Тимошенко Т.О.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
Інтернет-семінару "Людина, яка подорожує: постнекласична
парадигма наукових досліджень туризму" (м. Полтава,
17 квітня 2018 р.). Полтава: ПУЕТ, 2018. 156 с. С.61-66.

Європейська система індикаторів туризму (ETIS) як інструмент для менеджменту сталого розвитку територій в умовах децентралізації

Європейська система індикаторів туризму (ETIS) Актуальність наукових досліджень щодо розвитку туризму обумовлена тим, що туризм є одним з основних видів соціально-економічної діяльності в багатьох країнах світу та широко впливає на економічне зростання, зайнятість та соціальний розвиток, може бути потужним інструментом боротьби з економічним падінням та безробіттям. Туризм, як вид економічної діяльності та важливий соціальний інститут, є важливим сектором, що сприяє економічному, соціальному, політичному та культурному розвитку. А це в свою чергу позитивно впливає на процес диверсифікації економіки регіону, наповнення дохідної частини місцевих бюджетів за рахунок підвищення податкових надходжень від суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб в результаті збільшення кількості підприємств та створення нових робочих місць, оскільки розвиток туризму надає стимул для розвитку суміжних галузей, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки, а саме: роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв'язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, харчової промисловості, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури, сфери розваг тощо. За дослідженнями Світової організації туризму (UNWTO) розвиток туризму має безпосередній впив на розвиток більш ніж 50-ти суміжних сфер економіки.

У 2015 році на Саміті ООН були затверджені Цілі сталого розвитку на період до 2030 року. З 1 січня 2016 року вступила в дію економічна частина Угоди про асоціацію Україна-ЄС -Поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівля [1].

Перед Україною постали нові виклики актуалізації Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» [2] у відповідності до 17 глобальних Цілей сталого розвитку ООН, з однієї сторони, та нової торгівельної стратегії ЄС «Торгівля для всіх», з іншої.

Сталий розвиток є фундаментальною метою Європейського Союзу, закріпленою в установчих договорах ЄС, Стратегії «Європа 2020» [3] щодо інклюзивного та сталого зростання.

Стійке зростання є одним з трьох пріоритетних напрямків в стратегії Європа 2020. Воно має чітко визначений акцент на просуванні конкурентоспроможності економіки ЄС, в тому числі капіталізації та провідної ролі в екологічно чистих технологіях, просування інтелектуальних мереж, поліпшенні бізнес-середовища, особливо для малих і середніх підприємств, а також обумовлення вибору споживачів.

Щодо досягнення екологічних цілей стійке зростання полягає в зменшенні інтенсивності викидів парникових газів, сприяння ефективному і сталому використанню ресурсів, охороні навколишнього середовища і запобіганні втрати біорізноманіття.

Інтелектуальне зростання, що є ще одним пріоритетом стратегії Європа 2020, означає підвищення ефективності ЄС в галузі освіти, наукових досліджень / інновацій і цифрового суспільства. Це повинно бути зроблено за рахунок: заохочення людей до навчання, пошуків і оновлення свої навичок; вдосконалення академічних знань і ефективності університетів; створення нових товарів / послуг, які генерують зростання і робочі місця і допомагають у вирішенні соціальних проблем; поширення інформаційних і комунікаційних технологій.

Всеоохоплююче зростання, яке є третім стовпом Європи 2020, сприяє зростанню рівня зайнятості в Європі. Це тягне за собою створення все більш і більш якісних робочих місць, особливо для жінок, молоді та літніх працівників, допомагаючи людям будь-якого віку передбачати і управляти змінами за допомогою інвестицій в кваліфікацію і підготовки кадрів. Воно також включає в себе модернізацію ринків праці і системи соціального забезпечення, забезпечення того, щоб вигоди від зростання були відчутними в рамках всього ЄС.

Стратегія сталого розвитку України має визначити перехід від суто економічної моделі розвитку до пошуку оптимального балансу між трьома складовими розвитку - економічною, соціальною та екологічною та сформувати цілісну систему стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни до 2030 року. Реалізація цієї моделі потребує формування системи публічного управління сталим розвитком, необхідною передумовою якого та його важливою складовою є належне врядування. Впровадження Стратегії має супроводжуватись Національним планом дій (дорожньою картою) переходу України до сталого розвитку.

