Вагіна Н.С.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.181-183.

Класифікація методів дослідження в туризмології

Зростаюча роль туризму в економічному соціальному і політичному житті суспільства потребує наукового осягнення і теоретичного осмислення цього явища. Сьогоднішня наука, вивчаючи стан і перспективи вивчення туризму як суспільного феномену, використовує широкий арсенал найрізноманітніших дослідницьких методів, принципів, підходів. Метод - це засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.

Методи дослідження в туризмології умовно можна поділити на класичні, оновлені та нові (табл. 1).

Таблиця 1. Методи дослідження в туризмології

Систематизовано автором за [1].

На сучасному етапі розробки проблем туризмології доцільно використовувати принцип наукової індукції, запропонований ще Ф. Беконом, який, передусім, передбачає обов'язкове врахування всіх існуючих (як позитивних, так і негативних) фактів і явищ. Окрім цього методу вартий уваги й застосування у дослідженні проблем туризмології, особливо в період становлення цієї наукової галузі, ще один метод Ф. Бекона, який відомий як гіпотетико-дедуктивний. Суть його полягає у формуванні певних гіпотез, з яких робляться висновки, що перевіряються досвідом [2, с.33].

Цінним є також системний аналіз, суть якого полягає у підході до будь-якої сфери життя чи діяльності людини як певної системи. Цей метод найефективніший у дослідженні питань управління туризмом на різних рівнях. Спираючись на системний підхід, В.Г. Герасименко запропонував своє бачення туризму як динамічної соціально-економічної системи у вигляді тріади: туристичні ресурси - туристичний продукт - туристичний ринок [3].

Наукові розвідки останніх років переконливо доводять корисність і необхідність для вивчення проблем туризму міждисциплінарного підходу. Цей метод сприяє виявленню глибинних загальних закономірностей розвитку туризму як системи, взаємозв'язку, і взаємодії цієї підсистеми та окремих елементів. Міждисциплінарний підхід дає змогу отримати ґрунтовні, всебічні, інтегровані знання про феномен туризму, стан і перспективи його розвитку [4, с.118].

За сучасних умов господарювання ефективним методом дослідження проблем теорії і практики туризму є метод наукового плюралізму, що передбачає розробку та вільну конкуренцію багатьох ідей, концепцій і теорій щодо одного й того ж феномену. Новим для вивчення туризмології є принцип методологічно-методичного плюралізму, який почав втілюватися в практику наукових досліджень як реакція на припинення монополії одного вчення. Суть цього принципу полягає в застосуванні будь-яких методологій і методик, що існують у дослідницькому арсеналі суспільних наук.

На думку Скрипник М. перспективнішою серед інших методологій у вивченні туризмології є критичне мислення або метод критичного аналізу. Його суть полягає, насамперед, у помірковано-критичному ставленні до знань про об’єкт дослідження, а з іншого - у пошуку нових знань, які можуть підтверджувати, ставити під сумнів чи навіть заперечувати вже існуючі гіпотези, ідеї, концепції та теорії або бути вихідним матеріалом для розробки, обґрунтування і формулювання нових [1].

Не менш поширеним і ефективним методом дослідження проблем теорії і практики туризму є метод порівняльного аналізу. У сучасних дослідженнях туризмологічного напрямку найдоцільніше використовувати такі критерії для порівняння: географічні, економічні, політичні, цивілізаційні та склад населення: порівняння здійснюється між системами туризму в моноетнічних та багатонаціональних державах. Порівняльний аналіз має певні достоїнства, серед яких - варіативність і багаторівневість, всебічність і ґрунтовність, що дає змогу уточнити існуючі та виявити нові тенденції, закономірності та перспективи розвитку туризму як у світі в цілому, так і в окремих країнах [5, с.521].

Таким чином, використання даних методів дослідження дозволить ефективно розробляти проблеми теорії і практики туризму, ґрунтовно досліджувати туризм як відкриту соціо-економічну систему, глибоко осмислювати феномен туризму.

Список використаних джерел

1. Скрипник М. До проблеми обґрунтування методів дослідження в туризмології / М. Скрипник // Праці Міжнародної туристичної академії. 2010. №6. С.91-97.
2. Бэкон Ф. Соч. в 2-х томах / Ф. Бэкон. Т.1. М., 1977; Т.2. М.: 1978.
3. Герасименко В.Г. Развитие теории системного похода применительно к исследованию / В.Г. Герасименко // Вестник национальной академии туризма. 2013. №2(26). С.11-15.
4. Пазенок В.С. Філософія туризму: Навчальний посібник / В.С. Пазенок, В.К. Федорченко. К.: Кондор, 2004. 268 с.
5. Туризмологія: Концептуальні засади теорії туризму: науково-навчальне видання / Відп. ред. В.С. Пазенок, В.К. Федорченко. К.: КУТЕП, 2008. 825 с.