Тищенко С.В.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 26-27 листопада 2024 р.)
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2024. Ч.1. 680 с. С.637-641.

Створення та розвиток туристично-рекреаційних кластерів як спосіб підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки

Епоха глобалізації проявляється у стійких конкурентних перевагах, які визначаються унікальними місцевими умовами. Стандартні фактори виробництва, інформація і технології доступні в достатньому обсязі. Однак конкурентні переваги вищого рівня, як і раніше, мають територіальні обмеження, оскільки різні регіони впливають на економічне зростання, володіючи різними умовами виробництва.

Ці переваги залежать від специфіки кожного регіону, враховуючи його унікальні характеристики, які виходять за рамки наявності виробничих факторів. Ключові умови, такі як наявність зручностей для харчування, розміщення, дозвілля і транспортної доступності, а також природні, соціально-культурні та політичні чинники, мають вирішальне значення для формування туристичної привабливості.

Важливо зазначити, що в індустрії туризму та рекреації унікальність місця перебування туриста - це основа для створення конкурентних переваг. Регіональні відмінності відіграють важливу роль у цьому контексті, підкреслюючи необхідність вирішення завдань сталого розвитку регіонів через кластерний підхід. Цей підхід дає змогу синхронізувати конкурентний потенціал регіону з його стратегією сталого розвитку.

Сучасні структурні зміни супроводжуються дедалі помітнішою концентрацією економічної діяльності в певних територіях. Це призводить до формування кластерів - нових форм підприємницької організації, спрямованих на розвиток регіонів.

Туристично-рекреаційні кластери складаються з групи взаємопов’язаних об’єктів, орієнтованих на рекреацію та культуру. Вони включають колективні засоби розміщення, заклади громадського харчування та супутні сервіси, які забезпечені необхідною інфраструктурою.

Феномен кластерів і мережевих форм бізнесу вперше почали вивчати А. Маршал і М. Портер. М. Портер, зокрема, розглядає кластеризацію як ключову концепцію для розвитку регіонів [1, с.78]. Він визначає кластер як новий спосіб сприйняття економіки на рівні країни, регіону та міста. У його розумінні, кластери передбачають зміну ролей підприємств і уряду, спрямованих на збільшення конкурентоспроможності [1, с.107].

Згідно з його теорією, кластер являє собою групу взаємопов’язаних компаній, розташованих поруч і працюючих у певних сферах, які характеризуються спільною діяльністю і доповнюють одна одну. Портер також наголошує, що конкурентоспроможність країни слід оцінювати не через призму окремих компаній, а через об’єднані кластери, що складаються з підприємств різних галузей, акцентуючи увагу на здатності цих кластерів ефективно використовувати свої внутрішні ресурси. Рекреаційний кластер це сукупність підприємств рекреаційних, рекреаційних, курортних галузей, які географічно близько розташовані, характеризуються спільністю основного виду діяльності та взаємодоповнюваністю діяльності, діють на спільному ринку рекреаційних послуг з метою посилення індивідуальної і колективної конкурентоспроможності [2].

Швидке зростання світової туристичної індустрії та туристично-рекреаційних кластерів, що являють собою інтегровані об’єднання підприємств, організацій та установ у сфері туризму, стало глобальним явищем з кінця ХХ століття. Хоча вони здебільшого трапляються в розвинених країнах, такі кластери також існують у країнах, що розвиваються, і в державах з перехідною економікою, приносячи значні доходи до державного бюджету.

Сьогодні кластер розглядають як ефективний інструмент управління економікою в умовах глобальної конкуренції, який не тільки збільшує конкурентоспроможність і ефективність бізнесу, а й сприяє інноваційному розвитку. Вітчизняні вчені та практики пропонують аналогічні визначення та виокремлюють спільні риси кластерів.

На наш погляд, кластерний підхід передбачає концентрацію на території транскордонного регіону підприємств і організацій, що займаються розробкою, виробництвом, просуванням і реалізацією туристичних продуктів, а також супутньою діяльністю у сфері туризму та рекреаційних послуг. На додачу до розбудови туристичної інфраструктури, поліпшення підготовки кадрів і проведення ефективної рекламної політики, кластерний підхід зможе активізувати діяльність регіональних компаній з різних галузей економіки, що дасть змогу краще задовольняти зростаючі потреби в якісних туристичних послугах і збільшувати обсяг туристичних потоків у регіонах.

Кластерна організація туристської сфери економіки має явні переваги: вона «працює» на систему інтересів учасників кластера. і створює сприятливі умови для стійкого соціально-економічного розвитку території [3]. Туристично-рекреаційні кластери слугують рушійною силою економічного зростання та ефективним інструментом взаємодії між учасниками регіональних інноваційних систем у різних країнах світу. Зарубіжний досвід створення і функціонування таких кластерів ґрунтується на кількох ключових принципах:

1. територіальна концентрація господарюючих суб’єктів;
2. глибока технологічна кооперація учасників, що ґрунтується на участі в ланцюжках доданої вартості;
3. поєднання кооперації та конкуренції;
4. інноваційний підхід
5. державно-приватне партнерство [4] .