Сьогодні сталий розвиток та стійкість є невід'ємною частиною дискусії про те, як туризм повинен використовувати природні та соціальні ресурси для отримання економічної вигоди. Це призвело до поступового визнання того, що актори державного та приватного туризму повинні враховувати баланс між максимізацією економічних вигод, мінімізацією соціокультурного впливу на місцеве населення та туристів, а також захистом природного середовища. У глобальному масштабі, декілька світових організацій поставили сталий туризм у свій порядок денний - це такі організації як Світова туристична організація ООН (UNWTO) або Глобальна рада сталого туризму (GSTC). Подібні ініціативи віддзеркалюються в Європі і розробляються та впроваджуються інституціями ЄС, такими як Європейська комісія та Європейське агентство з охорони довкілля, Рада Європи через Європейський інститут культурних маршрутів. Всі ці заходи намагаються зменшити труднощі практичного застосування теоретичної концепції сталого розвитку для різних зацікавлених сторін, до яких входять приймаюча громада/місце призначення, туристичний бізнес, політики (головним чином на місцевому та регіональному рівнях), неурядові організації, мережі, кластери та туристи. В цілому, однією з головних проблем залишається складність концепції сталого туризму.

ETIS являє собою загальну методологію щодо сталого управління місцями призначення. Вона розроблена як місцевий процес, що керує процесом збору та аналізу даних з загальною метою - оцінити вплив туризму на місце призначення. ETIS була спеціально розроблена для туристичних напрямків таким чином, щоб контролювати продуктивність та допомагати населенню розробляти та виконувати свої плани щодо сталого розвитку з довгостроковим баченням. ETIS є інструментом добровільного управління. Результати його моніторингу базуються на самооцінці, спостереженнях, зборі та аналізі даних самими пунктами призначення. ETIS не встановлює мінімальних значень, що мають бути досягнуті, і не передбачає будь-якої сертифікації. Однак, визначаючи сукупність основних показників, ETIS забезпечує місця призначення основною інформацією, якої вони потребують для моніторингу сталості та більш ефективного управління туристичною діяльністю. Набір інструментів ETIS забезпечує первинну підтримку (керівні принципи) та чіткі пояснення щодо показників (основних та додаткових) і їх використання. Він також показує, яким чином ETIS доповнює інші існуючі інструменти та методології на міжнародному та європейському рівнях.

В Україні заходи зі стандартизації та сертифікації у сфері туризму регламентуються Законами України «Про стандартизацію», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про підтвердження відповідності». Це перші українські законодавчі акти у сфері технічного регулювання, розроблені з урахуванням сучасних міжнародних стандартів, норм та правил. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про туризм», державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на:

  • захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;
  • класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;
  • підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;
  • забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
  • взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;
  • створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації товарів, робіт, послуг.

Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою:

  • запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна та довкілля;
  • сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;
  • забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
  • гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості та видів туристичних послуг.

Одним з напрямків, які найбільш динамічно розвиваються в сфері туризму, є створення кластерів та мереж кооперації, використання механізму приватно-державного партнерства для розвитку регіональних та місцевих можливостей з метою створення доданої вартості через фокусування на цінностях. Для української туристичної галузі - це є можливістю і, одночасно, викликом, стати країною туризму сталого розвитку, увійти до верхніх щаблів рейтингу туристичних країн. Українські організації, що просувають концепцію відповідального туризму стверджують, що туристичний сектор повинен створити репутацію «білої галузі» серед зацікавлених сторін (постачальників послуг, працівників, туристів, мешканців місць призначення), з тим щоб розкрити свій потенціал для довгострокового економічного розвитку. Все це потребує прийняття/погодження єдиного базового підходу на основі кращих міжнародних практик, які враховують міжнародні стандарти, рекомендації, норми і правила, актуалізовані на протязі останніх років згідно з існуючими тенденціями світового розвитку. Таким механізмом на сьогодні є запропонована Європейська система індикаторів туризму (ETIS) для менеджменту сталого розвитку.

Список використаних інформаційних джерел

1. Угода про асоціацію Україна-ЄС. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/yevropejska-integraciya/ugoda-pro-asociacyu.
2. Указ Президента України "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020". URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.
3. Europe-2020 strategy. URL: https://ec.europa.eu/info/business-economy-euro/economic-and-fiscal-policy-coordination/eu-economic-governance-monitoring-prevention-correction/european-semester/framework/europe-2020-strategy_en.
4. Стратегія сталого розвитку України на період до 2030 року: проект. URL: https://igu.org.ua/sites/default/files/Проект ССР України_Версія 3_4_0.pdf.
5. Davos Declaration: Climate Change and Tourism - Responding to Global Challenges // Second International Conference on Climate Change and Tourism (October 3, 2007, Switzerland, Davos).
6. The Cape Town Declaration: Responsible Tourism in Destinations // The Cape Town Conference on Responsible Tourism in Destinations, World Summit on Sustainable Development in Johannesburg (August 2002).
7. Johannesburg Plan of Implementation of World Summit on Sustainable Development, Johannesburg, 2004.
8. Barlet S., ColombonJ.-M. Approches de Quelques Definitions, in Tourisme Solidaireet Developpement Durable. Paris: Les Editions du Gret, 2004. 120 p.
9. Реалізація вимог ЄС щодо технічного регулювання в Україні. URL: http://institute.sivertraining.org.ua/biblioteka2/Realizacia.pdf. С.38-44, 67-77.