтегровані в міську політику та процеси «фестивалізації» простору, що посилює туристичну привабливість міст і формує їхній бренд [8].

Для України досвід Німеччини є особливо актуальним у контексті повоєнного відновлення туристичної галузі. Перспективними напрямами є розвиток літературно-мистецьких туристичних маршрутів, пов’язаних із постатями Тараса Шевченка та Лесі Українки, розвиток культурних фестивалів, ревіталізація об’єктів культурної спадщини та інтеграція креативних індустрій і цифрових технологій у туристичний продукт.

Таким чином, досвід Німеччини свідчить, що ефективне відновлення туристичної галузі можливе лише за умов комплексного підходу, який поєднує інституційні реформи, інфраструктурну модернізацію, розвиток культурного менеджменту та активну державну політику. Літературно-мистецький туризм у цьому контексті виступає не лише економічним інструментом, а й чинником культурної реконструкції суспільства та формування нової ідентичності. Адаптивне впровадження цього досвіду в Україні сприятиме створенню конкурентоспроможного туристичного сектору та зміцненню міжнародного іміджу держави.

Список літератури

1. Богдан Н.М., Оболенцева Л.В., Осовець О.Е. Аналіз європейського досвіду відновлення туристичного сектору після Другої світової війни // Економічна парадигма. 2024. Т.1. №10(90). С.25-33.
2. Hardach G. Marshall-Plan. URL: https://www.herder.de/staatslexikon/artikel/marshall-plan/.
3. Reconstruction of Germany / Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Reconstruction_of_Germany.
4. Hagen J. Rebuilding the Middle Ages after the Second World War: the Cultural Politics of Reconstruction in Rothenburg ob der Tauber, Germany // Journal of Historical Geography. 2005. Vol.31. Issue 1. pp.94-112.
5. Weimar: the City of Classicism and Great Minds. URL: https://www.germany.travel/en/cities-culture/weimar.html.
6. The German National Tourist Board (Deutsche Zentrale für Tourismus). URL: https://www.germany.travel/.
7. Getz D. Event Tourism: Definition, Evolution, and Research // Tourism Management. 2008. Vol.29. Issue 3. pp.403-428.
8. Burger J. Festivalisation in a New Light: Characteristics and Objectives of Light Art Festivals in Germany // Geographica Helvetica. 2026. Vol.81. pp.223-236.