Сьогодні найважливішою умовою формування кластера є географічна близькість господарюючих одиниць, що сприяє зниженню транспортних і комунікаційних витрат. Така тісна економічна співпраця дає змогу зменшувати витрати та обмінюватися соціальним капіталом. Географічні межі туристично-рекреаційних кластерів можуть варіюватися від локальних і регіональних до міжрегіональних. Наприклад, у Мексиці до рекреаційно-туристського кластера належить курорт Канкун на півострові Юкатан, а в Індонезії – курорт на острові Балі. У південній Європі Хорватія і Словенія домовилися про створення спільного транскордонного туристично-рекреаційного кластера.

Усередині туристично-рекреаційного кластера система створення доданої вартості включає кілька типів ланцюжків:

1. ланцюжки постачальників;
2. засоби розміщення та розважальні послуги, канали збуту туристичних продуктів;
3. покупці-туристи.

Дані Всесвітньої туристської організації показують, що протягом семиденного перебування відвідувача в туристичному центрі може функціонувати від 10 до 20 ланцюжків, у яких бере участь від 30 до 50 різних компаній, включно з екскурсійними бюро, спеціалізованими крамницями, магазинами туристичної літератури, страховими компаніями, сувенірними крамницями, пунктами обміну валюти і таксі.

Кластер має складну внутрішню структуру, що включає велику кількість економічних агентів. Основу його складають ключові компанії, що виробляють і продають туристичні продукти, а також допоміжні підприємства, освітні установи та науково-дослідні організації. Учасники кластера активно взаємодіють у рамках технологічної кооперації, що пов’язано з їхньою участю в ланцюжках створення доданої вартості та системах її накопичення.

Побудова послідовних видів діяльності, де одна операція продовжує іншу, утворює внутрішньофірмові ланцюжки створення доданої вартості. Для досягнення конкурентних переваг компанії важливо не тільки оптимізувати свої внутрішні процеси, а й налагодити зовнішні зв’язки з постачальниками та споживачами. Кластер, що швидко розвивається, охоплює безліч таких ланцюжків, що формує систему накопичення вартості. Головне завдання при цьому - створення повноцінних ланцюжків доданої вартості за рахунок місцевих учасників і запобігання її витоку за межі регіону.

Основною характеристикою кластера є поєднання кооперації та конкуренції. Ці два ключові типи взаємодії між компаніями-учасниками туристично-рекреаційного кластера визначають його динаміку. Конкуренція слугує двигуном для постійних оновлень у виробничих і технологічних процесах, спрямованих на підвищення ефективності всіх виробничих чинників, а також сприяє швидкому поширенню нових технологій та інновацій.

Формування і розвиток туристично-рекреаційних кластерів як механізму підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки є важливим процесом, що сприяє інтеграції різних секторів і ресурсів для створення привабливого туристичного середовища. Туристично-рекреаційні кластери являють собою об’єднання підприємств та організацій, що працюють у туристичній галузі, включно з готелями, ресторанами, культурними та розважальними закладами, а також транспортними компаніями та установами, що займаються розвитком інфраструктури.

Таким чином, основною метою створення кластерів є збільшення потоку туристів у регіон, що, своєю чергою, веде до зростання місцевої економіки. Це досягається шляхом гармонізації роботи всіх учасників кластера, поліпшення якості пропонованих послуг і розширення асортименту туристичних продуктів. Одним із ключових аспектів є створення унікальних пропозицій, що можуть привабити туристів не лише із сусідніх регіонів, а й з інших країн.

Крім того, туристично-рекреаційні кластери сприяють створенню нових робочих місць і підвищенню рівня життя місцевого населення. Розвиток інфраструктури, пов’язаної з туризмом, охоплює поліпшення транспортних зв’язків, створення нових об’єктів нерухомості, як готелі та розважальні комплекси, а також поліпшення громадських просторів, що робить регіони привабливішими для життя і відпочинку.

Важливо зазначити, що успішне формування туристично-рекреаційних кластерів вимагає активної участі місцевої влади, бізнесу та суспільства. Необхідна комплексна стратегія, що охоплює маркетингові та рекламні кампанії, інвестиції в інфраструктуру, а також програми з охорони довкілля та збереження культурної спадщини.

У результаті ефективного функціонування туристично-рекреаційних кластерів, регіони отримують можливість значно підвищити свою конкурентоспроможність на ринку туристичних послуг, що сприяє не тільки економічному розвитку, а й поліпшенню іміджу регіону в цілому.

Список використаних джерел

1. Портер М. Международная конкуренция. Конкурентные преимущества стран. М.: Международные отношения, 1993. 896 с.
2. Іванчикова К. Кластери як форма ринкової інтеграції: українська практика та світовий досвід // Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернівці, 7-8 травня 2009 р.). Чернівці, 2009. С.56-62.
3. Брижань І. А. Вплив кластерних об’єднань на розвиток підприємств і регіонів // Вісник Хмельницького національного університету. 2011. С.189-194.
4. Всесвітня туристська організація. URL: https://www.unwto.org/.