Василюк Валентина Володимирівна
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.601-602.

Перспективи розвитку екстремального туризму в Україні

У сучасному світі екстремальний туризм стає все більш популярним видом проведення вільного часу. До екстремального туризму долучаються люди різного віку та професій, що мають різне сімейне і суспільне становище, істотно відрізняються рівнем культури і фізичним розвитком. Деякі зарубіжні фахівці пояснюють феномен екстремального туризму зміною моралі і смаків, які сталися на Заході за останні роки. Сучасна людина, що звикла до стабільного способу життя і технічного прогресу, відчуває потреби в адреналіновому сплеску. Екстремальний туризм є одним із способів легального задоволення даної потреби, чим завойовує з кожним роком все більшу популярність серед жителів сучасного світу [2].

Екстремальний туризм є одним із перспективних видів туризму в Україні. Особливо в умовах сьогодення, коли ця галузь переживає кризу, цей вид туризму може завоювати ринок туристичних послуг, так як привабить до себе велику кількість туристів, що надають перевагу активному відпочинку. Екстремальний туризм постійно розвивається і трансформується залежно від потреб і смаків туристів.

Дослідженнями перспектив розвитку екстремального туризму на території нашої держави займались В. Абрамов, О. Бабкін, Ю. Дмитрієвський, Д. Мангушев, К. Оплаканець, В. Соколова, Н. Тимків та ін.

Науковець В. Абрамов характеризує екстремальний туризм як різновид спортивного туризму, здійснення якого потребує спеціальних навичок, знань, техніки й екіпірування, пов’язаний з украй граничними фізично-психічними можливостями людського організму в умовах чітко встановленого ризику, рівень допустимості якого визначається мінімальною ймовірністю заподіянню школи життю або здоров’ю туриста, в результаті чого людина отримує позитивний адреналін і незабутні враження [1].

Єдиної класифікації видів екстремального туризму не існує, тому ми систематизували всі види за місцем проведення:

• гірський (альпінізм, скелелазіння, гірські лижі, спелеотуризм, сноубординг, фрірайд);
• водний (дайвінг, водні лижі, рафтинг, віндсерфінг, вейкбординг, каякінг);
• повітряний (парашутизм, парапланеризм, дельтапланеризм, бейс-джампінг, скайсерфінг, фрістайл);
• наземний (велотріал, даунхілл, маунтінбайкинг, трекінг, сафарі);
• екзотичний (атомний туризм, джайлоо-туризм, кайтсерфінг, космічний, чорний туризм).

Розвиток екстремального туризму можливий лише за наявності специфічних об’єктів природи або штучно створених людиною, які необхідно подолати. Розглянемо найбільш перспективні види даного туризму.

Для повітряних видів туризму в Україні є всі необхідні передумови, насамперед природні. Перспективними для даного виду екстремального туризму є Київ, Кам’янець-Подільський, Львів, Карпати, Асканія Нова та ін. Порівняно молодий вид парашутизму - фрістайл, який виник приблизно 10 років тому. Полягає у показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні [4, с.139-141].

Все більшої популярності набуває водний туризм, оскільки на території нашої держави розвинена мережа річок (Південний Буг, Черемош, Прут, Тиса та ін.), озер, Чорне та Азовське моря.

Наприклад, каякінг - починає набирати все більшу популярність в Україні. У сучасному каякінгу розвиваються три основних напрямки - гребний слалом, родео і сплав. Слаломний каякінг - це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на відміну від слалому - це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент гри. Фрістайл на каяку - це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу ріки. І, нарешті, сплав. На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської ріки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен, шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає улученню води в човен), прогумовані тапочки і весло [3].

Гірськолижний, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. Його різновиди поширенні на території Карпат, Житомирської, Хмельницької та Вінницької областей. Для сноубордингу та гірських лиж у Буковелі створена «екстремальна» траса для спуску. Останнім часом активно розвивається спелеотуризм - подорож по печерах із спорядженням і подоланням у них різного роду перешкод. Найбільш придатними для розвитку спелеології є Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська та Львівська області.

До найбільш екзотичних видів екстремального туризму можна віднести тури до ЧАЕС. Атомний туризм - це відносно новий різновид туризму, що передбачає відвідування Чорнобильської зони та місця ядерних випробувань.

Деякі види екстремального туризму розповсюджені на всій території України, що дає можливість розвиватися даному виду. Для покращення стану екстремального туризму необхідно зробити наступні кроки:

• активна презентаційна, рекламна позиція України за кордоном;
• посилення державної підтримки інвестиційної діяльності;
• організація заходів з підвищення професійно-кваліфікаційного рівня персоналу, задіяного в сфері екстремального туризму;
• створення найбільш оптимальної системи використання природно-туристичних ресурсів країни;
• розширення туристичної інфраструктури шляхом створення нових техногенних об’єктів;
• сприяння покращенню соціально-економічної ситуації з боку держави шляхом створення нормативно-правових документів у сфері екстремального туризму [5].

Таким чином, екстремальний туризм досяг значних успіхів як галузь економіки і як активний відпочинок. В Україні існує велика кількість природних і техногенних об’єктів для розвитку небезпечних видів туризму. При належному підході екстремальний туризм можна перетворити у конкурентоспроможну сферу, яка буде мати попит на українському ринку туристичних послуг.

Список використаних джерел

1. Абрамов В., Оплаканець К. Перспективи розвитку екстремального туризму // Вісник Харківської національної академії міського господарства. 2012. №4. С.77-79.
2. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник. М.: Аспект Пресс, 2002. 470 с.
3. Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства: Учебное пособие. М., 2004. 303 с.
4. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навчальний посібник. Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. 298 с.
5. Мангушев Д.В., Соколова В.В., Тимків Н.Я. Перспективи розвитку екстремального туризму в Україні // Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2016. Т.21. Вип.5(47). С.32-36.