Уманський Р.М.
Матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф.
"Актуальні питання економічного розвитку в сучасних умовах"
(м. Херсон, 26-27 березня 2020 р.). Херсон:
ФОП Вишемирський В.С., 2020. 415 с. C.280-282.

Особливості розвитку сільського зеленого туризму в Одеській області

Незважаючи на потужний потенціал здійснення зеленого туризму в Одеській області, характерними ознаками на сучасному етапі його розвитку є несистемний характер, низький рівень інформаційно-консультаційного забезпечення, відсутність профільних об’єднань, які акумулюють весь спектр «зелених» послуг та займаються стратегічним плануванням розвитку даної сфери. Зелений туризм за своїми характерними особливостями є специфічною формою особистого селянського господарювання, не потребує державної реєстрації, здійснюється переважно фізичними особами та постає перспективним джерелом формування доходів домогосподарств.

Розвиток сільського зеленого туризму в Одеській області здатний розвантажити приморські території області. Влітку істотною проблемою є перевантаженість приморських територій. Об'єкти сільського туризму здатні частково зменшити це навантаження; проведення фестивалів, свят села, храмових свят, національних свят; додаткова зайнятість і самозайнятість сільського населення; залучення інвестицій у сільську місцевість; відродження народних промислів; проведення подієвих заходів-фестивалів.

Ряд вітчизняних науковців проводили дослідження розвитку сільського зеленого туризму в Одеській області. Так Михайлюк О.Л. у власних дослідження стверджує, що стратегічні напрямки розвитку сільського туризму в Одеській області це створення кластерів сільського туризму по районах; розробка нових туристичних маршрутів, орієнтованих на розміщення в сільській місцевості; підготовка інвестиційних проектів [1]. І поряд з цим автор зазначає, що екологічні ризики можуть гальмувати розвиток сільського зеленого туризму в Одеській області, а саме: забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод, наявність звалищ відходів, складів з боєприпасами тощо [2]. Крюкова І.О. та Кравчук А.О. стверджують, що перспективами подальших наукових досліджень зеленого туризму у сільський місцевості мають стати обґрунтування ефективних механізмів подолання перешкод та нівелювання впливу негативних чинників, що стримують активний розвиток зеленого туризму на сучасному етапі розвитку соціально-економічних відносин українського села [3].

Проте досі існує багато факторів, які перешкоджають успішному розвитку сільського зеленого туризму в Одеській області, що формує напрями подальших досліджень.

Одеську область, у залежності від особливостей природно-ресурсного потенціалу, можна поділити на п’ять регіонів: Придунав’я, Буджакський степ, Степова зона (вихід до моря або лиманів), Степова зона (суходіл) і Північ Одеської області. Усі ці регіони мають різну сільськогосподарську спеціалізацію, різний рельєф, є місцями компактного проживання українців, молдаван, болгар, гагаузів, росіян, що має певний колорит і може використовуватися у сільському зеленому туризмі [1].

Одеська область має відповідний природно-ресурсний, економічний і історичний і культурний потенціали для розвитку сільського (зеленого) туризму. Поки що сільський туризм в Одеській області широкого розвитку не отримав. Його подальший розвиток буде сприяти вирішенню основних соціально-економічних проблем села, оскільки він забезпечує:

• зайнятість сільського населення, у першу чергу жінок;
• зростання доходів і підвищення життєвого рівня сільських жителів при відносно невеликих фінансових витратах;
• зацікавленість молоді залишатися на селі, а не виїжджати до міста;
• поліпшення благоустрою сіл, розвиток інженерної і соціальної інфраструктури;
• розширення асортименту продукції присадибного господарства;
• реалізацію на місці продукції особистого підсобного господарства, зокрема, готових продуктів харчування;
• стимулювання охорони місцевих пам'яток, збереження місцевих звичаїв, фольклору, народних промислів;
• підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення;
• використання переважно приватних джерел фінансування, капіталовкладення яких швидко окупаються [1].

Позитивна соціальна складова сільського туризму полягає у забезпеченні зайнятості сільського населення у сфері послуг на селі. Тому, розвиток означеного напряму в Одеській області можна розглядати як реальний шлях соціального розвитку депресивних сільських регіонів, що дозволяє зупинити деградацію сільської місцевості, відтік трудових ресурсів.

Література

1. Михайлюк О.Л. Перспективи розвитку сільського (зеленого) туризму в Одеській області // Науковий вісник ОНЕУ. 2013. №2(181). С.132-140.
2. Михайлюк О.Л. Екологічний ризик розвитку сільського (зеленого) туризму в Одеській області // Економічні інновації. 2014. Вип.58. С.208-217.
3. Крюкова І.О., Кравчук А.О. Сучасний стан та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Одеській області // Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. С.462-466.